Способи виведення маток

Виведення маток за Цандером.

Цандер виводив маток двома способами. Перший його спосіб полягає в тому, що в одну звичайну рамку вулика вставляють дві маленькі рамочки. В них бджоли відбудовують штучну вощину, матка засіває їх яйцями і коли вийде перша генерація розплоду, матка знову засіває їх яйцями. Після цього ці маленькі рамочки з засівом яєць виймають і разом з бджолами вставляють по одній в одно-рамкові вулики, які заносять до погреба. Ввечері їх з погреба виставляють на постійне місце. Бджоли в цих вуликах закладають маточники і виводять маток. Після того, коли молоді матки починають відкладати яйця, їх використовують для заміни старих маток.

Другий спосіб виведення маток полягає в тому, що їх виводять не в племінній сім’ї, а в іншій, яку називають вихователькою і до якої ставлять такі ж вимоги, як і до племінної сім’ї. За виховательок беруть тільки високопродуктивні й сильні сім’ї, які цілком заповнюють свої вулики. Підготовку таких сімей починають ще з осені. Для цього беруть сім’ї із старими матками і дають їм на зиму достатні запаси меду й перги. (Цукрового сиропу давати не слід, бо для годування личинок, що виплоджуються наприкінці зими та весною, сироп мало корисний). Навесні ці сім’ї підгодовують, щоб заохотити матку збільшити відкладання яєць. Починати підгодовувати їх слід ще з квітня, щоб на початку травня ці сім і цілком були підготовлені до виведення маток.

Час від половини травня до середини червня це той період, коли бджоли найкраще розмножуються і рояться, а тому в цю пору і треба виводити маток.

В середині травня відбирають у сім’ях-виховательках їхніх старих маток. Бджоли відтягують маточники на яйцях та молодих личинках. Через 7—8 днів усі ці маточники (їх Цандер називає «дикими») знищують. Із запечатаних маточників викидають личинок, а маточники з молочком в них ховають у пляшку з широкою шийкою й добре затикають.

Після цього в сім’ї, що цілком відповідає вимогам племінної, вирізають шматок вощини з яйцями і вставляють його в рамку з розплодом сім’ї-виховательки. Не маючи матки й маточників, ця сім’я закладає на яйцях і молоденьких личинках маточники.

Через 8 днів маточники бувають запечатані, а після цього на 4—5-й день їх вирізують гарячим ножиком і приварюють до дерев’яних пробок.

Пробки з маточниками вставляють у кліточки, які вкладають в пристосовані для цього рамки, і залишають у сім’ї-виховательці, поки з них виплодяться матки. Коли матки вийдуть, їх дають або в трирамкові вулики, або ж в однорамкові вулики-заплідники.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Виведення маток способом автора.

Виводити маток треба в племінній сім’ї, яка почала вже будувати для їх виведення мисочки. У такій сім’ї забирають матку і весь незапечатаний розплід, залишаючи тільки запечатаний та рамки з медом і пергою. Якщо меду й перги в цій сім’ї немає або є, та мало, то їй дають кілька рамок з іншої здорової сім’ї. Матку й рамки з незапечатаним розплодом переносять за дошку у вулику-лежаку або до окремого вулика і, струсивши туди трохи бджіл, утворюють відводок. Осиротілу ж сім’ю залишають так до другого дня.

Днів за вісім перед тим у гніздо іншої племінної сім’ї вставляють дві рамки молодого сушнику. За два дні матка відкладає в них яйця, і вже на п’ятий день буде чимало личинок дводенного віку. На цей час і готують сім’ю для виведення маток.

Рамки з одно-дводенними личинками виймають і підрізують знизу стільника до одноденних личинок. Понад край зрізаного стільника по обидва його боки викидають по три-чотири личинки підряд, залишаючи по одній комірці з однією личинкою. Ці рамки (не більше двох) ставлять в сім’ю (в якої забрали матку) поміж рамками з критим розплодом. Щоб ця сім’я заклала на підрізаних стільниках багато маточників, треба звузити вулички між рамками до 8—9 мм, годувати бджіл медо-перговою сумішшю та добре утеплити гніздо з боків і зверху. Другого дня бджоли повідбудовують чимало маточників. Якщо в цей час буде взяток, то маточників бджоли закладуть більше; коли взятку немає й до того ж погана погода, маточників буде менше. Тому виводити маток треба в кількох сім’ях.

На шостий день після вставляння рамок маточники будуть запечатані. За два дні до виходу маток, коли кінці маточників будуть очищені бджолами від воску, кращі маточники вирізують з стільника і вставляють через верхній отвір у кліточки. Погані й зіпсовані маточники вибраковують. Кліточки з маточниками вміщують у рамку-розплідник. Роблять це так. До порожньої рамки прибивають тоненькі лінійки, одну проти одної по один і по другий бік. Між цими лінійками вставляють кліточки з маточниками. Звідси маточники або матки роздають у відводки, штучні рої, а також у сім’ї, в яких міняють маток.

Маток виводять в міру потреби: перший раз — для відводків, другий — для заміни старих маток і третій раз — запасних маток.

Спосіб Алея.

Виведення маток способом Алея полягає в тому, що з племінної сім’ї вибирають рамку з яйцями в коричневому стільнику: Стільник розрізують гарячим ножем на смужки з одним рядом комірок. В нарізаних смужках знищують яйця або личинки із кожних трьох в двох комірках. Залишені комірки з яйцями або личинками розширюють дерев’яним круглим шаблоном, не торкаючись до яєць або личинок. Ці смужки прикріплюють до підрізаного знизу стільника, у вигляді півкола, приварюючи обережно не дуже гарячим розтопленим воском. Такі смужки можна приварювати воском і до верхніх планок рамки, які вставляють у матковиводні сім’ї. В цих смужках бджоли добре відбудовують маточники. Але цим способом не можна виводити багато маток.

Спосіб Дулітля.

Виведення маток способом Дулітля провадиться не в зматоченій сім’ї, а в нормальній під час медозбору, відгородивши частину розплоду і бджіл решіткою в своєму ж гнізді. Бджоли за цим способом виводять маток як на відкритому розплоді, в самих стільниках, так і в штучних маточниках. Цим способом виводиться мало маток, але він не впливає на зменшення роботи бджіл що збиранню меду.

Способи масового виведення маток.

Крім виведення маток на кожній пасіці для поліпшення на ній бджіл, їх виводять і на спеціальних племінних пасіках в масовій кількості для постачання племінними матками колгоспних і радгоспних пасік.

З цією метою в нашій країні вивчаються місцеві бджоли в окремих республіках, що дає можливість виявляти найбільш високопродуктивні з них і використовувати їх для поліпшення малопродуктивних бджіл в інших місцях. Способів масового виведення маток існує багато.

Спосіб Гусєва. Метод штучного виведення маток прийнято приписувати американським пасічникам: в 1882 році Алей описав свій спосіб виведення маток без перенесення личинок, а в 1889 році Дулітль запропонував переносити личинок для виведення маток в мисочки.

Але ще в 1860 році на Всеросійській виставці в С.-Петербурзі Є. Гусєв одержав медаль за ведення раціонального бджільництва і за штучне виведення маток.

За даними проф. Бєловського, прилад Є. Гусєва для штучного виведення маток складається з двох кістяних паличок, кінці яких закруглені. За допомогою цих паличок і виготовляються мисочки для штучних маточників. Для цього розм’якшений шматочок воску насаджують на закруглений кінець палички і таким чином одержують мисочку. В таку мисочку Є. Гусєв переносив не личинку, а яйце. Мисочки з перенесеними яйцями приклеювались до планочки, яка прикріплювалася в рамці для виведення бджолами маток.

Виведення маток за Філіпсом-Дулітльом. Спосіб полягає в тому, що у виготовлені з дерева мисочки, які покриваються тоненьким шаром воску, переноситься молочко і личинки, але останні мають бути не старіші 36-годинного віку. Цей спосіб дає змогу виводити маток у масовій кількості.

Замість дерев’яних мисочок можна виготовляти їх за Дулітльом і з чистого воску, для чого добре зволожену паличку, товщина кінця якої відповідає внутрішньому розміру мисочки, вмочають у віск 7—8 разів, причому після кожного разу дають воскові охолонути. Коли на кінці палички утвориться товстий шар воску, мисочку знімають, тримаючи її пальцями лівої руки. Потім знову зволожують кінець палички та встромлюють її назад в мисочку, і в такому вигляді конус мисочки вмочують в не дуже гарячий віск та прикріплюють до планочки. Щоб краще приклеювалась мисочка до планочки, останню треба перед цим добре натерти воском.

Таким чином, на планочці, що відповідає довжині внутрішнього розміру рамки, прикріплюють послідовно мисочки на відстані 2 см одна від одної. Таких планочок в рамці може бути вставлено три штуки.

Виведення маток за Пратом.

Виведення маток в рамках-підставках. За цим способом виведення маток провадиться перенесенням личинок в штучні мисочки, виготовлені в спеціальних дерев’яних пробках, без перенесення туди маточного молочка. Висота пробок 15 мм, товщина біля 18 мм. Виточуються вони так, що в одному кінці пробки залишається обручик товщиною 2 мм і шириною 3 мм, а в протилежному її кінці — заглиблення діаметром 11 мм та .в глибину 10 мм. Дно заглиблення півокругле, на вигляд мисочки. В цьому заглибленні Прат і утворює штучну воскову мисочку, наливаючи туди вщерть розтопленого, не дуже гарячого воску. Прат наповнював так воском за допомогою спринцівки без особливої втоми 800—1000 штук мисочок. Наповнені воском пробки він ставив на тепле місце, щоб віск у них був м’який. Прат виготовив спеціального дерев’яного лресика, що складається з прямокутної підставки, довжина якої становить 350 мм, ширина 120 мм і товщина 25 мм. В одному кінці цієї підставки, відступивши на 2 см, вставлено в гнізда на столярному клеєві перпендикулярно два брусочки на відстані 3 см один від одного, висота яких 120 мм, ширина 40 мм і товщина 25 мм. Вгорі брусочки закруглені. Між цими брусочками вставляється важіль довжиною 340 мм, шириною 40 мм і товщиною ЗО мм. Один кінець важеля, починаючи від середини, заструганий у вигляді держака, а в другому кінці закруглено тільки одного кута вгорі. В цьому важелі, відступивши від закругленого кута вгорі на 3 см, просвердлено посередині ширини важеля дірочку діаметром 3 мм.

В брусочках, відступивши від їх кінців на 4 см вниз, просвердлюють посередині їх ширини дірочки діаметром З мм. Після чого вставляють важіль між брусочками так, щоб їх дірочки були на однаковому рівні і тоді засовують в ці дірочки цвяха — 3 мм завтовшки і такої ж довжини, щоб він проліз наскрізь через дірочки в брусочках та важелі. До кінця вставленого між брусочками важеля знизу прикріплюють спіральну пружину, кінець якої пригвинчується до підставки преса. Пружина має бути натягнута так, щоб вона завжди тримала важіль на рівні паралельно підставці.

Основним в цьому пресі є пригвинчений знизу до важеля металевий стержень для штампування мисочок з воску в пробках Прата. Робиться стержень так: беруть залізний прут товщиною 8 мм і зточують один його кінець, щоб він мав округлений конус довжиною 10 мм, діаметром 8 мм в основі. Потім, відступивши від конусоподібного кінця на 1,5 см, виточують шпеник товщиною 2 мм та довжиною 20 мм. кінець якого розпліскують. Цей стержень забивають знизу у важіль, відступивши від брусочків на 2 см, далі на нього надівають муфту, яка одним кінцем припасовується до важеля, а другим до основи кулястого кінця. З внутрішнього боку муфточка не доторкається краєм до основи штампувального конуса, тому там утворюється навколо щілина, по якій цю муфту припаюють трохи до основи. Внизу, на підставці преса, проти цього штампувального стержня, зроблено гніздечко так, що в нього можна вставляти пробку Прата обручиком донизу, а отвором з воску догори, точнісінько проти штампувального конуса. Коли пробку вставлено в гніздечко під штампувальний конус, тоді, зволоживши конус медовою ситою, беруть правою рукою за держак важеля і натискують штампувальним конусом на заповнену воском мисочку в пробці Прата доти, поки край муфточки на конусі не доторкнеться до країв пробки. При цьому штампувальний конус витискує з дерев’яної мисочки віск і утворює в ній воскову мисочку, товщина стінок якої 1 мм. Зайвий віск витискується конусом

3 дерев’яної мисочки і виходить за край пробки, де його відрізує муфточка. Коли підняти важіль, то цей конус виходить із утвореної воскової мисочки, краї якої загострені і трошечки вищі за краї пробки. Краї воскової мисочки загострені тому, що між конусом і краєм муфти є навколо щілина. Мисочки з загостреними краями цілком відповідають природній восковій мисочці, яку відбудовують самі бджоли. Таку виготовлену воскову мисочку 'бджоли охоче відбудовують. Відштампувавши так мисочку, пробку з гнізда виймають, а на її місце вставляють і відштамповують другу і т. д. За хвилину можна відштампувати 12—15 мисочок. Кожний раз перед штампуванням штампувальний конус треба змащувати розчином меду.

Після відштамповування мисочок у кожній пробці залишаються кільця воску, який слід очищати.

Щоб виготовлені у пробках мисочки підставити у вулик, треба зробити лінійку, довжина якої має дорівнювати верхній планці стандартної рамки без плечиків. У цій планці просвердлюють 16 отворів діаметром 18 мм, щоб у них вільно входили пробки і затримувалися на своїх обручиках. Ці планки з пробками, в мисочки яких будуть перенесені личинки, вставляють у рамки-підставки. Останні виготовляють так. Беруть звичайну стандартну порожню рамку і, відступивши у ній вниз від горішнього краю верхньої планки на 6,5 см, вставляють в неї планочку, щоб вона щільно входила між бічними планками рамки. Ширина планочки повинна мати 25 мм і товщина 10 мм. Цю планочку прибивають цвяшками до бічних планок рамки. Після цього верхню планку рамки, відступивши на 3 см від країв бічних планок, відпилюють навскоси донизу по обидва її боки. Тоді вгорі рамки залишаться кусочки кінців верхньої планки з плечиками. До цих кусочків кінців верхньої планки прибивають вгорі з обох боків тоненькі планочки довжиною 435 мм так, щоб вони рівнялися кінцями з прибитими бічними планками рамки, а по ширині — з верхнім краєм кусочків верхньої планки рамки і мали в перерізі 10X10 мм.

Між прибитими планочками до обох боків кусочків верхньої планки утворюється довгий отвір, в який і вставляється згадана нами планка з отворами для пробок Прата довжиною 375 мм, кінці якої відповідно до косих зрізів залишених кусочків зрізані навскоси. В цій планці є 16 отворів для пробок, а відстань від центра одного отвору до другого верхньої планки рамки становить 2 см, причому крайні отвори в цій планочці знаходяться на відстані 15 мм від кінців планки. Вище ми говорили, що відступивши 6,5 см вниз від верхньої планки рамки вставляється тоненька планочка, яку прибиваємо до бічних планок рамки. Далі під цією планочкою натягується горизонтально дріт, який протягують через бічні планки рамки тричі, на відстані 7 см дротина від дротини. До натягнутого дроту привощують штучну вощину. Такі рамки вставляють у гніздо вулика з бджолами і вони відтягують в них на штучній вощині стільники, а матка засіває їх яйцями. Таких рамок-підставок у кожній племінній сім’ї повинно бути три. Ці рамки можна використовувати як будівельні на віск і на вставляння в них секцій для одержання сортового меду.

Коли в племінній сім’ї в рамках-підставках буде запечатаний розплід і бджоли на краях стільника відбудують природні мисочки для виведення маток, то матку з цієї сім’ї тимчасово переносять у відгороджене відділення вулика, де є другий льоток і переставляють туди рамки без бджіл з відкритим розплодом, а в основній сім’ї залишають рамки з медом і запечатаним розплодом. Потім вулика повертають на 90° і льоток основної сім’ї стає на місці льотка відділення, у яке переставили матку і рамку з відкритим розплодом. Тоді всі льотні бджоли вилетять з основної сім’ї і перелетять туди, де знаходиться матка, а в основній сім’ї залишаться молоді бджоли без матки й без відкритого розплоду. В рамки-підста,вки, які знаходяться в основній сім’ї, вкладають планочки з пробками Прата і штучними восковими мисочками в них.

Молоді бджоли, не маючи матки й відкритого (не запечатаного) розплоду, з великою енергією відполіровують штучні воскові мисочки в пробках. На другий день в ці мисочки переносять одно-, дводенні личинки, беруть рамку з молоденьким розплодом з високопродуктивної сім’ї, струшують з неї бджіл і переносять до кімнати. Комірки над молоденьким розплодом зрізують наполовину, щоб з них легше було виймати личинок. Потім беруть шпатель, виготовлений з тонкого дроту (2 мм в діаметрі), один кінець якого напівовально розплескано і обточено на брусі та зігнуто трохи під тупим кутом — це буде лопаточка, настільки вузенька, що нею можна брати личинки, підсовуючи її під личинку з боку спинки так, щоб кінці цієї личинки звисали по обидва боки лопаточки. Вийнявши шпателем таким способом личинку з комірки, її кладуть у штучну воскову мисочку, виготовлену в пробці Прата. Так виймають личинки і заповнюють ними всі воскові мисочки в пробках, що знаходяться в планці. Прат не дає личинкам маточного молочка і кладе їх просто в мисочки, а потім вже бджоли самі дають їм молочко. За його спостереженнями, бджоли заповнюють мисочки з личинками молочком дуже швидко. Прат каже, що після того як вставимо першу пробку з мисочкою і личинкою в ній, то поки підготуємо і вставимо другу і третю пробки з личинками, в першій вже буде молочко.

Молоденькими личинками заповнюють штучні мисочки в усіх пробках, що містяться в трьох планках (в кількості 48 штук), які вставлено в рамки-підставки цієї сім’ї. Зробивши це, рамку, з якої брали личинки, вставляють назад у свою сім’ю.

Бджоли в усіх мисочках добре годують личинок, відтягують мисочки, утворюючи так звані маточники. На четвертий день після перенесення личинок в мисочки маточники бувають вже запечатані. В такому вигляді вони залишаються в рамках-підставках до сьомого дня, після запечатування, щоб бджоли їх добре обігрівали. На сьомий-восьмий день бджоли на цих маточниках очищають конуси від воску, щоб матки легше і швидше розгризали своїми щелепами кінчики цих конусів і без зайвої затримки виходили з маточників.

Як тільки бджоли очистять кінці маточників від воску (про це можна довідатись, побачивши блискучу поверхню кінця маточника, тобто трохи коричневий кокон), провадять їх ізоляцію.

Ізоляція запечатаних маточників. Підготовлені так бджолами маточники до виходу з них маток не можна залишати відкритими, бо перша матка, що вийде з якогось маточника, почне розгризати інші маточники, щоб забити в них маток. Це ж роблять і бджоли, розгризаючи інші маточники. Отже, як тільки будуть кінці маточників очищені від воску, їх треба вставляти в кліточки-ізолятори (Тітова). В ці кліточки треба покласти корму (медово-цукрове тісто), в ямки .в дерев’яних брусочках, якими закриваються кліточки знизу. Кліточки-ізолятори з маточниками навішують в рамки-тримачі для вигрівання маток і ці рамки вставляють у ту ж саму сім’ю, а краще — в термостат, в якому підтримується температура + 33° за Цельсієм. Кліточки-ізолятори з маточниками можна вставляти і в рамки-підставки, але після того, як з цих рамок буде вийнято планочки з відбудованими в пробках маточниками. Далі, як вийдуть в кліточках-ізо-ляторах матки, їм ставлять на щитках грудей тавро фарбою відповідного кольору за роком їх виведення, про що буде сказано далі. Таврованих маток залишають на кілька хвилин у кліточках, щоб висохла фарба, а потім їх підсаджують у сім’ї на заміну старих маток або в утворені відводки, звідки вони вилітають на запліднення з трутнями. Решту незапліднених маток саджають у ву-лики-нуклеуси.

Виведення маток в скриньці-роївні. Прат вважає, що виведення маток треба починати рано навесні, коли буває холоднувато. Він радить робити для цього скриньку-роївню місткістю на 5 рамок звичайного вулика, в якій зверху кладуть суцільну стелю, а знизу в якомусь вузькому боці прорізують льоток, а замість дна прибивають дротяну сітку.

В скриньку вставляють 3 рамки з медом та пергою, але без розплоду; дві рамки з медом ставлять до бокових стінок, а з пергою та медом — посередині. В стелі, над проміжками між боковими і середніми рамками, прорізують отвори довжиною 375 мм та шириною 25 мм, в які вставляються або суцільні або з пробками Прата планки. Годин в 10 ранку підготовлену так скриньку-роївню підносять до вулика з сильною сім’єю, з якої струшують з 5 рамок бджіл, стежачи, щоб на цих рамках не було матки. В отвори в стелі скриньки вставляють планки з пробками і мисочками в них. Після цього скриньку заносять на 6 годин в темне місце (льох або зимівник). Льоток в ній повинен бути закритим, а для відсвіження повітря її ставлять краєм кінця на брусок і тоді крізь дротяну сітку в дні потрапляє свіже повітря всередину скриньки.

О 4-й годині дня скриньку забирають у тепле приміщення і переносять одно,- дводенних личинок з комірок в мисочки пробок, що їх вставлено в лінійку. Роблять це так: з якоїсь високопродуктивної бджолосім’ї виймають рамку з стільником, в якому знаходяться переважно одно-дводенні личинки та яйця. Комірки стільника зрізують наполовину їх глибини кривим гарячим ножем, потім виймають із скриньки одну пробку з мисочкою, а отвір в планці закривають порожньою пробкою. Пробку ж з мисочкою, що її вийнято з цього отвору, ставлять на стіл, поблизу рамки з молоденькими личинками. Тоді беруть лопаточкою шпателя личинку так, щоб її кінці звисали по один і другий бік лопаточки і переносять до пробки та кладуть на денце у воскову мисочку. Личинка прилипає до денця мисочки. Пробку тоді вставляють у той же отвір в планці, де вона перед тим знаходилась. Потім так само виймають другу, третю і так далі всі пробки в обох планочках і, поклавши в них личинок, вставляють назад у свої отвори.

Коли буде перенесено вусі мисочки личинок, скриньку заносять назад у темне приміщення (льох або зимівник) і там залишають до ранку другого дня. Бджоли з великою енергією годують личинок в мисочках, достатньо забезпечуючи їх маточним молочком.

Далі поглянемо, що ж робиться в тому вулику, з якого ми струсили з 5 рамок бджіл у скриньку-роївню. В цій сім’ї Прат матку накриває ковпачком на стільнику, під яким вона перебуває довгий час. У вулику, всередині гнізда, повинні бути дві рамки-підставки з розплодом. Якщо таких рамок нема, то їх виймають і вставляють сюди з інших вуликів.

Після цього з льоху або з зимівника виносять скриньку-роївню, виймають із її стелі планки з пробками і вставляють їх в рамки-підставки.

Гніздо в цьому вулику добре закривають і утеплюють. Бджіл із скриньки витрушують перед льотком вулика на лист дикту, в якому вони й повзуть до льотка свого вулика. В цій сім’ї бджоли охоче відбудовують на мисочках маточники і в достатній мірі дають личинкам молочко. Перші 4—5 днів, поки ще не запечатані маточники, матку тримають під ковпачком. Коли ж маточники будуть запечатані, їх з планочкою вставляють в клітку-інкубатор. Така клітка робиться з генеманівських решіток, розмір якої дорівнює просторові в рамці-підставці від верхньої її планки до прибитої нижче планочки, тобто 65 мм. Коли маточники в пробках Прата будуть запечатані, то планку з ними з рамки-підставки виймають, а в отвір між верхньою планкою і планочкою вставляють клітку-інкубатор, а тоді планку з маточниками знову вставляють в рамку-підставку так, щоб маточники попадали в клітку-інкубатор. Після цього матку з-під ковпачка випускають. В клітці-інкубаторі маточники знаходяться доти, поки бджоли не почнуть очищати на їх кінцях віск. Потім маточники поміщають в кліточки-ізолятори, як про це сказано вище.

За нашими спостереженнями, краще в племінній сім’ї не закривати матку ковпачком, а перенести її в інше відгороджене відділення у своєму ж вулику, де є ще один льоток з протилежного боку.

Вулики-малятка та запліднення маток на ізоляторах. При виведенні маток в невеликій кількості їх запліднюють у вуликах-заплідниках на одну-три великих рамки. Але для утворення в цих вуликах нуклеусів, тобто маленьких сімей, потрібно багато бджіл. Тому Прат запліднював маток у вуликах-малятках з маленькими рамочками, використовуючи для цього зовсім мало бджіл. Розмір таких його рамочок дорівнював 1/6 розміру рамки Лангстрота. Ці рамочки він навощував штучною вощиною і ставив для відбудови в них стільничків у магазини нормальної сім’ї, а після їх відбудування забирав звідти і начіплював на гачки під накривкою вулика-малятки.

Вулик-малятко має вигляд невеличкої скриньки, куди вільно входять дві рамочки, які начіплюються на гачки. В скриньці вулика з одного її вузького боку просвердлено льоток, а з другого — вентилятор, до якого зсередини прибито дротяну сіточку, а ззовні — диктову планочку, яка може повертатись на цвяшку в один або в другий бік і відкривати та закривати вентилятор. До внутрішнього боку льотка прибито кусочок ганеманівської решітки, щоб не вилітала з нього матка після запліднення. Перед її заплідненням ця решітка повинна бути відхилена в якийсь один бік, щоб матка могла вилітати з вулика на парування з трутнем. Назовні до льотка цього вулика прибито маленьку прильотну дощечку, краще її робити на завісах, щоб можна було закривати льоток під час перевезення вуликів-заплідників на ізолятор, або коли їх заносять до льоху чи зимівника.

Для утворення у вуликах-малятках нуклеусів Прат використовував обезматчені сім’ї або краще природні рої, якщо вони в цей час виходять. Можна брати також і бджіл з великих сімей, струшуючи їх з скриньки-роївні на три рамки, в яких є потроху меду.

Ці скрині заносять до погреба або льоху, а рано на другий день їх звідти виносять і відкривають льотки. Вся льотна бджола повернеться в свою сім’ю, а в скриньці на рамках залишаться тільки молоді бджоли. їх добре обкурюють і струшують з рамок на дно скриньки, потім черпаком насипають у вулики-малятка без накривок і рамочок, закривши в них льотки. В кожний вулик бджіл насипають по два черпаки. Після цього у вулики вставляють рамочки з стільниками та медом або сиропом в них і тісненько притискують крючечками до вулика накривку. Далі вулики навішують скобами, що є в них з заднього боку, на кілочки. Коли бджоли у вуликах-малятках облетяться, до них через льоток впускають маток. Молоденькі бджоли охоче приймають їх.

Прат радить влаштовувати вулики-малятка на спеціальному ізоляторі, де б в радіусі 3 км не було бджіл. Сюди вивозять всі нуклеуси з неплідними матками і у великому вулику племінних трутнів.

Після запліднення маток нуклеуси і вулик з трутнями перевозять назад на пасіку. Тут молодих запліднених маток використовують на заміну старих, дають їх у відводки на своїй пасіці і висилають замовцям.

Прат виводив маток і без перенесення личинок у штучні мисочки, тобто, як кажуть, без грефажа. Цим способом він змушував матку саму класти яйця в штучні мисочки. Цей його метод нами перевірений, він надто трудомісткий і малопродуктивний.

Штучне виведення маток за Цандером.

Личинки для виведення маток за способом Цандера пасічник відбирає сам, вирощуючи їх у штучних маточниках у великій кількості. Далі провадиться ізоляція готових маточників і вигрівання в них маток. Для виконання цих процесів потрібне таке приладдя.

Пробки для приварювання до них штучних та звичайних маточників. Вони мають висоту 20 мм, ширину знизу 15 мм, а вгорі трохи ширші і нагадують звичайні пробки. Внизу в кожній пробці вирізана ямка, куди й приварюють маточника.

Кліточки для ізолювання маточників та маток, які роблять з дерев’яної колодочки (липової або тополевої), товщина якої 20 мм, висота 45 мм і ширина 38 мм. У цій колодочці з боку просвердлюють наскрізь круглу дірку діаметром 29 мм, яку з одного боку забивають дротяною сіткою, а з другого— целулоїдом, але можна засіт-ковувати її з обох боків. Вгорі кліточки просвердлюють дірку в 15 мм діаметром, в яку вставляють пробку з маточником, а внизу просвердлюють дірочки на 10 мм для медового тіста. Ця дірочка закривається бляшаною засувкою.

Шаблончик для виготовлення штучних маточників. Це кругленька вистругана паличка 15 см довжиною та 10 мм в діаметрі. Кінці цього шаблончика на 20 мм довжини виточені та закруглені й мають в діаметрі 7—8 мм, вони цілком відповідають ширині природної мисочки для утворення маточника.

Шпатель з лопаточкою для виймання личинок і перенесення їх у штучні маточні мисочки.

Ложечка для накладання їжі в штучні мисочки.

Ложечку й лопаточку роблять з дроту діаметром 2— З мм. Для цього один кінець дроту розпліскують і загинають, тільки лопаточка не повинна бути широкою й грубою.

Скальпель (краще кривий) або ножик для зрізування комірок на вощині, де знаходяться личинки, щоб їх зручніше виймати.

Рамка-розплідник для штучних маточників. Для цього беруть звичайну рамку сушнику, вирізують у ньому внизу на 2/з стільник і прибивають до його краю планочку. Посередині в цьому сушнику, що залишився в рамці, вирізують кусок стільника довжиною 120 мм і в цей виріз потім вставляють кусок стільника з личинками із племінної сім’ї. Під планочкою, що її набито під сушником, відступивши 1,5 см, прибивають другу планочку, вбиваючи по одному цвяшку з одного та другого боку, щоб вона крутилась. Під нею, на 10 см нижче, прибивають ще таку саму планочку. До планочок наліплюють воском пробки з штучними маточниками. На кожній планочці міститься біля 12 пробок.

Рамка-ізолятор для переховування й вигрівання стиглих маточників та маток. У неї вставляють дві поперечки, які прибито цвяшками до бічних планок рамки, на яких вони крутяться. В кожній поперечці вміщується до 10 кліточок.

Термостат для вигрівання маток в маточниках, фарба та пензель для фарбування маток.

Вулик-заплідник — виготовляється на одну рамку. Цандер робить цього вулика на маленьку рамочку, яких входить дві у велику рамку вулика його системи. Кожен пасічник може брати велику рамку тієї системи вуликів, що є в нього на пасіці, і на зразок цієї своєї рамки робити рамочки для вуликів-заплідників. Справа в тому, що такі малі рамочки вставляють по дві у велику рамку, навощують їх і дають великій сім’ї для відбудови. Отже, коли зробити вулик-заплідник з рамочками, які не будуть припасовані до рамок, що є на даній пасіці, то їх неможливо буде давати великій сім’ї для відбудови в них стільників на штучній вощині.

Виведення маток за способом Цандера та вулик його системи для запліднення маток нами випробовувались на Голосіївській пасіці КСГІ. Цей спосіб виведення маток для поліпшення бджіл, зокрема на кожній пасіці, цілком придатний. Що ж до вулика-заплідника, то він малий для випробування і апробації якості маток.

Виведення ж самих маток за способом Цандера починається з виготовлення штучних мисочок та приварювання їх у рамки-розплідники. Для цього розтоплюють віск, кінець шаблончика вмочують у воду, зайву воду легенько витирають вогким кінцем рушника, а потім 5—7 разів з невеликими перервами вмочують у гарячий віск. Шаблончика треба тримати прямовисно й зайвий віск із нього струшувати. Коли наперсток воску на шаблончику буде досить грубий (біля 1 мм), шаблончик з наперстком занурюють в холодну воду. Потім гострим ножиком цей наперсток навкруги обрізують, щоб він мав висоту біля 9 мм і знімають. Решту воску, що залишився обручиком на шаблончику, теж знімають. Далі кінець шаблончика знову вмочують у воду, а потім у віск і виготовлюють другу мисочку.

Коли мисочок буде досить, їх приварюють до пробок. Роблять це так: у ямку пробки до половини наливають гарячого воску, беруть двома пальцями правої руки мисочку і втикають її кінцем у цей віск, де вона і приварюється. Потім кладуть на стіл рамку-розплідник, повертають планочки площею вгору і натирають їх воском. Далі вмочують пробки верхнім кінцем у гарячий віск з домішкою в ньому живиці і приліплюють до планочки.

Коли пробки з мисочками буде наліплено, з племінної сім’ї вирізують з яйцями кусочок вощини, щоб він своєю площею відповідав місцю вирізаного сушника в рамці-розпліднику, і вставляють його сюди. Роботу цю слід проводити в теплі дні й швидко або в теплій кімнаті, щоб не захололи яйця. Потім рамку-розплідник переносять до сім’ї-виховательки, в якій 8 днів тому було забрано матку та знищено маточники, і ставлять її в середину гнізда. Сім’ю-виховательку треба весь час годувати ситою. Вона швидко підправить штучні мисочки й добре годуватиме виведених з яєць личинок. Через три дні, коли будуть вже личинки, рамку-розплідник виймають з вулика, загортають в байову полотнину й переносять до теплої кімнати. Під час перенесення личинок та молочка стежать за тим, щоб туди не потрапив якийсь запах або іржа, отже, перед тим треба ножик, ложечку, лопаточку та руки добре вимити й витерти. Потім беруть рамку-розплідник, кладуть на стіл і повертають планочки з штучними мисочками догори. Часто-густо на старших личинках бджоли відтягують маточники і там буває чимало молочка. Личинок із цих маточників викидають, а молочко вибирають ложечкою, розмір якої трошки більший від конопляної насінини, і кладуть на дно штучних маточників. Якщо молочка не вистачатиме, то його можна використовувати з маточників, узятих із інших вуликів.

Наклавши в усі мисочки молочка, переносять туди личинок. Для цього теплим скальпелем або ножем зрізують наполовину комірки, щоб зручніше було виймати з них личинок. Потім, нагрівши лопаточку в чистій теплій воді, обережно підсовують її під спинку личинки й виймають останню так, щоб вона кінцями висіла на лопаточці, та кладуть її в мисочку на краплю молочка. Класти личинку треба так, як вона лежала -в комірці. Якщо личинка якось буде покалічена, її треба замінити іншою.

Коли всі мисочки буде заповнено, решту личинок у стільнику можна залишити, але краще їх повикидати, тоді бджоли будуть доглядати тільки тих личинок, що є в штучних маточниках.

Після цього планки з мисочками повертають донизу, загортають у бавовняну полотнину й відносять назад у сім’ю-виховательку. Цій сім’ї треба ввесь час давати ріденький сироп. Сім’я цих личинок годує, відтягує маточники й через 5—5,5 дня вони достигають. Тоді можна обережно оглянути цю сім’ю, щоб побачити, в якому стані маточники, і знати, яких заходів треба вживати надалі. Коли маточники запечатані, треба перестати годувати бджіл, бо вони дуже позаліплюють маточники воском, а через те матки не зможуть прогризати покришки й загинуть там. Отже, щоб цього не сталось, за Пратом, треба маточники залишити без ізоляції довше, поки бджоли не обчистять від воску конуси маточників і тільки тоді перенести їх в кліточки-ізолятори.

Через чотири дні після того, як маточники запечатано, тобто на 9—10-й день після перенесення личинок, рамку-розплідник обережно виймають, легенько обмітають бджіл крилом, відривають пробки з маточниками і вставляють їх у кліточки Тітова, як про це сказано в Прата. Кліточки обережно вставляють у рамки-тримачі, які відносять назад у вулик сім’ї-виховательки.

Через три дні з маточників почнуть виходити матки. Спочатку матка, що вийшла з маточника, їсть жовтувате молочко, яке залишилось в маточнику від личинки, та медове тісто, але довго прожити в такому стані не може. Тому пасічникові треба часто навідуватись до вулика й забирати кліточки з матками, що вийшли з маточників.

Виведення маток за способом Пехачека.

Спосіб Пехачека виник в Європі і вперше буїв описаний у Віденському журналі «Bienen vater». Потім його почали застосовувати в Америці. Спосіб цей полягає в тому, що у високопродуктивну сім’ю вставляють рамку з молодим стільником, в якому ще не виводився розплід. В стільнику матка майже повністю засіє комірки яйцями. Рамку з цим стільником виймають, заносять в теплу кімнату і кладуть на стіл догори тим її боком, де є більший засів яєць і молоденьких одноденних личинок. Потім беруть планочку, один кінець якої загострений у вигляді лопаточки, і проводять цією лопаточкою згори донизу по двох рядках комірок стільника так, щоб ламались комірки і псувались в них личинки, але щоб не попсувалось середостіння. В непопсованих рядках комірок знищують по дві комірки з яйцями і личинками, лишаючи третю комірку цілою. Далі беруть зубну щіточку і витирають нею ряди попсованих комірок, щоб не залишилось там яєць або личинок. Так підготовленого стільника загортають в теплу полотнину і виносять з кімнати до матковивідної сім’ї. В цій сім’ї за 6—7 днів до того повинна бути вилучена матка, а через чотири-пять днів знищені в ній всі відбудовані бджолами маточники.

Якщо не хочуть надовго залишати матковивідну сім’ю без матки, то разом з її вилученням виймають із сім’ї і рамки з незапечатаним розплодом, пильнуючи, щоб він десь не залишився в куточках інших стільників. В такому разі рамку з підготовленими комірками дають на другий день в матковивідну сім’ю. Тоді бджоли-годувальниці, позбувшись незапечатаного розплоду і маючи великий запас молочка для годування личинок, з великою охотою беруться за утворення маточників на підготовленому для цього стільнику. Стільника для виведення маток кладуть на гніздо, повернувши його вниз підготовленими комірками, знявши з рамок покрівець або стелю з дощечок. Під цей стільник треба вставити порожню рамку, таку завбільшки, як рамка з стільником і не менше 3 см завглибшки (така глибина буде тоді, коли рамка має роздільники), щоб був достатній простір для відбудовування маточників, які бджоли відтягують вниз, у вигляді сталактитів.

За такого способу бджолосім’я відбудовує дуже багато маточників (до 100 штук).

Про деякі наші зміни у виведенні маток за цим способом. Спосіб виведення маток за Пехачеком ми перевіряли в 1924—1928 роках на Голосіївській пасіці КСГІ і виявили в ньому недоліком насамперед те, що матка засіває стільника з обох боків. Коли за цим способом підготовляємо один бік комірок з яйцями для виведення з них маток, то по другий їх бік лишається розплід, який після поставлення підготовленого стільника для виведення маток не покривається бджолами і тому гине. Щоб уникнути цього, ми, ставлячи рамку з порожнім стільником у племінну сім’ю для засіву в ній маткою яєць, один бік стільника затуляли тоненьким картоном або диктом. Цю рамку ставили в кінці рамок з розплодом, повертаючи її до розплоду відкритим стільником, а з закритим — до стільника з медом.

Завдяки цьому матка засівала яйцями тільки один бік стільника, отже, й не гинули марно личинки з другого його боку. За цим способом ми одержали понад 100 маточників, які використовували для підсаджування в сім’ї при заміні маток або поміщали їх у кліточки і вигрівали маток в термостаті за методом Цандера.

Спосіб виведення маток на клинцях.

Цей спосіб вперше описав Б. М. Музалевський, взявши його з виробничої практики пасічників Азово-Чорноморського краю.

Далі він удосконалювався на Українській дослідній станції бджільництва і в такому вигляді його описано в підручнику «Бджільництво». Полягає цей спосіб з деякими нашими змінами в такому.

У племінну сім’ю вставляють молодого стільника і, коли в ньому будуть одноденні личинки, їх використовують для виведення маток. Цього стільника з бджолиними личинками переносять у теплу кімнату і кладуть плазом на чистий стіл. Потім розпізують його на вузькі смужки, що мають один ряд цілих комірок. Смужки треба різати тонким, гострим, нагрітим у гарячій воді ножем. З того боку, де є найкращі личинки, комірки зрізують до половини їх висоти. Потім кожну смужку розрізують впоперек на окремі кусочки з таким розрахунком, щоб по середині кожного з них була одна ціла комірка з добре розвиненою личинкою. Комірки ці приклеюють до трикутних клинців, виготовлених з фанери, з денець сірникових коробок, очищених від наклейок, тощо. Довжина клинців має становити 35 мм і ширина (біля основи) 15 мм.

Щоб приклеїти комірку з личинкою до клинця, його добре натирають з одного боку воском, а потім комірку вмочують протилежним (нерізаним) боком у розтоплений віск і швиденько ставлять на клинця, обережно притискуючи її до його основи.

Після приклеювання краї комірок трохи розширюють за допомогою округленої на кінці палички.

Клинці з приклеєними до них комірками гострими кінцями встромляють з одного або з двох боків у заздалегідь підготовлений чистий порожній стільник (в якому вже виводився розплід) рядками через 2—3 см один від одного і на відстані 5 см рядок від рядка. Вколюючи клинці в стільники, необхідно стежити, щоб краї комірок з личинками на клинцях не доходили до поверхні стільника на 5 мм, бо інакше бджоли з’єднують відбудовані маточники з стільником.

Після підготовки рамки з клинцями й личинками на них, їх негайно дають високопродуктивним сім’ям-вихователькам, вилучивши з них тимчасово маток і непечатний розплід. Для цього стільники з клинцями підносять у переносній скриньці до вулика і ставлять у центрі гнізда сім’ї-виховательки так, щоб сусідні стільники не доходили до клинців на 5 міліметрів, бо інакше бджоли з’єднають воском маточники з цими стільниками. Цього дня сім’ю-виховательку підгодовують медовою ситою або цукровим сиропом. Щоб бджоли швидше обсіли рамки з личинками і краще їх прийняли, частину корму розбризкують на верхніх брусках рамок з личинками і сусідніх з ними. Добре також підгодовувати сім’ю медо-перговою сумішшю. Після цього гніздо утеплюють і вулик закривають.

Одній сім’ї-виховательці влітку дають до 40 маточних личинок, а навесні менше.

Другого дня цю сім’ю оглядають і перевіряють, скільки личинок вона прийняла на виховання. Коли виявиться, що личинок прийнято дуже мало, то сім’ї дають нову партію їх.

Якщо перед тим, як давати личинок, від сім’ї-виховательки відібрали весь розплід, то в день перевірки їй повертають не менше як дві рамки печатного розплоду, розміщуючи їх по боках рамок з маточними личинками.

Після цього сім’ю-виховательку залишають у спокої і оглядають тільки для бракування личинок перед запечатуванням маточників і вдруге для бракування й виймання запечатаних, готових до виходу з них маток.

Маточники бракують і в час їх відбирання, причому знищують всі дрібні, викривлені або ненормально видовжені.

Старанне бракування маточників дає можливість одержувати найбільш повноцінних маток.

Відбирати маточники з сім’ї-виховательки найкраще за два дні до виходу з них маток, коли конуси маточників будуть вже очищені від воску, тобто через дев’ять-десять днів після того, як дано їй личинок. Таке пізнє відбирання забезпечує найвищий вихід маток, бо в цей період лялечки вже цілком сформовані і вони менш чутливі до поштовхів та змін температури, а конуси маточників очищені бджолами від воску, і тому матки бувають непошкоджені і легко відрізують конуси маточників при виході з них. Коли давати одноденних личинок, то з них матки виводяться через 11—13 днів. Матка, яка виходить першою, може знищити всі інші маточники. Тим-то пасічник повинен точно враховувати вік личинок і дату їх давання. Наприклад, якщо одноденних личинок дано 20 травня, то відбирати маточники треба не пізніш як 30 травня.

Клинці з маточниками виймають з стільника, беручи пальцями тільки за клинчики. Відібрані маточники до використання кладуть в скриньку, денце якої вистелене м’якою чистою тканиною або ватою.

Найзручніше маточники відразу ж роздавати в заздалегідь організовані на пасіці відводки або нуклеуси. Бджоли завжди приймають їх краще, ніж маток.

Маточник на клинчиках вколюють в середній стільник гнізда сім’ї. Невикористані маточники на клинцях вставляють у маточні кліточки, в які спочатку кладуть в кормові отвори медове тісто.

У кожну кліточку з маточником впускають десять молодих бджіл, які повинні допомогти матці вийти з маточника (розгризти віск на його конусі) і годувати її, поки вона перебуває у кліточці. Бджоли в кліточках мало корисні, бо вони, як ми спостерігали, передчасно споживають покладений для матки корм і взагалі дратують сім’ю, якій дано кліточки для вигрівання маток, та й заважають при огляді кліточок для виявлення в них матки. Отже, треба, як зазначалось вище, клинці з маточниками відбирати якнайпізніше, коли конуси маточників будуть вже очищені від воску і тоді зовсім не потрібно пускати бджіл в кліточку. Кліточки з встановленими в них маточниками, тримають в рамках-тримачах, які вставляють в сильну сім’ю на вигрівання маток. Коли почнуть виходити матки, їх оглядають, попсовані вибраковують, а хороші — таврують фарбою. Пофарбованих маток дають у вулики-заплідники.

Одержання личинок одного віку в усіх комірках стільника.

В описаних нами способах виведення маток говориться про те, що треба брати личинок для виведення маток наймолодших (одноденних, півтораденних та в крайньому разі дводенних).

Використовуються ці личинки для виведення маток без перенесення їх в штучні мисочки і з перенесенням.

У першому випадку стільника розрізують на смужки з личинками і наліплюють одним боком ці смужки до краю старого стільника (за способом Алея) або розрізують смужки стільника на окремі комірки і приліплюють їх до клинців (спосіб виведення маток, на клинцях), або використовують стільника з личинками повністю для виведення маток (спосіб Пехачека).

В такому разі на зворотному боці стільника не повинно бути личинок. Отже, як бачимо, треба одержувати личинок одного віку в усіх комірках стільника з одного тільки боку. Цього можна досягти способом Музалевського.

На Цюрупінському опорному пункті Херсонської області для інкубації розплоду Музалевський змушував матку засівати яйцями в один раз всі комірки на стільнику по один і по другий бік, використовуючи для цього спеціальну скриньку на одну рамку, на боки якої набито ганеманівську решітку.

Внутрішній розмір цієї скриньки такий: ширина 450 мм, висота 320 мм і товщина 45 мм. У цю скриньку вставляють рамну хорошого чистого сушнику, опираючи плечиками на кінці бокових стінок скриньки. По один і по другий бік верхньої планки рамки вставляють планочки такі завдовжки, як сама верхня планка рамки, товщиною 10 мм. Цими планочками закриваються щілини, що утворюються в скриньці по обидва боки верхньої планки рамки. Скриньку з рамкою вставляють у центр гнізда сім’ї. Далі відшукують на стільниках матку і, вийнявши одну планочку вгору, пускають матку в скриньку на стільник, затуливши знову щілину планочкою.

Після цього гніздо сім’ї разом із скринькою складають так, як воно повинно бути, тобто з нормальною відстанню між рамками і закривають його дощечками та подушкою або матами. У цю скриньку робочі бджоли пролазять крізь решітку вільно і очищають комірки в стільнику. Матка їх засіває одночасно, отже, й личинки будуть всі одного віку. Тому що при виведенні маток потрібно мати личинок одного віку в усіх комірках тільки з одного боку стільника, то перед тим як вставляти цю рамку з стільником у скриньку, необхідно один бік рамки стільника закрити картоном або тоненьким диктом. Тоді матка засіє яйцями тільки один бік стільника. Коли вставлено стільник в скриньку і пущено туди матку, то на третій день треба його з скриньки вийняти, щоб перевірити, чи є там яйця і скільки їм днів, щоб знати, коли вийдуть з них личинки віком не старше одного дня.

Одержавши таку рамку з одноденними личинками, її виймають і обережно знімають матку з стільника та пускають її на стільник, що стоїть рядом з скринькою.

Далі виймають із гнізда скриньку, витрушують з неї бджіл, а також струшують бджіл з рамки, на якій одержали одноденних личинок по один бік стільника.

Личинок з цього стільника використовують для виведення маток за поданими вище способами.

Найбільш придатні способи масового виведення маток.

На спеціальних матковивідних розплідниках можна застосовувати всі описані нами способи масового виведення маток, але коли немає добре підготовлених для цього кадрів і відповідного приладдя, то краще користуватися для цього способом Пехачека або способом виведення маток на клинцях.

Виводячи маток за цими останніми способами, треба використати все, що є кращого з інших способів, особливо метод Цандера по вигріванню і фарбуванню маток в термостатах.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Способи виведення маток

Наступна сторінка    - Характеристика трутнів та їх життя

Попередня сторінка   - Характеристика маток, їх розвиток та життя

Повернутися до початку сторінки Способи виведення маток