Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

Механізація виробничих процесів у бджільництві

У бджільництво на сучасному етапі його розвитку впроваджено цілу систему машин і обладнання, а саме:

1) навантажувально-розвантажувальні і транспортні засоби — крани, контейнери для вуликів, автомобілі з причепами-платформами і автопавільйони для перевезення й утримання на них бджолиних сімей;

2) машини й обладнання для виготовлення кормів для бджіл і переробки продукції бджільництва — пристрої до електрифікованої медогонки для перемішування цукрового сиропу; автоцистерни для перевезення сиропу на пасічні точки з центральної садиби, парові воскотопки, відстійники, агрегати для відкачування меду;

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

3) обладнання і пристрої для ветеринарно-санітарної обробки бджіл і пасічницького інвентаря — термокамери з касетами, автоклави, електрифіковані щітки-диски;

4) обладнання для комплексної електрифікації і механізації виробничих процесів на пасічницьких фермах — електрифіковані медогонки, електронавощувачі вуликових рамок, електрифіковані столярні верстати.

В сучасному бджільництві вулики з бджолами перевозять автомобілями, а навантажують і розвантажують їх за допомогою різних пристроїв. Механізовано також процеси завантаження зимівників підземного типу, перетоплення воскової сировини (за допомогою парових воскотопок, центрифуг, гідравлічних воскопресів), свердління отворів у бічних планках вуликових рамок та електронавощування їх.

Впроваджуються у виробництво високопродуктивні радіальні медогонки з електродвигунами, віброножі, ножі й рубанки з паровим підігрівом для розпечатування стільників. Широко використовують платформи для перевезення й утримання бджолиних сімей на кочовому і стаціонарному пасічних точках.

Вулики встановлюють також на причепі «Колхіда» та інших причепах до автомобілів і тракторів.

Застосування таких засобів транспортування вуликів з бджолами дає змогу повніше використовувати продуктивні взятки в радіусі 100 км і більше від центральної пасічної садиби.

Ефективне впровадження електронавощування вуликових рамок листами штучної вощини. За допомогою електронавощувача один бджоляр навощує за день понад 1000 рамок.

Цукровий сироп у годівниці вуликів роздають з автотранспортної цистерни за допомогою двох шлангів, обладнаних дозаторами (цистерну в разі потреби провозять між рядами вуликів). Це дає змогу здійснити підгодівлю бджіл в оптимальні строки при мінімальних затратах ручної праці.

Перспективним засобом у бджільництві є чищення внутрішніх стінок вуликів щітками, що обертаються від валів електродвигунів.

Дедалі ширше використовуються пристрої і різні хімічні речовини для видалення з верхнього медового корпусу або магазинної надставки бджіл перед відкачуванням меду із стільників, зокрема репеленти.

З переведенням бджільництва на промислову основу і в зв'язку з інтенсифікацією галузі передбачається глибока спеціалізація робіт на пасіці. Більшість з них виконуватиметься у виробничих корпусах або майстернях. Племінна робота провадитиметься на селекційно-племінних станціях та їхніх опорних пунктах. Репродукція племінного матеріалу планується в таких розмірах, щоб пасічники не виводили маток, а одержували їх з бджолорозплідників.

Розвивається пакетне бджільництво з використанням цих бджіл для підвищення медозборів і повнішого запилення сільськогосподарських культур.

З переведенням бджільництва на промислову основу відбуватиметься дальша механізація виробничих процесів. Дедалі більшого застосування набуватимуть разові пасічницькі роботи, для виконання яких потрібні більш досконалі машини та пристрої.

Машини й обладнання для розпечатування стільників і відкачування меду.

Стільники з медом розпечатують на спеціальній машині, два ножі якої одночасно розпечатують стільник з обох боків. Застосовують віброножі, в яких вертикальний або горизонтальний ніж приводиться в рух від електродвигуна. Віброніж обігрівається парою від пароутворювача. Використовують також пасічницькі ножі з видовженими потовщеними лезами, звичайні пасічницькі ножі з лезом 200 мм завдовжки і зігнутою рукояткою (щоб пальцями не торкатись медового забрусу), електрорубанки і вилки для розпечатування стільників. Крім того, для розпушування плівки на вересовому меді в комірках стільників використовують спеціальні щітки з металевими голками.

Вибір того або іншого інструмента залежить від кількості розпечатуваних стільників. У пасічницьких радгоспах, на бджолокомплексах і в бджолопід-приємствах використовують спеціальні машини й віброножі, на пасіках — ножі з паровим підігрівом із збільшеними і звичайними лезами, які підігрівають у гарячій воді. Увігнуті до середостіння ділянки стільників розпечатують списоподібними ножами.

Ножі машини приводяться в рух від електродвигуна. Стільник для розпечатування подають до ножів вручну. Під ножами розміщують решітку, а під нею місткість, куди потрапляє мед після відділення від медової печатки. Розпечатування стільників машиною в 2 рази продуктивніше, ніж віброножем, і в 5 разів — ніж звичайним ножем. Стільники з медом до машини подають за допомогою транспортера.

Віброніж. У деяких конструкціях лезо віброножа встановлюють горизонтально, а в інших — вертикально (мал. 35). Довжина леза розрахована на розпечатування стільника вуликової рамки 435 мм завдовжки. Віброножі монтують на спеціальних верстатах. Під лезом ножа встановлюють місткість, куди потрапляють обрізки медової печатки. Зверху на місткість горизонтально кладуть решітку, на якій мед відділяється від воскової печатки. У міру її наповнення мед переливають у місткість для зберігання.

Мал. 35. Віброніж.

Стіл для розпечатування стільників. Для розпечатування стільників виготовляють спеціальні столи. Основною його частиною є алюмінієвий бак. У бак вкладається решітка, на якій затримується воскова печатка, а мед стікає у підставлену під нього місткість. Рамку бічною планкою ставлять на штифт 50 мм заввишки і розпечатують одним з ножів, електрорубанком або вилкою. Розпечатані стільники ставлять на спеціально для цього виготовлений стрічковий транспортер або на круглу етажерку. У медогонку завантажують по 50 стільників.

Медогонки.

За способом розміщення стільників роблять хордіальні і радіальні медогонки. У бак хордіальної вміщується три-чотири стільникові рамки, розміщені хордіально. У радіальних стільникові рамки з медом розміщуються радіально до центра їх. Такі медогонки роблять на різну кількість рамок — від 10 до 50. Період відкачування меду в радіальній медогонці більш тривалий, ніж у хордіальній, однак через велику кількість рамок радіальні медогонки продуктивніші, ніж хордіальні. Застосовують також комбіновані медогонки, в які можна вставити 4 стільники хордіальної 10 радіально (4/10) і т. д. (табл. 3).

Таблиця 3.

Технічна характеристика медогонок

За способом обертання рамок розрізняють медогонки з оборотними і необоротними касетами, з яких перші більш продуктивні. На невеликих пасіках використовують медогонки на дві рамки з оборотними касетами і на три рамки — з необоротними.

Хордіальні медогонки приводять в рух здебільшого вручну, а радіальні — електродвигунами. Для регулювання ходу ротора медогонки встановлюють спеціальні пристрої: фрикційну передачу, ручний регулятор обертів, гальма і кнопки управління. На хордіальній медогонці кращою є безшумна черв'ячна та ремінна передачі. Зубчасті передачі медогонок змазують лише медом. Медогонки використовують і для розміщування сиропу.

Медогонки перед відкачуванням меду необхідно ретельно вимити кип'яченою водою з питною содою (дві столові ложки на 1 л води). Таким же розчином треба вимити металеві та інші місткості для меду. У приміщенні, де відкачують і зберігають стільники і відкачаний мед, не можна тримати речовини з різким запахом, бо мед має властивість набувати сторонніх запахів.

Працюючи біля механізмів при відкачуванні меду, треба додержувати правил техніки безпеки, зазначених в інструкціях щодо експлуатації їх. Спочатку механізми встановлюють і закріплюють на підставках, очищають від пилу, миють, просушують, змазують механізми медом або мастилом і пропускають без навантаження. Лише після такої перевірки механізми допускаються до роботи з навантаженням.

Мед як натуральний продукт додатково не обробляється. Тому необхідно дотримувати ідеальної чистоти при розпечатуванні стільників, відкачуванні, очищенні, відстоюванні і розливанні меду в місткості або дрібну тару. Мед кожного сорту треба відкачувати окремо. Змішувати сорти краще у відповідному співвідношенні, щоб надати продукції кращого товарного вигляду.

У виробничих корпусах бджолопідприємств радіальні високопродуктивні 50-рамкові медогонки з'єднують медопроводом з баком для зберігання меду. З медопроводу в бак мед перекачують спеціальним насосом. З комбінованих і хордіальних медогонок мед періодично зливають через кран спеціальної конструкції. Для очищення меду від залишків воскових печаток та механічних домішок мед фільтрують крізь спеціально для цього виготовлені двосекційні краплеподібні фільтри-ситечка. Фільтр має розсувну дужку, за допомогою якої він утримується на місткості для меду.

Відкачаний із стільників мед неоднорідний за вмістом води, тому його відстоюють протягом певного часу. Для цього мед зливають у спеціальні відстійники — циліндроподібні місткості з кількома кранами, вмонтованими на різній висоті. Найбільш зрілий мед осідає біля дна, звідки його зливають у тару для реалізації. Зрізану медову печатку (забрус) відділяють від меду за допомогою спеціального чана, в який накладають її і ставлять у медогонку. Відкачують мед так само, як і мед із стільників. У деяких господарствах мед від воску відділяють нагріванням забрусу в емальованій посудині.

Інші агрегати для відкачування меду.

Агрегат конструкції Інституту бджільництва складається з двох 4/10-рамкових медогонок, встановлених на автомобілі УАЗ-452Д, віброножа для розпечатування стільників, стола для рамок з медом і місткостей для меду. Машиною розпечатують, а медогонкою відкачують мед. Електродвигуни живляться від пересувної електростанції, яку возять цим же автомобілем.

Агрегат на Т-16-М конструкції К. І. Романка складається з 6-рамкової радіальної медогонки віялового типу. Стільники з медом вкладають у спеціальні гнізда хордіально під кутом 45° (зовні ротора). Ротор із стільниками приводиться в рух від двигуна тракторного шасі. Включають медогонку за допомогою педалі, і працює вона доти, поки працівник тримає ногу на педалі. Спочатку мед відкачується з одного боку, потім стільники вручну обертають і повністю відкачують мед з протилежного боку.

Шестирамкову медогонку СКБ Інституту механізації і електрифікації сільського господарства змонтовано на автомобілі УАЗ-452Д. На кузові встановлено стіл для розпечатування стільників і Два ножі з паровим підігрівом. За допомогою агрегатів протягом робочого дня на пасіці відкачують мед із 100 вуликів. Агрегат для відкачування меду на Т-16М використовують на пасіках, розміщених на відстані до 10, а на автомобілі УАЗ-432Д — до 100 км.

Обладнання для перетоплення воскової сировини.

До воскової сировини на пасіках належать старі, вибракувані стільники, медові печатки стільників, маточники, стільники, вирізані з воскобудівних рамок, різні воскові обрізки.

Сонячні воскотопки. Воскову сировину без коконів перетоплюють на сонячних воскотопках. Сонячну воскотопку виготовляють у вигляді ящика, розмір якого відповідає розміру стільника з рамок 435—230 мм. Лист, на якому топиться стільник, роблять з білої жерсті. Віск під дією сонячного проміння витоплюється і стікає у підставлену під лист місткість (також із білої жерсті). Ящик воскотопки накривають скляною рамою. Доцільніше використовувати рами з подвійним склом, встановленим в раму на відстані 40 мм одне від другого.

До ящика воскотопки роблять підставку, за допомогою якої регулюють кут похилу за промінням сонця і протягом дня повертають за сонцем. Сонячна воскотопка ефективна влітку в сонячні дні.

Щоб використовувати воскотопки протягом пасічницького сезону, в них вмонтовують електропідігрівачі, електроспіралі, намотані на керамічний стержень. Стержні вставляють у спеціальні гнізда під листом. Підключаючи воскотопку у похмуру погоду до джерела електроенергії, набагато підвищують її ефективність.

На великих пасіках виготовляють воскотопки на стандартний лист білої жерсті, який у кілька разів більший за лист заводського виробництва.

Парові воскотопки і воскопреси. Промисловість виробляє парові воскотопки двох типів: у вигляді ящика і бачка. У металевий ящик чи бачок вставляють однакову за формою, але меншу за розміром посудину, яку завантажують восковою сировиною. Сировину заливають дощовою водою і ставлять воскотопки на вогонь. Протягом півгодини віск розтоплюється і через патрубок виливається у підставлену посудину з налитою шаром 10 мм водою, де він твердне.

Воскову сировину, вирізану із старих стільників, поділяють на два сорти. Частини стільників, в яких не виводився розплід, відносять до першого стандартного сорту, решту — до другого. Такий поділ стільників полегшує очищення й доведення воску до стандартних кондицій. Сировину першого сорту можна перетоплювати на електросонячних, а другого — у парових воскотопках. Сировину другого сорту розварюють в емальованих котлах, видавлюючи віск за допомогою воскопресів, або відділяють віск центрифугами.

Слід мати на увазі, що воскову сировину можна розварювати лише в емальованому посуді або в посудині з нержавіючої сталі, білої жерсті, алюмінію (у металевому посуді він темніє). Щоб одержати більше воску з воскової сировини, її протягом доби намочують у дощовій воді, щоб кокони увібрали воду і не просочувалися воском. У котла мають бути подвійні стінки, куди заливають воду, щоб віск не пригоряв. На дно котла кладуть решітку, під якою збиратимуть осад воску.

На воскозаводах для відділення воску від пасічної мерви використовують гідравлічні воскопреси або центрифуги. Із заводської мерви віск добувають екстракцією бензином.

На пасіках ще застосовують воскопреси виробництва колишнього Дергачівського заводу пасічницького інвентаря. Цей прес складається з бачка та гвинта. Розвареною восковою сировиною наповнюють мішечок з нещільної міцної тканини (мішковини), кладуть у бачок, заливають водою і притискують гвинтом. Розтоплений віск видавлюється з мішечка і спливає, звідки його зливають у посудину певної форми для охолодження.

Віск відбілюють за допомогою сірчаної кислоти. Для цього розтоплений віск зливають у дерев'яну бочку, а зверху доливають шар кислоти 5 мм (лити воду в кислоту не можна!). При перетопленні воскової сировини, екстракції воску бензином та очищенні воску сірчаною кислотою треба додержувати відповідних правил техніки безпеки.

Електронавощувач рамок складається з трансформатора, який знижує напругу струму з 220 до 6 В, дошки-лекала з клемами, до яких підводять електрострум, та планок, на які кладуть дріт, натягнутий у вигляді рамки (мал. 36). Зверху на дріт кладуть лист вощини, розправляють його 2—3 брусками 200x40x50 мм. Після цього вмикають електричний струм і вимикають його, коли дротини починають просвічуватись крізь лист вощини. В удосконаленому електронавощувачі між ним і дошкою-лекалом встановлено реле часу.

Мал. 36. Електронавощувачі вуликових рамок.

Продуктивність електронавощування у 10 разів вища, ніж при навощуванні вручну за допомогою котка і шпори. Крім того, впаяний у лист вощини за допомогою електроструму дріт тримається значно міцніше, ніж втиснутий шпорою. Це має велике значення для перевезення навощених рамок на кочові пасіки, при відбудові їх природними роями в жарку погоду.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел