Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

Заходи профілактики і боротьби з хворобами

У профілактиці і боротьбі з хворобами бджіл велике значення має міцна кормова база, яка б забезпечувала бджолині сім'ї нектаром і пилковими взятками з ранньої весни і до пізньої осені. Міцна кормова база створює умови для утримання бджолиних сімей сильними, а бджіл — добре розвиненими. Здоровий організм меншою мірою, ніж ослаблений, піддається захворюванням. Тому кормову базу необхідно створювати, розширювати й поліпшувати, кочувати з сім'ями до масивів нектароносів, щоб повніше використати медоносні ресурси.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Виняткове значення має забезпечення бджіл ранньовесняним пилковим взятком з верби козячої, ліщини. Ці породи треба садити на пасіках і поблизу від них, маючи на увазі, що навесні часто буває несприятлива погода і бджоли далеко не літають. Необхідно також уникати занесення бджолами у вулики падевого меду, збирання соку з плодів, овочів, баштанних культур.

Щоб мати стійких проти хвороб бджіл, необхідно постійно дбати про племінний склад сімей на пасіці. Треба періодично, через 3—4 роки, завозити з бджолорозплідників племінних бджолиних маток районованих порід і займатись селекційною роботою на власній пасіці.

Помісне розведення підвищує продуктивність бджіл порівняно з чистопородними у першому і другому поколіннях маток. Продуктивність наступних поколінь знижується. Внаслідок розщеплення ознак народжуються бджоли і їхній розплід як стійкі проти різних хвороб, так і схильні до певних захворювань. Тому при перших ознаках захворювання сімей на пасіці треба уточнити породу бджіл, її походження, покоління маток і, якщо порода і лінія не відповідають вимогам, замінити їх більш стійкими.

Бджолиним сім'ям треба забезпечувати відповідні умови утримання. Насамперед бджіл необхідно утримувати в добротних вуликах, забезпечуючи весь час, особливо в період весняного розвитку та під час зимівлі, кормами за встановленими нормами, відбудовувати щорічно максимально можливу кількість стільників та забезпечувати ними сім'ї, використовувати якісний мед для підгодівлі, своєчасно відкачувати мед.

Профілактичні, санітарні й оздоровчі заходи на пасіці здійснюють відповідно до ветеринарної інструкції щодо профілактики і боротьби з хворобами бджіл протягом усього пасічного сезону — з весни і до осені. Треба вживати заходів проти занесення інфекції на пасіку, а також з інфікованих сімей в інші вулики. При утриманні бджолиних сімей у багатокорпусних вуликах санітарну обробку провадять восени, дерев'яні деталі корпусів і рамок чистять і дезинфікують, стільники сортують (придатні чистять, дезинфікують і зберігають до весни, а непридатні перетоплюють на віск). Так само сортують і стільники, вийняті при скороченні гнізд з вуликів-лежаків та ін. Корпуси для розширення гнізд укомплектовують навесні, додатково обробляючи їх перед цим відповідними дезинфікуючими засобами.

Взимку у ветеринарну лабораторію надсилають зразки бджіл для дослідження на вароатоз, акарапідоз і нозематоз, влітку — зразки стільників з решітчастим розплодом (на гнильці). Якщо в пробах виявлено збудників хвороби, що підлягає карантину, на пасіку накладають карантин, складають план проведення лікувально-оздоровчих заходів, де зазначається, хто виконує роботи і хто відповідає за виконання їх.

Пасіку забезпечують лікувальними препаратами та дезинфікуючими засобами і в оптимальні строки провадять лікування і дезинфекцію. Якщо хвороба, зокрема вароатоз, гнильці, є на сусідніх пасіках, то крім суворого додержання карантину вводять обмежувальні заходи. При цьому кочувати з бджолами можна в межах землекористування даного господарства.

Якщо хворобу виявлено лише в деяких бджолиних сім'ях, влаштовують ізолятори для хворих сімей. В ізоляторах створюють всі умови для здійснення лікувальних заходів. Для нарощування сили сімей в радіусі корисного польоту бджіл — до 2 км від пасіки — висівають нектароноси (еспарцет, буркун, гречку, гірчицю, фацелію).

Профілактичні, санітарні та лікувальні заходи здійснюють за певним планом та інструкцією, відповідно до хвороби або кількох хвороб, які виявлені або можуть з'явитись на пасіці.

Лікувальні препарати застосовують суворо за інструкціями. Препарат випробовують спочатку на кількох сім'ях, а потім застосовують і на решті сімей пасіки. Необхідно вести облік та контролювати розвиток сімей, що їх обробляють препаратом.

На пасіці треба мати ветеринарну аптечку, в якій тримати дезинфікуючі засоби та всі необхідні препарати для профілактики і лікування сімей.

Ветеринарна служба зобов'язана обслуговувати всі пасіки в селі, населеному пункті, в районі, області, незалежно від їхньої відомчої підлеглості. Засоби боротьби постійно удосконалюються. Одні препарати замінюються іншими, більш ефективними і менш шкідливими. Власникам пасік необхідно постійно підтримувати зв'язок з ветеринарними спеціалістами, щоб знати епізоотичний стан пасік, нові препарати та удосконалені методи боротьби з хворобами. На випадок захворювання бджіл ветеринарні спеціалісти повинні організовувати оздоровлення пасіки, лікування бджолиних сімей, встановити контроль за проведенням профілактичних,оздоровчих та лікувальних заходів.

Засоби і способи дезинфекції.

У комплексі заходів щодо профілактики і знищення хвороб бджіл важливе місце займає дезинфекція вуликів, стільників, різного інвентаря і матеріалів, на які можуть потрапляти збудники.

Профілактичну дезинфекцію провадять з метою запобігання проникненню хвороб на пасіку, а також поширенню їх між сім'ями. Для цього хімічними речовинами обробляють корпуси, магазини, дена, стельові дощечки, дерев'яні деталі вуликових рамок та інвентар, який використовується під час догляду за бджолиними сім'ями. Поточну дезинфекцію здійснюють у процесі роботи на пасіці — дезинфікують після огляду сімей пасічницьку стамеску, поверхню димаря, ящик-табурет, переносний ящик, лицеву сітку. Заключну дезинфекцію провадять особливо ретельно. Для цього в 10 завчасно продезинфікованих вуликів пересаджують гнізда бджолиних сімей, очищаючи й обробляючи при цьому різними хімічними речовинами дерев'яні деталі вуликових рамок, діафрагми, вставні дошки, стельові дощечки. Вулики, з яких висадили бджолині сім'ї, також чистять і дезинфікують. При захворюванні на американський гнилець і нозематоз користуються вогнем паяльної лампи. Газову дезинфекцію провадять, накриваючи порожні вулики поліетиленовою плівкою.

Для знезараження використовують різні речовини.

Парою формаліну, зокрема обробляють пасічницький інвентар у камері ОППК, витримуючи при температурі 100 °С і відносній вологості 80—100 % протягом 1 год. На 1 м³ камери витрачають 250 мл 40% -го формаліну. Проти нозематозу і європейського гнильцю стільники обробляють у камері при температурі 50—55 °С. Після такої обробки для нейтралізації препарату використовують 25 %-й нашатирний спирт з розрахунку 125 мм на 1 м³ камери. Нейтралізацію провадять протягом 20 хв, а потім стільники провітрюють 20—25 хвилин.

Розчином формаліну (4 % -м методом суцільного зволоження з гідропульту) знезаражують стільники при нозематозі. Розчин готують, даючи на 9 частин води 1 частину формаліну. Після обробки стільники вставляють в ящики або вулики і витримують герметично закритими протягом 4 год при температурі, не нижчій за 20 °С.

Парою 80 %-ї оцтової кислоти обробляють стільники при нозематозі. Вулики або ящики з прокладками між корпусами (на верхні бруски рамок) паклі, зволоженої розчином з розрахунку 200 мл на об'єм 12-рамкового вулика, витримують протягом 3 діб при температурі зовні, вищій за 16 °С, або 5 діб у більш прохолодну погоду. Розчин кислоти утворюють, додаючи 1 частину води до 4 частин 96 % -ї оцтової кислоти.

Розчином 5 %-го однохлористого йоду методом зволоження з гідропульту автомобіля ЛСД знезаражують стільники при американському і європейському гнильцях. Стільники після заповнення комірок з обох боків витримують протягом доби, потім струшують, промивають водою і висушують.

Розчин пероксиду водню і мурашиної (або оцтової) кислоти застосовують для обробки стільників таким же методом, як і однохлористий йод. При американському гнильці мішаний розчин має містити 3 % перекису водню і 3 % кислоти, при європейському — відповідно 2 % і 4 % . Для знезаражування вуликів, рамок та дерев'яних деталей готують розчин, який містить 10 % перекису водню і 3 % кислоти. Обробляють тричі через годину, витрачаючи на 1 м² поверхні (12-рамковий вулик) 1 л розчину.

Лужний розчин (30—40% ) формаліну використовують у теплому вигляді для обробки вуликів, рамок та інших дерев'яних поверхонь при гнильцях. Витрати розчину, який містить 5 % формальдегіду і 5 % їдкого натру, становлять 0,5 л на 1 м². Дезинфекцію провадять 2 рази через 1 годину. Таким же розчином при температурі 50—55 °С обробляють медогонки на гнильцевих пасіках з розрахунку 1 л на 1 м² внутрішньої і зовнішньої поверхонь. Промивати водою і висушувати медогонки рекомендується через 4—5 годин після дезинфекції.

Розчином активного хлораміну (1 %) дезинфікують спецодяг, рушники, лицеві сітки. їх занурюють у розчин на 2 год, потім прополіскують у воді і висушують. Можна використовувати 10% -й розчин формаліну або 4% -й розчин параформаліну (занурюють на 4 год) або 2% -й розчин перекису водню (занурюють на 3 год).

У розчині їдкого натру (1 %) кип'ятять вуликові покрівці та інші тканинні матеріали протягом 15 хв. Таким же способом їх можна продезинфікувати у 3 %-му розчині каустифікованої водно-поташної суміші.

Кип'яток (кип'ятіння) широко використовують на всіх пасіках як доступний засіб для систематичної профілактики. Ним обробляють посуд для меду, медогонки, скляні і металеві предмети, вироби з тканин.

Обпалюванням дезинфікують вулики, інвентар. Дерев'яні вироби обробляють до побуріння. Обпалювання ефективне в комплексі з іншими засобами. Засобів і методів дезинфекції багато, і є можливість провадити її виходячи з міркувань економічної ефективності. Інколи вигідніше знищити малоцінний і зношений інвентар і матеріали, ніж дезинфікувати їх.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел