Захист бджіл від отруєння

Робочі бджоли живуть дуже мало: виведені весною — до 60 днів, а в кінці літа і восени — 6—8 місяців. Під час напруженої роботи на взятку вони живуть всього 30—35 днів. Причиною передчасної загибелі робочих бджіл взагалі є надмірна їх праця як протягом цілого дня, так і вночі. Але поряд з цим багато льотних бджіл гине і від несприятливої погоди (низька температура, вітри, опади та ін.), що дуже негативно впливає на дальший розвиток бджолиних сімей та медозбір. У своїй багаторічній практиці нам доводилось не раз пересвідчитися в тому, що коли пасіка втрачає передчасно льотних бджіл, рано навесні сім’ї не встигають розвинутись до взятку, не використовують його і навіть не забезпечують себе кормом на зиму. Але найбільше може загинути бджіл, коли не вжити відповідних заходів під час проведення хімічної боротьби з шкідниками сільськогосподарських рослин, бур’янами та з малярійним комаром.

Отрута, що нею обпилюють або обприскують рослини і водоймища для знищення шкідників, бур’янів та малярійних комарів, потрапляє на квітки рослин. Бджоли, відвідуючи ці квітки та висмоктуючи з них нектар і дотикаючись ніжками до отрути на листках, отруюються і гинуть. Ці бджоли приносять отруєний нектар та пилок у вулики, передають його бджолам-приймальницям і ті теж частково отруюються. Отруюється ним і розплід, який бджоли годують.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

В радгоспі ім. Чапаева Менського району Чернігівської області після обприскування саду бордоською рідиною загинули майже всі льотні і частково нельотні бджоли. При цьому спостерігалась і загибель розплоду. Ця пасіка зовсім не дала приросту бджіл, меду та воску і ледве-ледве прийшла в силу восени. Такі випадки отруєння бджіл були і в інших радгоспах Укрсадовинтресту.

Щоб захистити бджіл від отруєння під час боротьби з шкідниками рослин, бур’янами та малярійним комаром, вулики з бджолами треба вивозити не ближче як за 5 км від місць, де провадиться така боротьба або заносити бджіл у зимівник, або ж закривати льотки у вуликах, залишаючи їх на тих же місцях. Тимчасове вивезення бджіл у місцевість, де не провадиться хімічна боротьба з шкідниками рослин, бур’янами або малярійним комаром, в якій нема взятку для бджіл — є економічно недоцільним. В цьому разі краще залишити пасіку на місці, зачинити у вуликах льотки і створити сприятливі умови для бджіл в їх гніздах, але сама техніка створення сприятливих умов для бджіл під час обробки рослин отрутохімікатами ще недосконала.

Щоб розробити метод захисту бджіл від отруєння, ми провели в 1962 р. ряд досліджень за станом нагрівання повітря ззовні, в порожніх вуликах та з бджолами.

Дослідження ці показали, що температура у вулику найкраще знижується, коли в ньому відчинити на цілу ніч дах, а в дні вулика відкрити сітку-вентилятор та ранком закрити передню й задню стінки вулика щитками, а відчинений дах накрити солом’яною парниковою маткою так, щоб вона закривала передній щиток і звисала над льотком. При застосуванні таких заходів температура в порожньому вулику знижувалась на 20,8%.

Спостереження за льотом бджіл в дослідному та контрольному вуликах з бджолами.

Дослід провадився з застосуванням способів зниження температури в піддослідній сім’ї, не роблячи цього в контрольній.

Щоб мати дані льоту бджіл з піддослідної сім’ї при зниженні в її вулику температури порівняно з контрольною сім’єю, було проведено обчислення даних льоту бджіл п’яти досліджень.

Результати цих досліджень такі: в піддослідній сім’ї виліт бджіл становив за одну хвилину 7 шт., а приліт — 8; в контрольній сім’ї виліт 29 шт., а приліт 30. Отже в піддослідній сім’ї, в якій застосовувались заходи по зниженню температури у вулику, льот бджіл був набагато менший, ніж в контрольній сім’ї, а саме: виліт на 22 шт. і приліт на 22 шт.

Досить сильно позначається вплив зниження температури у вулику піддослідної сім’ї на льоті бджіл по годинах досліджень, починаючи з 5 години ранку і до 14 години дня, порівняно з контрольною сім’єю (див. табл. 21).

Таблиця 21.

Льот бджіл в піддослідній та контрольній сім’ях за кожну годину в штуках протягом 1 хвилини

З цієї таблиці видно, що вранці з 5 години, при температурі повітря в метеорологічній будці 11°, в піддослідному порожньому вулику температура повільно збільшувалася і дійшла в 14 годин дня до 19°, тоді як в цей же час в порожньому контрольному вулику температура 12° стояла на одному рівні три перші години, а потім досить швидко великими стрибками збільшувалась і в 14 годин дня становила 28°, тобто на 9° температура в піддослідному вулику була нижча, ніж у контрольному.

Стан температури у вуликах піддослідної та контрольної сімей цілком відповідав температурі повітря в піддослідному і контрольному порожніх вуликах, бо всі ці вулики були однакової системи і стояли в одному ряду на невеликій відстані один від одного і освітлювались сонцем в однаковій мірі. Звичайно, що така різниця між станом температури у вуликах піддослідної та контрольної сімей і вплинула у великій мірі на повну затримку льоту-бджіл — в піддослідній сім’ї на протязі 5 годин, а в контрольній — на протязі 2 годин. Причому далі в піддослідній сім’ї льот бджіл був у 2 рази менший порівняно з контрольною і о 14 годині становив — виліт 19, а приліт 21 шт. за хвилину, а в контрольній він швидко зростав і о 14 годині становив — виліт 39, а приліт 43 шт. за хвилину.

Все подане тут про зниження температури в піддослідному порожньому вулику і у вулику піддослідної сім’ї свідчить про великий вплив на зниження температури (до 9°) у вулику піддослідної сім’ї і на велику затримку льоту бджіл в ній. Але на зменшення льоту бджіл або цілковиту їх затримку у вулику впливає не тільки стан температури, а й світло, що потрапляє ззовні через льоток.

Щоб запобігти проникненню зовнішнього світла через льоток у вулик та затримати виліт бджіл і створити їм там нормальні умови, треба затемнити льоток, загородити вихід бджолам через нього, забезпечити їм у вулику доплив свіжого повітря, запобігти виникненню у них спраги. Цього можна досягти застосуванням у вулику сконструйованого нами затемнювана льотка і затримувана вильоту бджіл. Виготовляється він з тонкої жерсті і має вигляд коробочки, що складається з двох стінок. Нижня стінка має ширину 75 мм та довжину 240 мм.

Мал. 25. Пристрій для затемнення льотка, виловлювання і затримування бджіл:

1 — кришка уловлювача бджіл; 2 — розміщення клапанів для виловлювання бджіл; 3 — засувка уловлювача з вентиляторами.

3 переднього широкого краю та на бокових краях загнуто бортики висотою 10 мм, а задній край цієї стінки залишається рівним. В передньому бортику стінки вирізано 4 отвори висотою 8 мм та шириною 30 мм кожен. Між отворами в передній стінці до бортиків припаяно 5 пластинок, зігнутих літерою Г з досить довгими кінцями, 75 мм кожна. Чим довші ці кінці, тим менше вони будуть пружинити і їх легко буде відхилити бджолі, коли вона просуватиметься між ними всередину вулика. Кінці цих пластинок відігнуто під кутом 30°, завдяки чому кінці кожних двох суміжних пластинок майже сходяться на краю задньої стінки одна з одною точно проти отворів в бортику передньої стінки, між якими утворюється щілина в 4 мм.

Крайній кінець першої пластинки відігнуто цілком до бортика стінки з лівого боку і припаяно там, а крайній кінець 5-ої пластинки теж відігнуто цілком до бортика стінки з правого боку і теж припаяно там. На задньому краю нижньої стінки посередині припаяно стержень, на який надівається верхня стінка пристрою. Стержень на задньому краї нижньої стінки, що його всунуто у трубочку, повинен мати таку висоту, щоб верхня і нижня стінки не дотулялися на 1 мм до рубів кінців пластинок. Якщо вони будуть дотулятися, то кінці пластинок не посуватимуться, коли поміж ними проходитимуть бджоли і вони, звичайно, не зайдуть до вулика.

Цей пристрій вставляється в отвір льотка вулика на стільки, щоб назовні льотка лишився тільки його край з отворами в передньому бортику нижньої стінки. До переднього краю коробочки знизу припаюється через всю довжину смужка жерсті з утвореним жолобком, який повинен відступати від бортика стінки на 2 мм. В цей жолобок і в щілину переднього краю верхньої стінки коробочки всовується засувка з рядом маленьких дірочок посередині. Коли виловлюються бджоли, що повертаються з поля, то засувку відкривають.

Якщо бджоли з поля більше не прилітають, тоді засувка засувається і таким чином отвори в передньому бортику закриваються, щоб менше проникало туди денного світла. Разом з тим, ця засувка захищає вулик від нападу бджіл-злодійок. Довжина цього пристрою значно більша від товщини стінки вулика і коли пристрій засунуто в льоток, то задній край його дуже віддалений від стінки вулика, що унеможливлює бджолам знаходити край пристрою і силкуватись вибратися крізь щілини між пластинками з вулика. Така велика ширина пристрою і звужені в ньому кінці пластинок запобігають проникненню денного світла у вулик.

Карантинування бджіл, що повернулися з поля після обпилення або обприскування рослин отрутохімікатами у вуликах-лежаках.

У випадках, коли буває проведено хімічну обробку рослин, а пасічник з якихось причин про це не знав і бджоли, повертаючись з поля, приносять з собою у вулик отруєний нектар і пилок, від якого гинуть не тільки льотні бджоли, а й нельотні та розплід, треба негайно пересунути у вулику всі рамки з бджолами в протилежний кінець від льотка, накрити їх дощечками-стелинками з засіткованими в них отворами. З боку від льотка рамки закрити заставною дошкою з дротяною сіткою. В порожню частину вулика проти льотка вставити кілька рамок з сушником і вкрити їх стелинками, як і попередні рамки. В льоток треба вставити вищезгаданий пристрій для виловлювання бджіл. Тоді бджоли, що повертаються з поля, потраплять у відгороджений від основного гнізда відділ, де й складатимуть принесений ними отруєний нектар і пилок. У вулик треба також поставити воду в баночках, накритих втричі складеною марлею. Воду ставлять для основного гнізда і окремо для тих бджіл, що повернулися з поля. Баночки ставлять в отвори на стелинки, що мають дротяну сітку для підгодівлі бджіл. Коли у вуликах є льотки в причілкових стінках, то воду краще давати в напувалках, всовуючи їх в ці льотки. Вулики ззовні вдень накривати солом’яними матами, які ввечері слід зняти, щоб у вулики вільно надходило й охолоджувалось повітря. Дахи в них на всю ніч відкривають. На другий день вулики знову накривають матами. Таке карантинування і напування бджіл продовжується доти, поки не закінчиться строк дії отрути, принесеної бджолами у вулик з нектаром та пилком.

Після закінчення карантинування виймають з льотка уловлювач бджіл, а з вулика вставлені перед льотком рамки сушнику. Мертвих бджіл вимітають, спалюють або закопують, а гніздо знову пересувають на своє місце. У стільники, в які бджоли склали отруєний нектар і пилок, треба набризкати води, відкачати на медогонці, злити відкачане в ямку і прикопати землею. Самі ж стільники краще перетопити на віск.

Захист бджіл від отруєння отрутохімікатами у багатокорпусних вуликах.

Вище ми говорили про захист бджіл у вуликах-лежаках. Тут же зупинимось на захисті їх тільки у багатокорпусних вуликах. Для цього в останніх використовується їх магазин, який ставиться на дно вулика без піврамок, під основний корпус гнізда. Для забезпечення бджіл водою при затримці їх вильоту з вулика впритул до задньої стінки магазина зроблені отвори в бокових стінках, куди вставляється спеціальна напувалка. Зовні в напувалку вставляється пляшка з водою, прикріплена до гніздового корпусу кільцем. Підготовка магазина і його поставлення під гніздовий корпус провадиться увечері, напередодні обпилювання або обприскування рослин отрутохімікатами. Ранком підлітні дошки всуваються всередину вулика під верхнє днище, а у верхні отвори над всунутою прилітною дошкою вставляється дротяна сітка, через яку надходить свіже повітря.

Завдяки досить великому простору під гніздовим корпусом вулика і постійному припливу свіжого повітря крізь сітку його температура в гнізді бджіл знижується. Для ще кращої вентиляції необхідно в стелі над гніздом вулика зняти годівнички і відкрити отвори. Тоді повітря, що надходить через льоток, буде проходити через все гніздо і виходити в отвори під дахом вулика. При сильному збудженні бджіл і спразі, що виникає в них, вони мають для пиття воду, яка весь час надходить в напувалку з пляшки. Щоб вулики під час великої спеки не перегрівалися, їх з боку сонця слід накрити солом’яними або очеретяними матами для затінення і затемнення льотків. Щитки на передній стінці вуликів підіймають на 10°, щоб знизу через льоток у вулик надходило повітря.

Мал. 26. Вислуховування поведінки бджіл під час захисту їх від отруєння хімікатами.

Карантинування отруєних бджіл.

У тих випадках, коли напередодні обпилення або обприскування рослин отрутохімікатами не було відомо про проведення цього заходу, і бджоли вилетіли на отруєні квітки, слід негайно поставити магазини на дно вуликів. На магазини накласти роздільні дошки з видалячем бджіл, не відкриваючи в них отворів. При цьому в магазини треба поставити кілька піврамок з відбудованими стільниками для складання меду й пилку та розміщення на них бджіл, що повертаються з поля. Напувалки ставляться так само, як і в першому випадку, тільки при цьому ще треба поставити зверху на стелю дві баночки з водою (на місце годівничок), обв’язаних втричі складеною марлею, так як це робиться при годівлі бджіл сиропом. Далі засовується підлітна дошка, а в льоток вставляється уловлювач бджіл. Решта робиться так само, як про це було сказано вище.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Захист бджіл від отруєння

Наступна сторінка    - Розділ VIII. Організація пасіки

Попередня сторінка   - Синиця звичайна

Повернутися до початку сторінки Захист бджіл від отруєння