Роїння і способи його усунення

Доглядаючи бджіл весною, слід звертати увагу на нарощування сили бджолиних сімей, а влітку дбати про те, щоб зберегти нарощену весною силу бджіл. Досягається це, головним чином, усуненням роїння, яке дуже зменшує силу сімей і в великій мірі зменшує і збір бджолами меду.

Роїння є дуже важливим фактором у житті бджіл, що має велике біологічне значення, зв’язане з розселенням їх у різних географічних широтах з різними кліматичними умовами. Проф. М. М. Кулагин говорить, що роїння зв’язане ще з доісторичною бджолою, коли в сім’ї була не одна матка, як тепер, а декілька, і в підтвердження цього вказує на те, що в більш теплих країнах і зараз спостерігається присутність двох маток їв одній сім’ї. Проф. Т. Цесельський зазначає, що роїння — це утворення бджолами нової сім’ї, в якій вже є матка, значна кількість робочих бджіл і певна кількість трутнів. Відомий американський пасічник Рут теж говорить, що роїнням називається утворення навої сім'ї. Проф. Цандер висловив думку, що роїння є засобом поновлення маток.

За даними Української дослідної станції бджільництва (дослідник Г. П. Таранов), основний фактор роїння полягає в тому, що велика кількість молодих бджіл-годувальниць не завантажена роботою по годуванню личинок, бо одна матка не може забезпечити їх личинками для використання ними на це запасів молочка. Цей фактор збуджує молодих бджіл до будування мисочок і виведення маток-помічниць.

Отже, роїнням називаємо розмноження бджолиних сімей, які розселяються на певній території, забезпечуючи цим збереження свого виду.

Поряд з природним інстинктом роїння бджіл існує також багато причин зовнішнього та внутрішнього середовища, які впливають на роїння. За нашими даними по радгоспах Укрсадовинтресту, за 10 років на виникнення роїння найбільш впливали такі чинники як, спека, тіснота в гнізді та вік маток.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Вплив роїння на медозбір.

Питання впливу роїння на медозбір ми вивчали ще в 1924—1926 роках і з приводу цього провадили дослідження на Голосіївській дослідній пасіці.

Все, що колись давало природне роїння, пасічник може тепер зробити й сам тоді, коли це потрібно. Він може відроїти бджіл, поновити в них маток тощо.

Пасічники тепер сперечаються тільки про те, як саме впливає роїння на медозбір. Більшість вважає, що воно зменшує медозбір, але колись були і великі прихильники вільного роїння, які доводили, що воно збільшує медозбір. Це питання великої ваги, бо з якихось-то причин роїння справді може по-різному впливати на медозбір.

Щоб всебічно дослідити вплив роїння на медозбір, треба з’ясувати: 1) скільки дають меду за однакових умов ті бджолосім’ї, які зовсім не роїлись, які збирались роїтися, і ті, що роїлись; 2) як впливає роїння на медозбір, що відбувається в сім’ях у різні періоди — до і під час головного взятку.

Перше з цих питань досліджувалось на Голосіївській дослідній пасіці. Для цього було взято 14 сімей.

Дослід показав, що: 1) сім’ї, які кілька разів збирались роїтися і в останнє перед самим взяткам, дали найменше меду; 2) сім’ї, які підготовлялись до роїння 1-2 рази, але до взятку ще залишилось багато часу, дали меду значно більше порівняно з першими. В цих сім’ях не було особливого ройового нахилу, бо коли на них поставили магазини (вулики Дадан-Блатта), то ніяких ознак роїння вже не спостерігалось; 3) ті ж, що не роїлись, дали меду порівняно з першими більше, але порівняно з другими — менше. Це пояснюється тим, що в них меншою була сила сім’ї з весни, а через запізнення її в розвитку в ній переважали молоді нельотні бджоли.

Що роїння найбільш негативно позначається на медозборі тоді, коли воно буває перед взятком, або в час самого взятку, свідчить нижченаведений приклад.

Дві контрольні сім’ї, з яких № 1 перед головним взятком і під час взятку працювала як слід, а № 2 серед взятку почала роїтись, дали такі наслідки медозбору. На початку взятку контрольна сім’я № 2 мочала показувати прибуток меду раніше і більше, ніж контрольна сім’я № 1, бо вона мала більшу силу, а в середині взятку в неї прибуток почав падати, і 3 та 4 липня вона навіть показала 500—200 г убутку.

Бджоли в дій контрольній сім’ї майже припинили літ. Таке явище нас зацікавило, і 3 липня вулик було оглянуто. Виявилось, що ця контрольна сім’я приготувалась до роїння і напевне б цього дня роїлася, бо там знайдено біля 50 штук маточників, з яких кілька було критих. Всі маточники було зірвано.

На другий день (4 липня) після перечистки сім’ї вона не працювала, а на 3-й вона вже знов показала прибуток. До кінця взятку ця сім’я не збиралась роїтись. Загальний прибуток контрольної сім’ї № 1 становив 11,3 кг, а №2 — 8,8 кг.

Таким чином, сім’я № 2 дала на 2,5 кг меду менше. Коли б ця сім’я йшла тим темпам, що почала, то прибуток її становив би близько 16 кг, тобто в два рази більше. Готування до роїння, як бачимо, дало великий недобір меду.

Метод Юшкова.

Юшков пасічникував на Харківщині, де взяток починався в пору роїння, чому сім’ї зроювались і не збирали меду. Щоб за таких умов все ж примусити бджіл працювати на медозборі, вія застосував метод, який дав йому змогу половину сімей використати на відбудування нових гнізд, а другу їх половину на утворення їв сім’ях великої сили бджіл для одержання максимальних медозборів. Цей свій метод Юшков провадив у квадратних дуплянках. Годуючи сім’ї на розплід, в кінці травня він доводив їх до найвищої сили. В цей час половину сімей переселяв у порожні навощені дуплянки, які ставив на старих місцях. Дуплянки ж з гніздами, що залишалися після вигону переселених з них бджіл, він ставив під низ або наверх тих дуплянок, з яких бджіл не переселяв.

Сім’ї, які були переселено в порожні дуплянки, відбудовували хороші гнізда і цілком забезпечували себе на зиму медом.

Сім’ї ж, на які або лід які ставились гнізда з-під переселених бджіл, мали поширене гніздо, внаслідок чого ці сім’ї майже не роїлися і, збільшивши силу за рахунок чужого розплоду, збирали досить багато меду.

Цей метод дуже простий і цілком придатний для його застосування у вуликах-стояках.

Працюючи у Харківській середній школі землеробства в 1918—1922 роках, ми цей метод застосовували у вуликах Дадан-Блатта з двома корпусами, причому верхній корпус складався з двох магазинів. Щороку в цих вуликах цілком відбудовували 50% гнізд в штучних роях, яких оселяли на штучну вощину, а в другій половині сімей, яких не відроювали, знищивши маток, ставили на них розплід від вигнаних сімей. Через кілька днів, оглядаючи ці сім’ї, знищували в них маточники і давали їм молодих маток, виведених від високопродуктивних сімей. Всі стільники у верхньому корпусі цих сімей бджоли заповнювали медом і наполовину заповнювали їх медом і в нижньому корпусі. Таким чином, цим методом усували природне роїння, відбудовували у 50% сімей гнізда, замінювали регулярно старих маток на молодих і одержували багато меду.

Метод Сіменса (Відроювання в своєму вулику).

Після попереднього нарощування сили сім’ї, під час роїння Сіменс сам її відроював у тому ж вулику. Для цього всі рамки з розплодом і медом він переносив у другий поверх, а в нижній вставляв навощені штучною вощиною рамки та кілька штук з сушником, розміщуючи його по обидва боки навощених рамок. Наверх рамок клав роздільну решітку. Потім всіх бджіл струшував перед льотком нового гнізда. Рамки вставляв назад у магазинний корпус і весь цей корпус ставив на гніздо, відгороджене решіткою. Всі струшені бджоли потрапляли на нове гніздо, частково проходили крізь решітку, а частково залишалися в гнізді і брались його відбудовувати та годувати розплід. До них приєднувалися всі бджоли, що поверталися з поля.

Таким чином гніздо розширювалось, сім’я втрачала нахил до роїння, і матці було де відкладати яйця.

Ми цей метод застосовували у вуликах Дадан-Блатта з двома корпусами і мали незадовільні наслідки. По-перше, бджоли розміщуються більше вгорі, на розплоді, і мало відбудовують стільників на штучній вощині внизу, матки обмежені місцем для відкладання яєць, у верхньому корпусі іноді появлялись маточники. В цілому ж бджоли таких сімей не літали енергійно в поле на збирання нектару і медозбір у них був незначний.

Метод Ващенка (Утворення маток-помічниць).

Маток-помічниць утворюють двома способами (в українських вуликах та у вуликах-лежаках на стандартну рамку). Перший з цих способів провадиться так: коли у вулику буде розплоду 8—9 рамок, беруть 2 рамки розплоду, 2 рамки меду, 2 рамки сушнику і ставлять у той бік вулика, де є другий льоток і щільно відгороджують роздільною дошкою від гнізда.

В утворене тут нове гніздо струшують з старого гнізда всіх бджіл, після чого переносять туди матку з рамкою і бджолами, вийнявши одну рамку сушнику. В старому гнізді всі маточники знищують.

Після цього всі старі бджоли перелітають з нового гнізда назад до старого, а в новому залишаються тільки молоді бджоли та матка, яка надзвичайно енергійно починає працювати. У старому гнізді днів через 3—4 знищують заново відбудовані маточники і переносять звідти 2—3 рамки критого розплоду в нове гніздо. Знищивши всі маточники, дають після цього в старе гніздо маточника або матку, виведену від високопродуктивної бджолосім’ї. Коли заплідниться молода матка в старому гнізді і почне класти яйця, тоді стару матку в новому гнізді знищують, виймають роздільну дошку і замість неї вставляють рамку з дротяною сіткою. Бджоли в новому й старому гніздах крізь сітку набувають одного запаху, через 2—3 дні сітку виймають і вони об’єднуються.

Другий спосіб провадиться так: сім’ю, в якій з’явились маточники, розгороджують роздільною дошкою на 2 частини. З материнської половини переносять одну рамку з розплодом і одним хорошим маточником. До цієї рамки додають ще кілька (5—6) рамок сушнику, а матку залишають в матерній половині і знищують всі маточники. Потім відчиняють другий (задній) льоток, який припадатиме до тієї половини вулика, в яку вставлено рамку з розплодом і маточником, і повертають вулик так, щоб він другим боком з другим льотком ззаду став на місце першого боку льоткам попереду. В цьому разі льоток матерньої сім’ї буде ззаду на місці другого льотка, а другий льоток на місці льотка матерньої сім’ї. Завдяки цьому вся льотна бджола з матерньої сім’ї, вилетівши в поле, при поверненні назад потраплятиме в новоутворений відділ, де міститься рамка з маточником іі рамки з сушником. Через кілька днів тут вийде з маточника молода матка. Матерній сім’ї, де залишились молоді бджоли, що не літають по воду, треба давати кілька днів ріденької сити або ріденького сиропу. Коли молода матка заплідниться у новоутвореній сім’ї і почне відкладати яєчка, то обидві сім’ї об’єднуються так само, як і при першому способі.

Цей останній спосіб кращий від першого, бо в старій сім’ї залишаються молоді бджоли, а не старі, які не можуть вигодовувати великої сили личинок, бо не мають запасів молочка.

Метод Цандера.

Часто, доводиться спостерігати, що одні сім’ї дуже рояться, а інші менше або й зовсім не рояться, причому найбільше рояться сім’ї із старими матками. Сім’ї з цьогорічними матками зовсім не рояться, з дворічними теж не мають великого нахилу до роїння. Це й покладано в основу методу Цандера. Він виводить маток від нерійливих сімей і залишає на зиму здебільшого молодих маток. Тому він доволі досяг того, що роїння в нього — рідке явище. Важливість його методу полягає в тому, що восени в нього бувають сильні сім'ї і з молодими матками. Навесні в таких сім’ях без стимулюючої підгодівлі добре нарощуються молоді бджоли і сім’ї не готуються до роїння, чому Цандер і не застосовує способів боротьби з роїнням.

Якщо сім’я готується роїтись, він їй не перешкоджає, а тільки під час виходу рою міняє в ньому матку на молоду — плідну. Під час малих весняних взятків відкладання яєць маткою збільшується, аж поки цілком не буде заповнено розплодом гніздовий корпус. Переходу матки в другий корпус Цандер не допускає, бо надмірне відкладання яєць в цей час шкодило б збору меду, оскільки велика сила бджіл вийде з цих яєць після взятку, які тільки поїдатимуть мед. Тому Цандер після заповнення розплодом гніздового корпусу, коли бджоли цілком обсідають розплід, на початку або в середині травня, відгороджував його решіткою і ставив магазини (магазин у вулику Цандера однаковий з гніздом). Рамки в магазин він ставить половину навощених або половину з сушником.

У цей час Цандер провадить і другу дуже важливу роботу, це поновлення гнізда їв сім’ї. Через кожні 8 днів

Метод відводків, рекомендований Українською станцією бджільництва.

Відводки — це маленькі сімейки на 4 рамки, які не можуть добре гріти гнізда, через що матки відкладають мало яєць. Внаслідок цього відводки в окремих вуликах мляво розвиваються, а тому для нормального розвитку відводків їх треба ставити або поруч гнізда, або на гнізда основних сімей, від яких їх утворено. Поруч основних сімей розміщують відводки у вуликах-лежаках на 20 рамок, а в багатокорпусних їх ставлять на гнізда. Відводки роблять у різний час — перед взятком і після взятку. Перші відводки організовують на матках, виведених перед роїнням, за 8—10 днів до головного взятку.

Другі відводки роблять після головного взятку і дають туди молодих маток з числа запасних для наступного року.

Утворення відводків до роїння. Для цього у вуликах-лежаках в сильних сім’ях (близько З кг бджіл і 6—8 рамок розплоду) роблять так: в порожньому місці вулика, проти другого льотка, відгороджують щільною роздільною дошкою відділення для відводка на 4—5 рамок. Нижній льоток, якщо є верхній, закривають.

Відводки утворюють вранці теплого дня, коли льотні бджоли в більшості в полі, а в гнізді переважно бджоли нельотні. Беруть одну рамку, повну печатного розплоду (до 3000 штук з обох боків) на виході, і з бджолами переносять її у відділення для відводка. По один бік рамки з розплодом ставлять рамку з медом, з пергою та бджолами, які сидять на ній, а по другий бік — 3 рамки сушнику. Потім виймають ще з основного гнізда 3—4 рамки з бджолами і струшують з них цих бджіл у відводок, а рамки повертають назад на своє місце. Треба стежити, щоб між печатним розплодом не було молодих личинок або яєць і щоб разом з бджолами на рамках з розплодом та медом, що їх перенесли у відводок, не було матки, а також стежити, щоб на рамках, з яких струшували бджіл у відводок, теж не було матки. З утвореного відводка за день злетять усі льотні бджоли, а залишаться тільки нельотні. Увечері у відводок дають матку у кліточці, виведену від високопродуктивної сім’ї (як про це сказано у розділі про виведення маток), яку другого дня випускають. Якщо нема матки, можна дати запечатаний маточник з високопродуктивної бджолосім’ї.

Перші дні відводкам дають воду, набризкуючи в рамки сушнику. Деякий час відводок треба підсилювати розплодом з основної сім’ї. Цим розвантажимо основну сім’ю від зайвих молодих бджіл, завдяки чому вони не готуватимуться до роїння. Перед взятком у основній сім’ї стару матку знищують, виймають роздільну дошку і ставлять на те місце рамку з дротяною сіткою. Бджоли набувають крізь сітку одного запаху, і через 2-3 дні її виймають.

У вуликах-лежаках на дві сім ї всіх льотних бджіл з тієї сім’ї, що готується до роїння, спрямовують в суміжну з нею сім’ю, яка не збирається роїтись, внаслідок чого в першій сім’ї зникає охота до роїння.

Відбирання штучних роїв. В тому разі, коли є потреба збільшити кількість бджолосімей на пасіці, роїнню бджіл не запобігають. Але оскільки природне роїння часто виникає перед настанням або їв процесі взятку, то таке роїння частково, а то і цілком спричинює припинення бджолами медозбору.

Щоб запобігти негативному впливу природного роїння на медозбір і збільшити кількість бджолосімей, у пасічництві практикується штучне відбирання роїв рівномірним поділом сім’ї бджіл за їх віком. Тоді і відібраний рій і стара сім’я на час взятку цілком стають працездатними до його використання, але робиться це завчасно, перед настанням взятку.

Способів для цього в пасічницькій практиці є багато. Утворюють штучні рої шляхом: 1) ділення сім’ї на дві половини, з розміщенням роя і старої сім’ї на півльоту, 2) нальотом старих бджіл на матку, 3) нальотом старих бджіл на розплід, 4) ссипчаками.

З них перший спосіб утворення роїв є найкращим, бо він забезпечує розподіл в однаковій кількості бджіл за їх віком в кожній сім’ї. Рої нальотом на матку або на розплід будуть неповноцінні, бо в одному випадку тільки старі бджоли потраплятимуть до матки, а в основній сім’ї залишатимуться молоді, а в іншому, навпаки, до розплоду потраплятимуть старі бджоли, а в основній сім’ї залишатимуться молоді.

В обох цих способах негативним є те, що в роєві будуть старі бджоли, які можуть збирати нектар, але не здатні годувати личинок; в основній же сім’ї залишатимуться молоді бджоли, здатні годувати личинок, але які в перший час не зможуть збирати нектару.

Рої ссипчаки теж в перший час не збиратимуть нектару, бо з них злетять старі бджоли, а залишаться тільки молоді.

Отже, ці способи утворюють ненормальне співвідношення як в роях, так і в старих сім’ях і негативно позначаються на їх розвиткові і медозборі. Відводки не набирають належної сили до настання головного взятку і не забезпечують себе кормам на зиму.

Виходячи з цього ми подаємо спочатку відбирання штучних роїв способам поділу основної сім’ї на дві рівні частини і розміщення їх на півльоту, а також спосіб відводків, як засіб усунення роїння в основній сім’ї. Штучне роїння поділом сім’ї на дві і розміщенням на півльоту робиться так: порожній вулик, в який відбиратиметься штучний рій, повинен бути такої ж системи і такого ж кольору, як і той, з якого братимуть рій, цей вулик ставлять поряд вулика з сильною сім’єю. Спочатку розкривають спорожній вулик, а потім вулик з сім’єю. Далі розбирають гніздо і відшукують мажу. Рамку з маткою і бджолами на ній ставлять у порожній вулик. Потім у цей вулик ставлять ще 2—3 рамки з розплодом і бджолами, одну рамку з медом та дві з штучною вощиною. Після цього обидва вулики закривають і розміщують їх так, щоб льотні бджоли поділились на дві частини, тобто щоб половина їх потрапила до нового вулика.

Для цього обидва вулики ставлять поряд, але на відстані півметра кожний від того місця, де стояв старий вулик.

Штучний рій відбирають в першій половині дня, в хорошу, ясну теплу погоду, коли є хоч маленький взяток і бджоли літають в поле. Коли ставити обидва вулики на півльоту, то льотні бджоли, повертаючись з поля і не відрізняючи нового вулика від старого, летітимуть і в старий і в новий вулик. Якщо в якийсь вулик летітиме більше бджіл, то треба його трохи відсунути від того місця, де стояв старий вулик. Регулюючи так літ бджіл, поділяємо їх порівну в обидва вулики.

За кілька днів вулик з новою сім’єю слід поставити на нове місце, посуваючи його туди потроху щодня, а вулик із старою сім’єю залишається там, де він і стояв.

Після відбирання рою в старій сім’ї не буде матки, і бджоли закладуть маточники на молоденьких бджолиних личинках. Ці маточники треба зірвати і дати сім’ї маточника або (матку в кліточці з матковивідної сім’ї. Через два дні матку з кліточки випускають, вона вилітає з вулика, запліднюється і починає відкладати яйця.

При такому способі роїння обидві сім’ї будуть майже однакової сили і однаково добре збиратимуть мед.

Збирання і оселення природних роїв.

Якщо не зробити своєчасно відводків або штучних роїв, то почнуть вилітати природні рої.

Про хід природного роїння і про збирання та оселення роїв пасічник повинен також добре знати.

Коли бджоли, готуючись до роїння, закладуть маточники і почнуть печатати в стиглих маточниках личинок, то на другий або третій день може вийти перший рій з старою маткою. Рої виходять в добру погоду з 10-ї години ранку до 3-ї години дня.

Трохи політавши, рій здебільшого сідає на гілля дерева і зрідка на його стовбурі. Посидівши з півгодини, він знімається і летить далі.

Пасічник повинен постійно бути на пасіці і пильнувати рої. Він повинен мати шприц і воду, щоб бризкати на рій, примушуючи його сісти.

Рій, який сів на низькій гілляці дерева, збирають у роївню. Для цього роївню повертають отвором вгору і підносять під самий рій. Потім другою рукою беруть за гілляку, на якій сидить рій, і коротким ривком струшують бджіл у роївню. Коли рій упаде, роївню негайно повертають отвором убік і тримають так доти, аж поки не ввійдуть у неї всі бджоли, які знялись у повітря. Інколи ці бджоли знову сідають на ту саму гілляку, де сидів рій. Цих бджіл легенько змітають крилом у роївню, а щоб вони знову не сідали на гілляку, в тому місці махають галузкою з листя.

Коли у повітрі залишається лише кілька десятків бджіл, роївню поволі опускають донизу і вішають ключкою за гілляку.

Протягом півгодини всі бджоли зберуться у роївню. Після цього її закривають ряденцем, зав’язують його шпагатом і заносять до льоху або до зимівника, щоб бджоли заспокоїлись.

Може-бути, що рій сяде десь високо. Тоді роївню чіпляють на довгу тичку, на кінці якої є повернутий вниз гак. Роївню на тичці підносять до самого рою і чіпляють тичку гачком за гілляку. Потім беруть другу тичку і прив’язують до неї мітлу з гілочок із свіжим листям. Тичку з мітлою підносять до рою і змітають бджіл у роївню. Бджоли відразу знімуться в повітря, а потім почнуть поволі сідати в роївню. Частина бджіл сідатиме на те місце, звідки їх змели. Отже, щоб вони там не сідали, їх треба весь час змітати мітлою. Хвилин за 10 основна маса бджіл сяде в роївню і на роївню. Тоді тичку з роївнею підносять трохи вгору, щоб зняти гак з гілляки, і поволі опускають вниз. В той же час мітлою зганяють бджіл, які літають там, де сидів рій. Опустивши роївню вниз, її відв’язують від тички і чіпляють ключкою за гілляку під тим же деревом. Після того як до роївні злетяться всі ройові бджоли, її накривають ряднинкою, зав’язують шпагатом, заносять до льоху або зимівника.

Надвечір на пасіці ставлять порожній вулик, в який встановлюють 4—6 рамок з штучною вощиною (залежно від сили рою) і закривають. З льоху або з зимівника рій виносять і оселюють у поставлений вулик. Для цього стелять перед вуликом аж на прильотну дошку гладеньке ряденце (в кошлатому бджоли заплутуються ніжками), беруть черпаком з березової кори бджіл з роївні і сиплять до самого льотка. Коли частина бджіл зайде у вулик, то решту їх витрушують з роївні на ряденце, і вони теж лізуть у льоток.

Якщо бджоли розлазяться, то їх завертають до льотка мокрою щіткою або крилом та димом. Згодом всі бджоли ввійдуть до вулика. Другого дня і далі в наступні дні оселені рої оглядають та поправляють вощину, яку бджоли інколи обривають або загинають.

Якщо роївень немає, то рої збирають у ящик і так само, як і з роївні, оселюють у вулик.

Сім’ї, з яких вийшли рої, того ж дня оглядають і зривають всі маточники, а ввечері дають їм запечатаного маточника або готову матку з матковивідної сім’ї.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Роїння і способи його усунення

Наступна сторінка    - Характеристика маток, їх розвиток та життя

Попередня сторінка   - Розділ IV. Догляд за бджолами влітку

Повернутися до початку сторінки Роїння і способи його усунення