За редакцією А.І.Черкасової. Видавництво «Урожай», 1989

Організація праці

Організація праці — це система заходів, спрямованих на найбільш раціональне й ефективне використання трудових ресурсів, правильне їх поєднання із засобами виробництва, в результаті чого досягають найменших затрат праці і коштів на випуск одиниці продукції.

Головними з цих заходів є раціональний поділ праці і її кооперація, організація робочих місць, забезпечення їх необхідним інвентарем, обладнанням, правильне визначення режиму праці й відпочинку, розстановка робочої сили з урахуванням кваліфікації, практичного досвіду, на впровадження у виробництво досягнень науки, техніки та передового досвіду.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Удосконалення організації і технології виробництва шляхом послідовної концентрації і спеціалізації передбачає укрупнення дрібних пасік колгоспів і радгоспів, запровадження ланкової чи бригадної системи їх обслуговування, чітке, своєчасне матеріально-технічне забезпечення, творча розробка організаційно-технологічних карт на основі технологічних операцій, спрощений облік бджолиних сімей, звільнення пасічників від виконання тих прийомів і операцій по догляду, що не впливають на життєдіяльність і продуктивність бджіл, забезпечення їх нормальної зимівлі, утримання тільки сильних сімей, комплексне виконання робіт на рівні потокового виробництва.

У великих пасічних підрозділах, ланках, бригадах, фермах успішно можуть бути застосовані кооперація праці та її розподіл.

При проведенні тих робіт, де за короткий строк потрібно затратити багато фізичних зусиль (перевезення пасік на кочівлю, відкачування меду), застосовують кооперацію для якнайскорішого і якіснішого виконання завдання.

На стаціонарних роботах раціональнішим буде розподіл праці — вузька спеціалізація окремих працівників на здійсненні певних операцій. З часом у них виробляється «автоматизм» і продуктивність праці значно підвищується. Разом з тим не можна допустити і надмірної спеціалізації, коли робота зводиться до виконання вузьких прийомів і дій. Праця при цьому стає монотонною і стомлюючою, втрачає привабливість. Необхідно об'єднати прості операції в більш складні й різноманітні за змістом, періодично чергувати їх.

Важлива роль в організації праці належить механізації основних виробничих процесів: переробки воскосировини, приготування сиропу і роздавання його бджолиним сім'ям, навощування рамок, розпечатування стільників, відкачування меду, навантажувально-розвантажувальних робіт при кочівлях бджолиних сімей, постановці їх у зимівник, перевезенні обладнання й матеріалів.

Фактором, що значно впливає на продуктивність праці, є організація робочого місця пасічника. Воно змінюється залежно від характеру виконуваної роботи. В період підготовки до сезону — це верстак, стіл, майстерня, у сезон — вулик, пасіка, поле, ліс. Однак незалежно від характеру виконуваних робіт вимоги до їх виконання та підготовки робочого місця залишаються постійними. Насамперед це продумане і своєчасне оснащення робочого місця основним і додатковим обладнанням, інвентарем, тарою. Досить важливо, щоб все необхідне було завчасно підготовлено й зберігалось у визначених місцях.

Правильна організація робочого місця сприяє дотриманню установлених технологічних вимог, дає можливість зменшувати затрати фізичної праці і часу на виконання технологічних операцій, забезпечувати зручність для їх послідовного виконання, створювати можливості для застосування найбільш раціональних методів роботи та ін. Наприклад, перш ніж формувати відводки, пусті вулики забезпечують усім необхідним— рамками, діафрагмами, кормом, утеплювальними подушками. При навощуванні рамок пасічник працює за столом чи верстаком. Перед ним повинно лежати лекало. З правого боку має знаходитись електронавощувач, посудина з водою для змочування лекала, а зліва — штучна вощина. Справа також поміщають корпус або ящик, в якому розміщені рамки з натягнутим на них дротом. Навощені рамки складають з лівого боку.

Важливо так організувати працю, щоб усі працівники були завантажені рівномірно і робота на всіх її етапах здійснювалась узгоджено, щоб при високій якості робіт затрати праці і коштів були найменшими.

Суміщення професій і функцій — одна з форм раціонального використання трудових ресурсів. При цьому необхідно, щоб основну масу робочого часу працівник віддавав основній роботі.

У бджільництві прийнятий однозмінний режим праці і відпочинку. Суть його полягає в тому, що весь обсяг денної роботи, встановлений виробничим завданням чи робочим планом, виконується одним пасічником або групою виконавців за одну зміну. Однак внутрішньозмінний режим праці і відпочинку пасічника може мати двоциклічний і навіть трициклічний варіанти, коли робочий день поділяють на дві чи три приблизно рівні частини (цикли), між якими створюють технологічну перерву від 1 до 8 год. Це буває в періоди, коли немає медозбору (в другій половині літа і восени).

Режим праці і відпочинку має два варіанти— шестиденний робочий тиждень з одним днем відпочинку (тривалість зміни 7 год) і п'ятиденний з двома днями відпочинку (тривалість зміни 8 год).

У зв'язку з різко вираженою сезонністю в бджільництві можна регулювати також місячний режим праці і відпочинку залежно від умов, які склалися, завдань, що необхідно вирішити в даний період. Весь робочий час пасічника поділяють на два періоди — активний і пасивний. Активний період в бджільництві триває з квітня по вересень, а решту часу вважають умовно пасивним. Однак для пасічника він не повинен бути пасивним, оскільки і в цей час на пасіці слід активно готуватись до майбутнього сезону.

При розробці режимів праці і відпочинку керуються загальними вимогами: забезпечення потреб виробництва, високої працездатності, задоволення потреб працюючих. При цьому слід дотримуватись установлених норм робочого часу, навантаження на одного працюючого, санітарно-гігієнічних і культурно-побутових вимог, раціонального розподілу і використання робочого часу та відпочинку.

На пасіках, розмір яких не перевищує 100—120 бджолиних сімей, пасічник працює без помічника. Сезонний помічник необхідний при навантаженні 150—180 бджолиних сімей.

Тривалість роботи помічника визначається з розрахунку 2,5 робочого дня на кожну бджолину сім'ю. Всі основні роботи на пасіці (догляд за бджолами, організація нових бджолиних сімей, виведення маток, відбирання меду з вуликів, збирання гнізд на зиму, переробка воскосировини тощо) при індивідуальному обслуговуванні бджолиних сімей пасічник виконує самостійно або разом з помічником. Тільки для виконання термінових і трудомістких операцій (весняна виставка бджіл із зимівника, постановка їх у зимівник, перевезення бджолиних сімей на запилення і медозбір, відкачування меду та ін.) на весь їх період на допомогу пасічнику виділяють допоміжних робітників.

Розв'язання завдань, які стоять перед бджільництвом, неможливе без запровадження прогресивних форм організації праці. Однією з таких форм є колективний підряд. Суть його полягає в тому, що колектив працівників бере на себе зобов'язання одержати від закріплених сімей визначену кількість продукції бджільництва, здійснити запилення ентомофільних сільськогосподарських культур на запланованій площі, а адміністрація зобов'язується створити умови для успішного вирішення цього завдання. Це найбільш досконала форма внутрішньогосподарського розрахунку, яка основана на взаємній заінтересованості адміністрації і трудового колективу. Колективний підряд— одна з найбільш прогресивних форм матеріальної винагороди за працю за її кінцевими результатами.

Раціональною формою організації праці є формування і діяльність виробничих пасічницьких підрозділів за акордно-преміальною системою оплати праці з почасовим авансуванням. Основними принципами її є:

створення невеликих за чисельністю колективів. Це дає змогу повніше використовувати стимулюючий вплив колективної оплати за продукцію, виховну роль трудового колективу і одночасно дає можливість організувати працю з урахуванням принципів НОП;

комплектування складу колективу на добровільній основі, виборність керівника;

зміцнення госпрозрахункових відносин колективу з керівництвом господарства через договір, в якому визначаються взаємні зобов'язання сторін і встановлюються економічні санкції за їх невиконання;

забезпечення підрядних колективів основними засобами, інвентарем і матеріалами з таким розрахунком, щоб пасічники могли самостійно виконувати майже всі операції;

надання самостійності колективу у вирішенні оперативно-виробничих питань і підвищенні колективної відповідальності за технологію виробництва;

застосування колективної оплати праці за кінцевими результатами з розподілом колективного заробітку між пасічниками залежно від особистого вкладу в загальний результат, який вимірюється затраченим часом та іншими показниками;

надання колективу пасічників права контролювати матеріально працю робітників, залучених для виконання трудомістких робіт.

При організації ланки повинно бути чітко визначено, на якій основі вона створюється, вказані строки формування матеріально-технічної бази, місця розміщення тимчасових точків для медозбору і запилення, порядок забезпечення транспортними засобами, оговорені форми оплати праці й матеріального заохочення.

Неоднакові умови ведення виробництва зумовлюють відмінності у кількісному складі ланок. Найбільш повно відповідають вимогам колективного підряду ланки з З— 5 чоловік, прикріплені до пасіки, що мають 300—600 сімей. На одного працівника визначають таку норму навантаження: в початковий період — 100—110 бджолосімей з наступним збільшенням до 120—130.

Ланки створюють на базі пасік окремих господарств. На великих міжгосподарських підприємствах і комплексах їх доцільно створювати з таким розрахунком, щоб вони могли використовувати кормову базу і проводити запилення в одному або двох суміжних господарствах. Але при цьому відстань між точками не повинна перебільшувати 10—12 км. В противному разі спостерігаються значні втрати робочого часу при поїздках до місця роботи і при переїздах з точка на точок.

Діяльність ланки повинна бути груповою, але допускається й індивідуальна робота на короткий проміжок часу при кочівлях на великі відстані. Ланку забезпечують усім необхідним для нормального ведення виробництва: садибою з усіма обов'язковими будівлями і спорудами — виробничим приміщенням з побутовою кімнатою, зимівником, навісом для транспорту. Точок центральної садиби повинен вміщувати всі бджолині сім'ї. До садиби підводять електроенергію і воду. Бажано, щоб вона знаходилась недалеко від населеного пункту (місця проживання пасічників).

Ланку забезпечують транспортом для перевезення людей і невеликих вантажів. Найбільш зручним для цього є бортовий автомобіль УАЗ-452Д, але можна використати й більш простий та дешевий вид транспорту — самохідне шасі Т-16. При невеликих відстанях кочівель з успіхом можна користуватись гужовим транспортом.

При колективному підряді зростає роль госпрозрахункового завдання, яке стає основним документом, що направляє і регламентує діяльність ланки.

Облік виконаних робіт в ланці і міру участі в них кожного пасічника щоденно веде ланковий, який оформляє табель для нарахування авансу й оплати праці залучених робітників. У своїй роботі ланка користується технологічною картою по обслуговуванню бджолиних сімей і робочими планами. Технологічну карту складають на початок року, а робочі плани — на період робіт, але не більше як на два тижні.

Адміністрація господарства укладає договір з членами ланки на виробництво продукції й іншу діяльність, який затверджується керівником господарства, членами ланки і погоджується з профспілковим комітетом. До підрядного договору додається госпрозрахункове завдання й перелік основних засобів та інвентаря, закріплених за ланкою (див. додаток 1).

Виробничі обов'язки працівників бджільництва. Кожний працівник пасіки зобов'язаний дотримувати трудової дисципліни — працювати добросовісно, продуктивно, своєчасно виконувати всі операції по догляду за бджолиними сім'ями і виробництву продукції, передбачені завданнями, підтримувати чистоту на території пасіки й у виробничих приміщеннях, берегти закріплені за пасічником майно і продукцію, одержану від бджіл, дотримувати правил з техніки безпеки і протипожежної, а також виробничої санітарії й гігієни праці; не допускати порушень технологічної дисципліни і своєчасно усувати причини, що заважають нормальній роботі пасіки. Найважливіше завдання кожного пасічника громадської пасіки — безумовне виконання планових завдань щодо збільшення кількості бджолиних сімей, виробництва пасічницької продукції, відбудови нових стільників, використання бджіл на запиленні сільськогосподарських ентомофільних культур. Для цього пасічники Повинні створити умови для утримання протягом року сильних високопродуктивних сімей, розміщувати пасіки в найкращих за медозбором місцях, регулярно вести селекційну роботу, запасати для бджіл достатню кількість кормів, здійснювати санітарно-ветеринарні заходи, виїжджати з пасіками на кочівлю, відкачувати мед та переробляти воскосировину, забезпечувати своєчасну підготовку приміщень для зимового утримання бджолиних сімей і повне їх збереження взимку. В обов'язки пасічників входять ремонт вуликів, пасічного інвентаря й виробничих приміщень, збивання і навощення рамок, виготовлення підставок під вулики та ін.

Ланкові, бригадири, зоотехніки по бджільництву господарств несуть відповідальність за виконання пасіками встановлених для них завдань; комплектують ланки І бригади досвідченими пасічниками, підвищують їх кваліфікацію, створюють побутові умови на місцях розміщення кочових пасік; організовують кочівлю бджолиних сімей на медозбір і запилення сільськогосподарських культур; стежать за санітарним станом пасік і контролюють боротьбу з хворобами бджіл; забезпечують впровадження на пасіках елементів промислової технології виробництва ї переробки продукції та здійснення інших заходів, спрямованих На підвищення товарності пасік і рентабельності бджільництва. Вони повинні регулярно відвідувати пасіки, проводити виробничі наради і семінари на кращих пасіках господарства, підбивати підсумки соціалістичного змагання пасічників і своєчасно усувати виявлені недоліки.

Районний (міжрайонний) зоотехнік по бджільництву керує розвитком цієї галузі в господарствах закріпленої за ним зони і надає практичну допомогу громадським організаціям й окремим громадянам. Головне завдання зоотехніка — збільшення виробництва продуктів бджільництва і зниження їх собівартості, підвищення продуктивності праці пасічників та інших працівників бджільництва й ефективне використання бджіл на запиленні сільськогосподарських культур. Зоотехнік по бджільництву на основі даних про стан і перспективи розвитку галузі бджільництва в господарствах закріпленої за ним зони розробляє і здійснює разом з керівниками та спеціалістами господарства заходи щодо підвищення ефективності бджільництва, сприяє підвищенню кваліфікації пасічників, узагальнює передовий досвід організації праці на пасіках й запроваджує його. Розробляє рекомендації щодо концентрації бджільництва, допомагає господарствам в організації кочівель і правильного розміщення пасік на території закріпленої зони. Сприяє поліпшенню умов утримання та годівлі бджіл, створенню необхідних запасів корму й стільників на пасіках. Надає допомогу господарствам у поліпшенні кормової бази для бджіл, збереженні цінних дикоростучих рослин. Виявляє найбільш продуктивні бджолині сім'ї, організує обмін племінними матками і сім'ями між господарствами й окремими пасіками. Контролює дотримання ветеринарних та зоотехнічних правил утримання бджіл на пасіках господарства та пасічників-любителів. Разом з працівниками ветеринарної служби здійснює заходи по боротьбі з хворобами і шкідниками бджіл, захисту їх від отруєння пестицидами. Допомагає пасічникам-раціоналізаторам у розробці і впровадженні пропозицій щодо механізації трудомістких процесів на пасіці, контролює роботу торгово-заготівельних пунктів по бджільництву і надає їм необхідну допомогу. Організує соціалістичне змагання пасічників, бере участь в розгляді питань бджільництва на виробничих нарадах в господарствах.

Районний зоотехнік по бджільництву має право перевіряти стан бджільництва в колгоспах, радгоспах та інших господарствах, в пасічників-любителів, при необхідності притягти до відповідальності осіб, що допустили порушення зоотехнічних та ветеринарних правил.

Техніка безпеки і протипожежні заходи. На кожній пасіці створюють умови для продуктивної праці пасічників, які б виключали можливість виробничого травматизму. Цього неважко досягти, коли всі працівники бджільництва будуть знати і виконувати правила з техніки безпеки.

Вступний інструктаж для тих, хто починає працювати, проводить керівник підрозділу, який детально знайомить з правилами роботи на пасіці, будовою пасічного обладнання і технікою його використання. Після цього в «Журналі реєстрації інструктажу з техніки безпеки» роблять відповідні записи.

При роботі з бджолами навіть на територію точка не допускають людей з підвищеною чутливістю до бджолиної отрути. При ужаленні потерпілому надають першу допомогу. Насамперед, щоб припинити проникнення отрути в організм, видаляють жало, негайно прикладають до ранки трішки цукру, який сприяє витягуванню отрути й затримує розвиток пухлини. Можна прикласти холодну грілку або рушник, змочений холодною водою. Потерпілому дають випити значну кількість рідини, 20—25 крапель кордіаміну, трохи пізніше — димедрол.

Категорично забороняється приймати алкоголь, який сприяє збільшенню проникнення судин, що призводить до посилення опухання.

Якщо самопочуття потерпілого не поліпшується, слід звернутися до лікаря. На пасіці в доступному місці повинна бути медична аптечка з повним набором засобів для надання першої допомоги.

Останнім часом у бджільництві все більшого застосування набуває електроенергія. Працюючі з електрообладнанням зобов'язані пройти спеціальний інструктаж, а для роботи на деяких з них мати відповідний допуск. Експлуатують таке обладнання згідно з технічними паспортами.

При транспортних і навантажувально-розвантажувальних роботах слід також дотримувати правил з техніки безпеки. Забороняється перевозити в кузові одночасно людей і вулики з бджолами. При навантаженні вручну маса вантажу для чоловіків не повинна перебільшувати 50, для жінок — 15 кг. Перенесення вуликів на носилках допускається на відстань до 50 м, в руках — не далі 15 м.

Дезинфекцію, дезакаризацію, дезінсекцію та дератизацію проводять відповідно до вимог законодавства по ветеринарії, а також інструкції, затвердженої Головним управлінням ветеринарії ДАПК СРСР 25 червня 1985 р.

Для ветеринарно-санітарної й лікувальної обробки бджіл застосовують препарати й лікувальні засоби, дозволені Головним управлінням ветеринарії ДАПК СРСР. При застосуванні препаратів, що подразнююче діють на слизові оболонки очей й органів дихання, користуються протигазами, а працюючи з кислотами, лугами та іншими сильнодіючими засобами, одягають захисні окуляри й гумові рукавички.

Працівники бджільництва зобов'язані бути обережними при роботі з вогнем. Приміщення пасіки забезпечують справними первинними засобами пожежогасіння, в першу чергу вогнегасниками, баграми, лопатами, відрами тощо. Доступ до всіх приміщень повинен бути вільним.

На пасіці відводять місце для паління.

Для розпалювання димаря забороняється використовувати легкозаймисті вибухонебезпечні матеріали. Майданчик, де розпалюють димар, повинен бути на відповідній відстані від житлових і виробничих приміщень. Його посипають піском, готують поряд яму для попелу і вугілля, яке висипають з димаря після закінчення роботи. Слід бути обережним при роботі з димарем біля вуликів, не допускати вильоту іскор з-під димаря, що може спричинити загоряння утеплювальної подушки і самого вулика.

При користуванні відкритим вогнем (що часто буває під час кочівель) для приготування їжі й інших потреб вогнище обладнують не ближче як за 5 м від дерев і кущів, а місце навколо нього (радіус 1 м) очищають від трав'яної рослинності.

Особливо небезпечним є виникнення пожеж на пасіках, розміщених у лісах. Такі пасіки оборюють по периметру смугою 6—8 м. Причиною виникнення пожежі може бути грозовий розряд — блискавка. На пасічних будівлях встановлюють грозозахист. При кочівлях слід дотримувати загальних правил з техніки безпеки, не встановлювати кочову будку поблизу великих дерев або на високому відкритому місці.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивились сторінку - Організація праці

Наступна сторінка     -  Нормування праці

Попередня сторінка   - Концентрація та спеціалізація

Вернутися до початку сторінки Організація праці