Падь та визначення її в медові

Походження паді.

Падь — це липка рідина, яка з’являється на листках рослин, особливо в сухі періоди літа і восени.

За сухої погоди квітки не виділяють нектару і бджоли при відсутності взятку беруть падь. На смак вона солодка і трохи терпкувата; запаху нектару не має. Якщо суха погода триває довго, то ця рідина покривається пилом і дуже гусне.

Падь виділяють маленькі комахи (попелиці, червеці), які живляться клітинним соком рослин і, не засвоюючи всіх цукрів, вибризкують з відходами цю досить солодку рідину, яка потрапляє на поверхню листка, на якому і утворюється значний її шар. Останньої іноді буває так багато, що вона капає з листя.

Після дощів попелиць буває менше, менше буває і паді, бо її змиває з листя дощова вода.

Основне джерело падевих взятків — деревні рослини.

На одних з них буває паді більше, на інших менше; на трав’янистих рослинах падь зустрічається дуже рідко. За даними Укрсадовинтресту (1931 —1940 рр.) подаємо назви рослин з реєстрацією на них паді (в процентах), а саме: дуб — 18%, липа — 21%, верба — 12%, осика — 8%, біла акація — 9%-, яблуня — 6%, груша — 8%, клен — 4%, сосна — 2%, слива — 3%, вишня — 2%, кропива — 3%, молочай — 2% і будяк — 2%.

У 1963 році, проводячи дослідження по збору та аналізу падевих медів, ми виявили падь і на кукурудзі. Ця падь мала дуже багато декстринів та солей і від неї загинуло взимку до 50% бджіл.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Шкідливість паді для бджіл.

Шкідливість паді залежить насамперед від наявності в ній великої кількості солей та отруйних речовин, що викликають руйнування кишок і переповнення їх калом. Внаслідок цього у бджіл виникає пронос, який призводить до їх загибелі. Проф. Ленінградського інституту експериментальної ветеринарії В. І. Полтєв на основі досліджень причин загибелі бджіл влітку від паді (в Приморському краї) зазначає, що передчасно гинуть бджоли внаслідок порушення паддю роботи кишечника.

Воронезький науково-дослідний інститут ветеринарії (науковий працівник М. Д. Оржевський) встановив, що при годівлі личинок бджіл падевим медом у них руйнуються стінки кишки, від чого личинки дуже швидко гинуть.

Залежно від виду рослин, з яких зібрана падь, і виду попелиці або червеців, що її виділяють, падь буває більш або менш шкідлива.

За даними Укрсадовинтресту, в перші роки організації пасік в радгоспах його системи (1931—1933 рр.) бджоли досить часто хворіли на проноси, причиною чого були мало обізнані з бджільництвом пасічники, які не звертали уваги на забезпечення бджіл доброякісними кормами. Внаслідок цього проноси виникали із 100% всіх опроношених бджіл від таких причин: від низької температури — 5%, від високої — 8%, від паді — 41%, від паді і нозематозу — 39% і від нозематозу — 7%.

З цих даних видно, що найбільше проносів буває на пасіках від паді — 41.% та від паді з нозематозом — 39%, а від чистого нозематозу без паді — 7%. Причому, як бачимо, падь утворює сприятливі умови для розвитку нозематозу, бо великий процент (39%) нозематозу був при наявності паді.

Ознаки наявності паді в стільниках.

За зовнішніми ознаками падь здебільшого темна (синювата), густа. Бджоли чисту падь в стільниках в більшості не запечатують, а в суміші з іншими медами можуть запечатати.

Але виробничий досвід показує, що зовнішні ознаки наявності або відсутності паді в стільниках не однакові.

Так, в радгоспі «Перше травня» Вінницької області бджоли перед взятком перші стільники в гнізді залили паддю, а коли почався взяток, вони накрили падь медом і запечатали його. В тому ж вулику під час медозбору порожні стільники бджоли заповнили спочатку медом, а з припиненням взятку нижню частину стільників вони знову залили паддю. Отже, в одному і тому ж вулику можуть бути стільники із запечатаним медом, під яким знаходиться падь, і стільники з чистим, запечатаним медом вгорі та з незапечатаною паддю внизу. Тому досліджувати мед на падь треба в кожному стільнику, незважаючи на те, що він запечатаний.

Мал. 10. Стільник, в який бджоли склали падь до медозбору:

1 — падь; 2 — чистий мед; 3 — порожні комірки.

У колгоспі села Троїцьке Біляївського району Одеської області в 1935 році бджоли почали хворіти на пронос ще в кінці грудня; щоб виявити причини проносу, було досліджено мертвих бджіл на нозематоз, але спор ноземи не виявили.

Мал. 11. Стільник, в який бджоли склали падь після медозбору:

1 — чистий мед: 2 — падь; 3 — порожні комірки.

Після цього зробили хімічний аналіз меду і виявили велику домішку паді, в той час як на пасіці цього колгоспу в усіх вуликах мед у стільниках був запечатаний, на колір світлий без будь-якого неприємного запаху, що виключало наявність паді. Такий випадок захворювання бджіл на пронос від паді трапився тому, що пасічник колгоспу вважав мед за його зовнішніми ознаками чистим.

Матеріали та приладдя для аналізу меду на падь.

Досліджують мед на визначення в ньому паді за допомогою вапняної води або спирту-ректифікату.

Для проведення аналізу повинна бути вапняна, дистильована або дощова вода, спирт-ректифікат, металева ложечка, пляшечки вмістом 2 столові ложки, пробірки, тримач для пробірок, яким користуються при підігріванні в них меду, мірні пробірки та штатив для пробірок.

Щоб приготувати вапняну воду, треба велику скляну банку до половини заповнити свіжогашеним вапном. Потім налити туди стільки ж чистої дощової води і все це добре розмішати, щоб утворився густуватий молокоподібний розчин. Розчин вапна залишають на 12 годин відстоюватись. За цей час вапно сяде на дно банки, а на поверхні залишиться чиста прозора вода, яку і називають вапняною.

Цю воду за допомогою гумової трубки переливають в чисту пляшку. Через 12 годин вапняну воду з пляшки переливають у другу чисту пляшку.

Тримати вапняну воду дуже довго не слід, краще приготовляти її перед проведенням дослідження меду. Вапно теж повинно бути свіже, мастке, не засохле і не розріджене водою.

При аналізах для розчинення меду користуються дистильованою водою, яку дістають в аптеках або в лабораторіях. Коли дистильованої води немає, то можна користуватися дощовою, а взимку — сніговою. Чисту дощову воду збирають під час дощу в чистий посуд, кип’ятять її і, наливаючи в пляшку, фільтрують через вату.

Для одержання снігової води в емальовані миски накладають свіжого чистого снігу і ставлять у теплій кімнаті. Коли розтане сніг, воду кип’ятять і, наливаючи в пляшки, фільтрують через вату. Пляшки з дистильованою водою або дощовою чи сніговою треба добре закрити і тримати в прохолодному приміщенні.

Для контрольної перевірки медів, які іноді при дослідженні вапняною водою не показують наявності у них паді, користуються нерозведеним спиртом-ректифікатом.

Відбирати проби меду можна звичайною чайною ложечкою з вузеньким тоненьким носочком і твердою ручкою.

Для зливання проб меду і розчинення його водою можна використовувати різні невеликі пляшки, яких треба мати до 20 шт., щоб можна було взяти в них проби меду з двох вуликів.

Пробірки для підігрівання розчину меду вапняною водою повинні бути вогнетривкі, і їх треба мати до 40 шт.

Мірні пробірки мають конусоподібну форму. Вони поділені рисочками на 10 куб. см, а кожен кубічний сантиметр на 10 частин. Цих пробірок треба мати 20—30 штук.

Відбирання проб меду для аналізу.

Щоб відібрати мед для аналізу, беруть лівого рукою рамку стільника і ставлять його нижнім краєм на стіл, а в праву руку беруть ложечку і знизу вгору повільно встромляють її на 2—3 см у стільник попід печаткою, не псуючи при цьому середостіння стільника. Коли ложечка наповнюється медом, то його виливають у пляшечку або пробірку.

Брати проби меду треба в трьох місцях: вгорі, по середині та внизу по один і другий бік стільника і зливати в одну пляшечку або пробірку.

На рамці стільника ставлять порядковий номер і такий самий номер пишуть на шматочку паперу, який приклеюють до пляшечки або пробірки, в яку злито проби меду цього стільника. Стільник, з якого відібрали пробу меду, вставляють у переносну скриньку.

Після відбирання проби ложечку миють у чистій воді, витирають і беруть проби меду з другого стільника, потім з третього і т. д., поки не відберуть меду з усіх медових стільників однієї сім’ї.

Пляшечки з медом переглядають і, якщо в якійсь з них будуть шматочки покришечок з стільників, то мед з неї проціджують через марлю в іншу пляшечку. Коли ж в якійсь пляшечці буде меду більше половини, то його відливають у чашечку.

Після цього у кожну пляшечку наливають стільки дистильованої або дощової води, скільки там є меду. Краще буде, коли воду перед тим, як налити у пляшечки, нагріти градусів до 30.

Мед з водою в кожній пляшечці розмішують чистою паличкою (краще скляною), щоб він цілком розчинився.

З кожної пляшечки у вогнетривкі пробірки на одну третю частину їх висоти наливають розчину меду і приклеюють до них (вгорі) шматочки паперу з таким же номером, як і на пляшечці, до якої налили розчин. Решту розчину, що залишився у пляшечці, виливати не можна, бо він ще буде потрібний. Потім у пробірки з розчином меду наливають таку ж саму кількість вапняної води і все це добре розмішують чистою паличкою.

Мал. 12. Відбирання проб меду із стільника ложечкою.

Перед розмішуванням рідини у кожній пляшечці або пробірці паличку треба помити і добре витерти.

Пробірки з сумішшю вставляють у тримач (по 7 штук) і підігрівають на звичайній кухонній плиті або спиртовці, а в польових умовах — навіть у димарі. Для цього в димар кладуть жару або розпалюють в ньому вугілля і, коли воно добре розжевріє, на нього ставлять тримач з пробірками, легенько дмухають з мішка димаря, завдяки чому розчин у пробірках швидко закипає.

Як тільки в якійсь пробірці суміш почне закипати, її виймають з тримача і вставляють у отвір штатива для охолодження. Так роблять і з рештою пробірок, коли вони почнуть закипати.

Якщо в медові є падь, то під час закипання суміш у пробірках мутніє, в ній з’являються пластівці, які клаптиками плавають в суміші. Коли в медові паді немає, то суміш під час кипіння не мутніє і в ній не буде пластівців.

Каламуть і пластівці, що з’явилися під час закипання суміші, після охолодження осідають на дно пробірки, утворюючи осад. Осад буває і в суміші, що мала незначне помутніння.

Суміш чистого меду після охолодження осаду не дає, але для більшої певності в тому, що в медові немає паді, розчини меду, які не дали на вапняну воду осаду, перевіряють за допомогою спирту-ректифікату. Для цього з пляшечок, у яких розчин меду в суміші з вапняною водою при нагріванні не дав осаду, наливають розчин у чисті пробірки на 1 см їх висоти. Потім у ці пробірки додають на 10 см висоти пробірки спирту-ректифікату і добре розмішують скляною паличкою. На ці пробірки наклеюють шматочки паперу з такими ж номерами, що й на пляшечках, з яких налито розчину меду. Всі пробірки з сумішшю (розчину і спирту) вставляють у отвори штатива для відстоювання. Якщо суміш з спиртом у будь-якій пробірці дуже помутніє і через деякий час в ній з’являться пластівці, то в медові, з якого взято пробу, є падь. Коли ж суміш з спиртом весь час буде прозора і не дасть осаду, то мед чистий.

Визначення кількості паді в медові. Кількість паді в медові визначають за об’ємом осаду в пробірках після реакції на вапняну воду або на спирт-ректифікат.

Мал. 13. Підігрівання розчину меду в суміші з вапняною водою в димарі.

Об’єм осаду визначається за допомогою мірних пробірок та центрифуги.

Мал. 14. Центрифуга для визначення паді меду.

Для цього суміш у пробірках, яка після реакції на вапняну воду або на спирт-ректифікат помутніла, добре розмішують скляною паличкою і наливають її у мірну пробірку 10 куб. см. На пробірці наклеюють шматочок паперу з номером рамки, з якої взято пробу меду.

Пробірки з сумішшю вставляють у отвори ручної центрифуги і крутять її 10 хвилин. Внаслідок цього каламуть досить щільно осідає на денце пробірки. Рисочка на пробірці, з якою рівняється верхній край осаду, показує його кількість.

Коли ж центрифуги немає, то вимірювання осаду можна здійснити самоосаджуванням в цих же мірних пробірках.

Самоосаджування осаду відбувається протягом 12 годин і в такому разі його буває в два рази більше, ніж ущільненого за допомогою центрифуги. Тому одержане при самоосаджуванні число треба ділити на 2, тоді воно відповідатиме кількості осаду при центрифугуванні.

Яка кількість паді в медові є шкідливою для бджіл взимку?

Шкоди від паді бджоли зазнають залежно від того, яка кількість її в медові. Проводячи навесні після виставлення бджіл із зимівників аналізи залишків меду на пасіках радгоспу ім. Мічуріна Полтавської області, ім. Дзержинського Житомирської області та «Глобовський сад» Харківської області, де мед восени не досліджувався і бджоли взимку хворіли на пронос від паді, встановлено, при якій саме кількості паді буває більше або менше проносів.

Особливої уваги заслуговують результати аналізів меду в радгоспі «Глобовський сад», де на пронос від паді хворіло багато бджолосімей.

На цій пасіці взяли на облік бджолосім’ї, що хворіли на пронос, і визначили кількість підмору в кожній сім’ї. Всі сім’ї були підібрані по групах за їх силою восени. Потім зробили аналіз меду, відцентрифугували осади і результати записали по групах сімей.

З даних аналізу і сили сімей визначили, що сильні сім’ї при наявності у медові паді менше 0,10 куб. см на пробірку зовсім не хворіли на пронос, а малі сім’ї не хворіли на пронос тільки тоді, коли в медові було паді менше 0,05 куб. см.

У 1963—1964 рр. нашими дослідами установлено, що при наявності осаду в медові нижче 0,10 куб. см, який знаходився в кінці гнізда, нагромадження калу в кишечниках бджіл становило 12 мг, і проносу не було, а у бджіл, які зимували на паді з осадом 0,40 куб. см, нагромадження калу становило 33 мг і вже в другій половині зими в них виник пронос, від якого вони поступово й загинули.

Тому стільники з великою домішкою в меду паді, тобто коли осаду в пробірках більше 0,10 куб. см, залишати бджолам на зиму не можна, а стільники з меншою домішкою паді треба відсовувати на край гнізда.

Визначення паді в медові крапельним способом.

Для визначення паді в медові науковий працівник Науково-дослідного інституту бджільництва В. А. Темнов розробив новий крапельний метод, який полягає в тому, що аналіз меду для виявлення паді роблять за допомогою 25-процентного розчину оцтовокислого свинцю або свинцевого цукру.

Відбирають проби меду в різних місцях за допомогою скляної палички, з якої краплями мед зливають у баночку.

Зібраний у баночці мед добре розмішують паличкою і нею ж накапують його у маленьку мірну пробірку (на якій є рисочки) до першої нижньої рисочки. Тримати пробірку треба вертикально, щоб краплі падали на дно, а не на стінку пробірки.

Потім за допомогою піпетки в пробірку накапують дистильованої води — до другої рисочки.

Мед з водою в пробірці добре розмішують чистою скляною паличкою і переливають у іншу велику пробірку, а в маленьку пробірку знову наливають дистильованої води — до другої рисочки. Добре перемішавши паличкою, щоб на стінках пробірки не залишилось меду, суміш вливають теж у велику пробірку.

Увесь розчин у великій пробірці добре перемішують.

До розчину меду, що знаходиться у великій пробірці додають з піпетки 2 краплі 25-процентного розчину оцтовокислого свинцю або свинцевого цукру. Потім все це добре збовтують, щоб розбити пластівці осаду, що утворилися. Далі пробірку вставляють у компоратор, прилад для порівняння прозорості (розчинів) поряд з нульовою пробіркою-еталоном, розчин з якої є зразком для порівняння прозорості досліджуваної суміші. При цьому розчин у нульовій пробірці обов’язково збовтують.

Компоратор беруть у руку і, тримаючи близько очей, дивляться через його отвори на горизонт, як крізь окуляри. Якщо в досліджуваному медові є падь, то через пробірку з каламутним розчином горизонту не видно, а крізь пробірку-еталон його видно досить ясно.

Тоді в пробірку з каламутним розчином поступово накапують з великої піпетки дистильованої води, розчин у пробірці кожного разу збовтують. Внаслідок цього він розріджується і крізь нього можна бачити горизонт і предмети на ньому.

Пізніше, в процесі додавання до розчину краплями води, через нього стає зовсім ясно видно горизонт і предмети на ньому так само, як і крізь розчин у пробірці-еталоні.

Накапуючи з піпетки воду в пробірку, треба увесь час, аж до повного прояснення розчину, лічити, скільки дано крапель.

На великих пробірках, що знаходяться у компораторі, в яких досліджують розчин, є по дві рисочки. Ці рисочки ділять об’єм суміші на дві рівні частини. Якщо вода, якої додають краплями, доходить до рівня другої верхньої рисочки, а розчин ще не зовсім став прозорим, то його зливають до рівня першої знизу рисочки і продовжують накапувати дистильованої води до повної прозорості розчину.

Краплі дистильованої води, які додають у пробірку після зливання розчину, рахують окремо. Кількість цих крапель помножують на 2, бо їх додавали тільки на половину розчину, а на весь розчин треба було додати крапель вдвоє більше.

Якщо розчин під час повторного додавання води до рівня другої рисочки не стає прозорим, то його знову зливають до рівня першої рисочки знизу. Кількість крапель, доданих після другого зливання розчину, помножують на 4. Іноді, якщо мед має багато паді, розчин доводиться зливати і втретє — в цьому разі кількість крапель помножують на 8.

Після того, як розчин стане прозорим, таким як і в пробірці-еталоні, підраховують кількість крапель води, доданої від початку і до повної прозорості цього розчину. Кількість доданих крапель води до розчину є умовним показником ступеня наявності паді в меду. Якщо мед став прозорим після 10 крапель води, то такий мед є нектарний і його можна вважати цілком придатним кормом для бджіл зимою.

Коли кількість доданих крапель становить від 11 до 59, то такий мед можна вважати падевим, але не дуже шкідливим для бджіл.

Якщо ж кількість крапель, що додається, буде більша за 60, то такий мед, безумовно, палевий (за методом Темнова) і для зимівлі бджіл у приміщеннях непридатний. При зимівлі ж бджіл надворі в південних районах, де взимку бувають обльоти і бджоли очищуються від калу, Темнов вважає можливим залишати бджолам на зиму і такий мед.

Аналіз меду на падь за допомогою приладу М. Д. Оржевського

Визначник паді конструкції Оржевського діє за принципом проходження електроструму через товщу меду. Провідниками електроструму в меду є кислоти, білкові речовини, декстрини і мінеральні солі. Всі ці речовини не за всяких умов в однаковій мірі проводять електрострум. За низької температури, коли мед в’язкий, електрострум проходить через нього з великою напругою, а через закристалізований мед електрострум не проходить. В нагрітому і дуже рідкому медові швидкість проходження електроструму збільшується в десятки і сотні разів в порівнянні з густим та ще й холодним медом.

Прилад для визначення паді складається з:

1) батарейки кишенькового ліхтарика марки КБС-Л-0,50; 4,5 вольта;

2) мікроамперметра типу М24 з шкалою поділок від 1 до 300;

3) контактної вилки, яка має два стальних двоміліметрових контакти довжиною 4 мм, на відстані один від одного 2 мм.

Температура меду для аналізу повинна становити 16—20°, а водність 17—20%.

Мед повинен бути незакристалізований. Якщо мед закристалізований, його треба розпустити, поклавши в тепле місце, не додаючи до нього води, і потім охолодити до 16—20°.

Для дослідження меду його наливають у скляний або фарфоровий посуд стільки, щоб стержні контактної вилочки були цілком занурені в нього.

Прилад з батарейкою й амперметром повинен бути у вертикальному стані. Коли вилка буде цілком занурена в мед, стрілка амперметра відхилиться вправо. Відхилення стрілки амперметра буває навіть і тоді, коли мед цілком чистий, але незначне, на кілька поділок.

Коли стрілка амперметра відхилиться до 15-ї поділки, це говорить про те, що в медові є падь, але її небагато, і великої шкоди бджолам вона не завдасть. Якщо ж стрілка амперметра відхилиться за 20-ту поділку, це свідчить, що ладі дуже багато і вона вже завдасть шкоди бджолам.

Після кожного дослідження контактні стержні вилки слід промити в кімнатній воді і витерти сухим рушником або ватою.

Аналізи треба провадити тільки з свіжорозпущеного меду, бо в давнішньому медові може бути карамельна плівка, яка затримує струм. У медові не повинно бути кришечок воску, бо вони теж затримують струм.

Коли перевіряють мед на падь в стільниках, то необхідно гострим ножем зрізати з поверхні стільника покришечки, якими запечатано мед в комірках. Обидва контактних стержні вилки повинні бути всунуті в одну комірку. Не можна, щоб між контактні стержні попала стінка комірки, бо віск не є провідником електроструму і стрілка амперметра дуже мало відхилиться або й зовсім не відхилиться. (Автор, подаючи товщину стержнів вилки і відстань між ними, допустив перебільшення, бо два стержні товщиною кожен по 2 мм з відстанню між ними в 2 мм є більші за діаметр комірки і тому така вилка не влізе в комірку. Ми вважаємо, що треба стержні зробити тоншими).

Не можна брати мед з комірок, яким залита перга, бо остання надто підвищить проходження електроструму і будуть неточні показники амперметра.

Стержні вилки перед зануренням їх у мед повинні бути абсолютно сухі, бо інакше показники аналізу меду будуть завищені і чистий нектарний мед можна прийняти за падевий.

Цим приладом не можна досліджувати вересового меду, бо в ньому багато мінеральних солей і стрілка амперметра буде дуже далеко відхилена за сигнальну поділку. Цим приладом у вересовому медові можна дослідити лише кількість в ньому мінеральних солей.

Досліджувачам не досить виявити наявність в медові паді, а й важливо встановити її кількість в ньому, щоб тим вирішити придатність меду для зимівлі бджіл. Про це довідатись можна лише за допомогою нижчеподаної таблиці.

Таблиця 12.

Показники наявності в медові паді при його водності 17—20% і температурі від 10 до 20°

Якщо стрілка амперметра зупиниться на сигнальній поділці 15 або трохи не дійде до неї, то це значить, що падь в медові є, але вона великої шкоди бджолам під час зимівлі не завдасть.

Якщо ж стрілка амперметра відхилиться далі за сигнальну поділку 15, то в медові є така кількість паді, яка шкідлива для бджіл. Ступінь шкідливості паді для бджіл буде збільшуватися в міру відхилення стрілки вправо від сигнальної поділки.

Зазначені наслідки досліджень стосуються меду, який було взято для аналізу з вулика за кілька годин перед тим.

З практичного боку дуже важливо дослідити мед на падь в час складання гнізд на зиму та це дослідження провести в запечатаних комірках або у відкритих, але з стиглим медом, при огляді відкритого гнізда, тобто при температурі 35—36°. За такої температури стрілка амперметра буде відхилятися далі за сигнальну поділку 40; в зв’язку з чим токсичність паді відхилиться вправо і шкідливість її буде дужча.

При дослідженні меду на падь у вулику треба дослідити його в кількох комірках, в першу чергу звернути увагу на незапечатаний мед, що знаходиться в середині гнізда, який бджоли недавно принесли у вулик. Процент води в цьому медові, його густота визначається на око. За контроль може бути запечатаний мед в сусідніх комірках. Для порівняння треба розпечатати їх під час дослідження.

Важливо дослідження меду провадити в комірках стільників в кількох рамках і навіть в кількох місцях кожної, на яких сидять бджоли. На дослідження меду в різних стільниках одного гнізда витрачається не більше 10 хвилин. По закінченню досліджень з перервою на довгий час треба електропровід відключити від батарейки.

Нами в 1963—1964 рр. було проведено аналіз меду на падь всіма вищезгаданими способами. Найбільш точні результати були одержані при проведенні аналізу на спирт-ректифікат та вапняну воду. Крапельний же метод Темнова дуже забарний і не точний у визначенні ступеня придатності меду для зимівлі бджіл. Метод Оржевського найбільш обгрунтований, але потребує точнішого визначення водності незапечатаного меду і удосконалення амперметра для встановлення малих доз вмісту паді (0,10 куб. см і нижче), які ми одержуємо при дослідженні меду на спирт-ректифікат або вапняну воду.

Слід зазначити, що затрата часу на проведення аналізу меду на падь найбільш тривала при крапельному способі Темнова 45 хвилин на 1 аналіз; при аналізі на спирт-ректифікат та вапняну воду затрачається в середньому 25 хвилин, а амперметром Оржевського 5 хвилин. Коли ж амперметра немає, можна провадити аналіз меду на падь спиртом-ректифікатом та вапняною водою.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Падь та визначення її в медові

Наступна сторінка    - Розділ VI. Зимівля бджіл

Попередня сторінка   - Корми для бджіл на зиму

Повернутися до початку сторінки Падь та визначення її в медові