Зимівники

Зимою вулики з бджолами тримають у спеціально збудованих або пристосованих приміщеннях — зимівниках. Якість зимівлі бджіл в них залежить від температури і вологості повітря. За даними спостережень, які нами провадились в Укрсадовинтресті протягом 10 років, найкраще зимують бджоли в зимівниках при температурі в середньому +3,5° з вологістю від 80 до 85%.

Для того, щоб у зимівниках трималась відповідна температура, необхідно, щоб вони були правильно та з відповідного матеріалу збудовані.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Вибір місця для зимівників.

Будувати зимівники треба на високому сухому місці, де підгрунтові води залягають не ближче 5—6 м від поверхні грунту. Краще коли під верхнім його шаром буде сіра тверда глина. Щоб у зимівнику не було вогкості, його треба будувати на південно-східному або південному схилі, захищеному лісовими смугами з боку постійних вітрів, бо коли він буде незахищений, то температура в ньому може падати нижче нуля, стіни вкриватимуться інеєм, утворюватиметься надмірна вогкість, що негативно впливатиме на зволоженість гнізд.

Зимівники повинні бути віддалені від будівель, зерносховищ, біля них не можна складати скирти соломи, стоги сіна тощо, бо звідти миші постійно будуть проникати до бджіл.

Будувати зимівники слід на постійному точку, а не десь в іншому місці. На якість зимівників дуже впливає матеріал, з якого їх збудовано. Спостереженнями на пасіці Київського сільськогосподарського інституту і на пасіках радгоспів Укрсадовинтресту встановлено, що найсухішими бувають зимівники, збудовані з дерева або з саману, значно гірші — кам’яні і цегляні: у них нижча температура та вища вологість, бджоли більше споживають корму і більше буває підмору та проносів. Тому будувати зимівники краще з дерева, саману або з якихось пористих матеріалів.

Залежно від того, як глибоко знаходиться в грунті вода, зимівники будують таких типів: підземні, коли вода на глибині не менше 5—6 м, напівпідземні — заглиблені в землю на 1 м, якщо вода в грунті на глибині 3— 4 м, і надземні — двостінні, коли вода в грунті знаходиться зовсім близько. Типи зимівників досить докладно розробив інженер В. А. Темнов, описані в його книзі «Пчеловодство», 1955 р.

У місцевостях, де вода знаходиться на глибині 8 м від поверхні грунту, а підгрунтя складається з глибокого шару сірої глини, копають зимівники-тунелі.

Типовий підземний зимівник.

Для збудування підземного зимівника, наприклад на 300 бджолосімей, копають яму завглибшки 2,8 м, завширшки 5 м і завдовжки 18 м. По довжині яму слід копати з півдня на північ, коли схил на схід, або із заходу на схід, якщо схил буде на південь.

У передній поздовжній стіні прорізують у землі вхід до зимівника завширшки 1,5 м і завдовжки 4 м.

У цій ямі ставлять стовпи завтовшки 10 см, закопуючи на однаковій відстані 10 стовпів попід поздовжніми стінками і по 3 між боковими.

Відстань від переднього до заднього ряду стовпів повинна бути 4,20 м, а від одного до другого причілкового 17—25 м (залежно від системи вуликів). Зовні до стовпів прибивають обаполи і обмазують їх глиною (змішаною з половою) шаром завтовшки 3 см. Коли глина на стінах висохне, то простір поза стінками і грунтом заповнюють щебінкою або битою цеглою і на рівні з поверхнею грунту забивають глиною. На стовпи заввишки 2,60 м накладають балки 20 см завтовшки, а на них упоперек — обаполи (в поперечному розрізі 9X18 см). Щоб крізь обаполи менше проникало повітря, їх зверху мажуть глиною, змішаною з половою, шаром у 3—4 см. Коли шар глини добре просохне, зверху стелі насипають шар сухого піску завтовшки 5 см. На пісок кладуть хвою шаром 70 см або мох і, щоб менше проникало повітря, присипають просіяною сухою землею шаром завтовшки З см.

Навколо зимівника, на відстані 1—1,5 м від нього, викопують канавку з схилом у один бік для стікання дощової і снігової води.

Дах на зимівнику роблять здебільшого вогнетривкий глино-солом’яний, з черепиці чи шиферу, з широкою стріхою.

На підлогу насипають шар глини, краще спочатку насипати щебінки або битої цегли, і добре утрамбовують, щоб товщина цього шару дорівнювала 20 см. Зверху глиняної долівки насипають шар сухого піску (без пилу) завтовшки 10 см, який перешкоджатиме мишам робити нори, зменшує передачу звуків від ходіння і частково вбирає зайву вологу.

У прокопаному вході в зимівник попід стінками вкопують стовпи так, щоб між їх рядами по один і другий бік була відстань 1 м. Зовні до стовпів прибивають обаполи, а зверху стовпів кладуть балки, на які впоперек щільно настилають обаполи, потім змазують їх глиною і накривають толем. Після цього засипають землею і роблять дах. При вході в зимівник перед східцями роблять перші двері суцільні, а другі за ними гратчасті з металевою сіткою. Суцільні двері влітку бувають відкриті, а гратчасті — закриті, через які вільно проходить до зимівника повітря і не проникають миші, пацюки та інші шкідники.

Мал. 15. Поперечний розріз типового зимівника:

1 — двері; 2 — утеплюючий шар соломи завтовшки 30 см; 3 — шар піску завтовшки 10 см (розміри показано в сантиметрах).

Потім обладнують східці, краще робити їх з цегли. Східці повинні спускатись униз до рівня підлоги зимівника так, щоб залишалась відстань до вхідних дверей 1,4 м. На цій площадці в лівому кутку перед порогом дверей викопують яму (люк) завглибшки 30 см, завширшки 60 см і завдовжки 40 см. Всередині яму обшивають обаполами, а зверху прироблюють ляду. З люка попід порогом проводять дерев’яну трубу, щоб у зимівник надходило свіже повітря. Трубу цю з боку люка засітковують від проникнення в неї шкідників.

Розмір труби в поперечному розрізі повинен бути таким, щоб забезпечити приплив повітря, необхідного для всіх бджолосімей. На одну бджолосім’ю потрібна площа труби (в поперечному розрізі) 4 кв. см, на 100 сімей — 400 кв. см і т. д. Ця труба в центрі зимівника розгалужується на дві. Одна з них повертає праворуч, друга ліворуч, проходячи попід вуликами третього (всередині) ряду.

Верхня дошка труби повинна бути врівні з поверхнею шару піску на долівці. В цій дошці просвердлюють отвори діаметром 5 мм (у кілька рядів через усю трубу) для надходження повітря в зимівник. Дошку краще пригвинчувати шурупами, щоб можна було відгвинтити і зняти її та почистити трубу, коли вона засмітиться.

Для витягування повітря зсередини зимівника виводять труби. Проходять вони під стелею через горище, крізь дах. Труби потрібно зробити дві розміром 25Х Х25 см, розмістивши їх по один і другий бік зимівника на відстані 4 м від центра. Витяжні труби треба добре утеплювати, тому їх роблять подвійними і одну набагато ширшою від другої, в ширшу вставляють вужчу трубу, а простір між ними заповнюють мохом, січкою або кострицею, щоб труби не промерзали, бо, коли промерзатимуть, з них у відлигу тектиме вода, а під час великих морозів вони будуть забиті інеєм.

Витяжні труби слід виводити на метр-півтора вище даху, щоб у них не задував вітер. Для захисту від дощу та снігу на отвір труб прибивають ковпак з проходами для повітря.

Краще замість ковпака на витяжні труби приладнувати дефлектори. Виготовляють їх з дощок і дикту висотою 45—60 см. Навколо дефлектора роблять 7 щілин, які розміщені так, що з якого б боку не дув вітер, він завжди потраплятиме у три щілини і виходитиме в чотири з протилежного боку. Внаслідок цього утворюється розріджене повітря і збільшується його тяга зсередини зимівника.

У припливних та витяжних трубах повинні бути засувки, щоб можна було регулювати у зимівниках температуру і вологість.

У припливній трубі засувку приробляють в люку, у витяжній — вставляють зсередини зимівника, під стелею, де починається труба.

Типовий напівпідземний зимівник.

Напівпідземнии зимівник майже не відрізняється від підземного. Надземну частину його краще будувати двостінну, простір між стінами засипати утеплюючим матеріалом, але таким, у якому б не заводились миші (глицею, мохом, конопляною половою тощо). Зовні понад стінами насипають глину, яку добре утрамбовують. Дах роблять таким, щоб стріха накривала підсипану навколо зимівника землю. Стіни обмазують глиною, змішаною з половою. Зимівник обкопують канавкою для стікання води.

Мал. 16. Поперечний розріз типового напівпідземного зимівника:

1 — витяжні труби; 2 — утеплення соломою (розміри показано в сантиметрах).

Робити надземну частину зимівника одностінною не слід, бо під час морозів стіни промерзатимуть і на них всередині буде утворюватися іней.

Типовий надземний зимівник.

Цей зимівник цілком відрізняється від попередніх. Будують його двостінним. Грунт між стінками викопують на 20—30 см і простір засипають гравієм або битою цеглою. Потім насипають зверху глину і утрамбовують. Між стінками насипають товстий шар утеплюючого матеріалу (глиці, моху, потерті, торфу тощо). Товщина останнього залежить від місткості зимівника: на 300 бджолосімей — 0,5 м, а на 100— 0,7 м. Зверху стелі насипають утеплюючий матеріал шаром завтовшки 1 м.

Щоб насипати відповідну кількість утеплюючого матеріалу зверху стелі та на її кути, внутрішні стіни зимівника треба будувати на 1 м нижче від зовнішніх, тоді засипка між ними з’єднається на стелі і не буде розривів на кутах стику.

Навколо зимівника надвірну стінку внизу обкладають толем, потім насипають биту цеглу, а зверху присипають глиною, добре утрамбовують і час від часу змазують змішаною з половою глиною або цементують. Це не допускає намокання стіни під час дощів і танення снігу. Навколо зимівника викопують канавку із схилом в один бік для стікання води.

Мал. 17. Поперечний розріз типового надземного зимівника:

1 — накат з обаполів завтовшки 4 см; 2 — глиняна обмазка завтовшки 3 см; 3 — шар піску завтовшки 7 см; 4 — шар солом’яної січки завтовшки 90 см; 5 — глиняна обмазка завтовшки 3 см; 6 — утеплення з солом’яної січки; 7 — глинопліт завтовшки 11 см; 8 — заглиблення стовпів залежно від грунту (розміри показано в сантиметрах).

Мал. 18. План зимівника.

На долівку спочатку насипають гравій, а потім глину шаром 20 см і добре утрамбовують, а зверху цього — шар піску завтовшки 10 см.

З попереднього поздовжнього (фасадного) боку в стіні зимівника (посередині) влаштовують тамбур з двома дверима. Перед другими дверима роблять люк, а від нього попід порогом обладнують трубу для допливу в зимівник свіжого повітря. Із зимівника виводять витяжну грубу. Розміри та розміщення труб такі самі, як і в підземному зимівнику.

Напровесні надземні зимівники швидко нагріваються, внаслідок чого послаблюється вентиляція повітря. Тому в цих зимівниках роблять додаткові припливні і витяжні труби, які в цей час відкривають.

Розміри зимівника.

Будуючи зимівник, треба спочатку обчислити об’єм його, виходячи з передбаченої за планом кількості сімей та системи вуликів.

Для забезпечення бджіл потрібного кількістю повітря та площею, а також щоб зручніше було доглядати за бджолами, Науково-дослідний інститут бджільництва рекомендує розміщувати вулики в зимівнику по одному ряду попід стінками і подвійний їх ряд посередині, ставлячи вулики на стелажі в три яруси.

Зимівник повинен мати висоту 2,5 м, вищого робити не слід, бо в ньому буде значна різниця між температурою вгорі і внизу. Крім того, у високому зимівнику, де повинно бути 4—5 ярусів, важко буде підносити і ставити вулики в четвертий або п'ятий ярус.

Ширина зимівника залежить від системи вуликів, відстані між рядами і віддалення їх від стінок. Для обчислення ширини в даному разі візьмемо одностінний двокорпусний вулик на стандартну рамку.

Ряди вуликів повинні бути розташовані на відстані 20 см від стінок. Розмір вулика від передньої до задньої стінки має становити 55 см. Відстань у проходах між рядами від стін і подвійним рядом посередині зимівника повинна бути не менше 70 см. Подвійні ряди вуликів упоперек мають 130 см. Щоб вирахувати, яка відстань від передньої до задньої стіни, треба скласти: 20 см + 4- 55 см 4- 70 см + 330 см 4- 70 см 4- 55 см + 20 см і тоді одержимо ширину зимівника — 4,20 м.

По цій ширині зимівника буде розміщено на одній лінії 4 вулики в одному ярусі, а в трьох — 12 вуликів. Якщо ж розміщувати вулики у зимівнику в два яруси, то площа зимівника збільшиться.

Зазначені типи зимівників залежно від місцевих кліматичних умов дають то кращі, то гірші наслідки зимівлі в них бджіл. Тому в більш холодних місцевостях (Лісостеп Лівобережжя, особливо Донбас) треба будувати зимівники підземні, в Лісостепу Правобережжя — напівпідземні та надземні двостінні, а в степовій смузі — напівпідземні та одностінні з саману.

Зимівник-тунель.

Добре зимують бджоли в зимівниках-тунелях. У лісостеповій і степовій смугах України грунти здебільшого тверді, з товстим шаром глини та глибоким заляганням підгрунтових вод. У таких грунтах можна робити зимівники-тунелі.

На площі, призначеній для зимівника, не повинно бути дерев, бо коріння їх псує стіни тунелю.

Такі зимівники найкраще робити під горою. Для цього вгорі прорізують горизонтальний прохід шириною в 2 м і такої ж довжини, щоб від низу його до рівня поверхні грунту було 6 м. У цьому проході попід стінами вкопують трьохметрові стовпи, на які кладуть товсті балки, а впоперек них — обаполи, які зверху просмолюють, засипають землею і задерновують. По обидва боки проходу до стовпів знизу й догори прибивають дошки, а поза ними й землею накладають торфу, моху або глиці.

В кінці проходу в стійці викопують тунель висотою 2—2,25 і шириною внизу 1 м 62 см. Чим гострішим буде склепіння тунелю, тим міцніше триматиметься земля і не буде обвалів.

Мал. 19. Зимівник-тунель.

У тунелі на відстані 3 м прорізують вгору отвори і у них вставляють гончарні труби для витягування повітря. Труби повинні бути вище рівня грунту на 1 м.

На початку входу роблять двоє дверей, а в кінці перед входом у тунель — треті. Перед цими останніми дверима роблять люк, з якого в землі на 5 см нижче рівня підлоги проводять гончарну, цементну або дерев’яну трубу в тунель (з отвором в його кінці) для допливу свіжого повітря. Розміри вентиляційних труб такі самі, як і для підземних зимівників. Двері роблять такі ж, як і в підземному типовому зимівнику.

Такі зимівники-тунелі можна будувати і на рівному місці. Для цього викопують яму завглибшки 6 м, завширшки і завдовжки 4X4 м.

З південного або південно-східного боку прорізують у цю яму вхід. Останній повинен мати 2 м ширини і 12 м довжини, щоб не був крутий. У ямі в кутках вкопують чотири стовпи заввишки по 3 м кожний, на які впоперек накладають балки, а на них — товсті обаполи. Посередині стелі роблять душник, який повинен бути на 1 м вище рівня поверхні грунту.

На нараді міжрайонних зоотехніків бджільництва Київської області, що відбулася 30/УІІІ 1960 р., також було підкреслено про чудові наслідки зимівлі бджіл в зимівниках-тунелях і що ці зимівники дешево коштують. Зокрема зоотехнік Таращанського виробничого управління Г. С. Ткач говорив, що таких зимівників-тунелей у них є 7 і що бджоли в цих зимівниках перезимовують набагато краще, ніж в інших типах.

Підготовка зимівників та інших приміщень для зимівлі бджіл.

Зимівники ремонтують ще влітку і весь час просушують їх, відчинивши навстіж двері і відкривши повністю вентиляційні труби. Якщо бувають дощі і тумани, двері та вентиляційні труби закривають.

Пісок з долівки зимівника виносять і висипають під навіс, щоб він добре просох, а восени, просіявши і видаливши сміття, знову заносять у зимівник.

Коли зимівник вологий від того, що в грунті близько вода, то навколо нього на значній відстані від стін копають канаву такої ж глибини, як і зимівник. Цю канаву засипають жужелицею або битою, цеглою, роблячи зверху схил від стін, а землю навколо добре утрамбовують.

Всередині вологі зимівники висушують за допомогою залізних пічок. На зиму у вологі зимівники ставлять кілька ящиків з негашеним вапном.

Восени за 15—20 днів перед занесенням бджіл зимівник прокурюють сіркою, спалюючи її 50 г на 1 куб. м приміщення, та добре провітрюють.

Якщо бджіл зимою доводиться утримувати у пристосованих приміщеннях, то особливу увагу необхідно приділити утепленню, бо в таких приміщеннях температура під впливом зовнішньої дуже швидко знижується і підвищується. Внаслідок цього бджоли більше споживають корму, у них більше буває вогких гнізд та підмору і проносів. На горищах таких приміщень треба насипати товстий шар тирси, глиці або листя (близько 1 м), зовнішні стіни обкласти товстим шаром соломи, яку зверху доцільно прикрити толем. Можна використати також очерет чи інший місцевий матеріал. У таких приміщеннях не можна обігрівати повітря за допомогою печей, бо коливання температури шкідливо впливатиме на зимівлю бджіл.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Зимівники

Наступна сторінка    - Температура повітря в зимівниках, звичайних приміщеннях і на точку та наслідки зимівлі в них бджіл

Попередня сторінка   - Способи зимівлі бджіл та переваги і хиби кожного з них

Повернутися до початку сторінки Зимівники