Вимоги до вулика

Кожна система вулика може бути кращою або гіршою залежно від матеріалу, з якого він виготовлений, та якості самої роботи. Отже, виготовляючи вулики, треба дотримуватись таких умов.

Насамперед вулик має бути теплим, щоб захищати бджіл від холоду, спеки і вогкості. В тонкостінних вуликах бджолам літом буває жарко, особливо в спеку, а зимою та весною холодно. Тонкий вулик зимою швидше мокріє, отже треба робити вулики товстостінні (35—40 мм). Не слід також одностінні вулики обшивати соломою, бо вона швидко псується, і не робити двостінних вуликів, бо вони громіздкі й не зручні для перевезення, а краще виготовляти на одностінні вулики від’ємні щитки, що з успіхом заміняють собою другу стінку.

Умови кочового бджільництва вимагають виготовлення вуликів пресувальним способом з легких і міцних за своєю структурою матеріалів з пластмасовою оболонкою. Така оболонка захищатиме вулики від вологи і усуватиме потребу фарбування їх. Крім того, це дасть величезну економію пиломатеріалів, що тепер витрачаються нашими заводами на виготовлення дерев’яних вуликів.

Необхідна місткість вулика — це друга важлива до нього вимога. Він повинен забезпечувати найвищий розвиток бджолиної сім’ї влітку, щоб бджоли займали в ньому до 20 рамок.

Простота конструкції й зручність вулика в роботі — це третя вимога. Зручність вулика в роботі дає змогу розбирати гніздо, не турбуючи бджіл, не розбризкувати меду й не ламати стільників. Для цього треба, щоб рамки були всі однакові й легко виймалися з вулика.

Четверта вимога до хорошого вулика полягає в тому, щоб бджоли без перешкод потрапляли на ті рамки, куди їм потрібно і щоб без особливого напруження виносили з нього сміття й тримали його чистим. Тому під рамками та з боків їх повинні бути вільні проходи для бджіл.

Льоток у вулику повинен припадати проти бічних країв рамок і збільшуватись та зменшуватись, щоб під час взятку його можна було розширювати навіть на всю широчінь вулика, а під час крадіжки бджолами меду — зменшувати на виліт двох-трьох бджіл. Крім основного нижнього льотка треба утворювати над останнім ще й верхній на 5 см нижче від верхньої планки рамки. Так роблять льотки за холодного заносу в гніздах. Для утримання бджіл в гніздах з теплим заносом льотки роблять (нижній і верхній) в боковій причільній стінці, до якої рамки прилягають плазом.

Бджоли потребують постійного надходження свіжого повітря, особливо під час зимівлі та перевозок на медозбір. Для цього в стелі і в даху прорізують душники і засітковують їх.

Ознайомившись з переліченими тут вимогами, перейдемо до будови найбільш поширених рамкових вуликів.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Вулик-стояк.

У колишній Росії дуже поширився вулик Дадан-Блатта, але залежно від місцевих умов до його конструкції були внесені значні зміни, особливо за Радянської влади. Внаслідок цього вулик Дадан-Блатта почали називати російським вуликом або просто стояком. Взагалі ж правильно буде називати його вуликом-стояком. У двадцятих роках, враховуючи стан кормової бази для бджіл в умовах Харківської школи землеробства, ми дійшли висновку, що в цій місцевості найкраще, буде застосовувати протиройовий метод Юшкова. Для цього нами було створено двокорпусний вулик з рамкою Дадан-Блатта на 10 рамок кожний корпус, що цілком достатньо для розвитку бджолиних сімей до настання головного взятку. Щоб бджоли не роїлися, ми (за методом Юшкова) половину сімей на пасіці штучно відроювали, струшуючи бджіл на рамки з штучною вощиною в нижній корпус, а рамки з розплодом, медом та пергою вставляли у верхні корпуси вуликів другої половини сімей. В першому корпусі цих сімей маток вилучали. Завдяки цьому бджоли, одержавши другий корпус і не маючи старої матки, не роїлись і досить енергійно збирали мед. В той же час нами було звернуто увагу на те, що магазин і піврамка Дадан-Блатта (160 мм) високі, і вона не заповнюється цілком медом, тому висоту піврамки ми зменшили до 145 мм. Цей вулик з укороченими піврамками нарадою пасічників у Києві в 1918 році був рекомендований для впровадження у виробництво.

Двокорпусний вулик.

Звичайний одностінний на 12 рамок вулик (стояк) на рамку розміром 435x300 мм, в якому замість магазина ставиться другий корпус теж на 12 рамок. При утриманні бджіл у двокорпусному вулику сім’ї краще розвиваються, менш рояться і більш медопродуктивні. Двокорпусний вулик має такі конструктивні особливості:

1) одностінний, товщина стінок 45 мм (двостінні вулики незручні для двокорпусного утримання бджіл);

2) від’ємне дно як головна умова для переставляння корпусів;

3) піддашник для утеплення гнізд зверху;

4) додаткові верхні льотки з прилітними дошками під ними;

5) плоский дах з широкими вентиляційними душниками.

Вулик-лежак.

Із створенням на Україні Укрсадовинтресту (1930—1931 рр.) ми працювали по організації пасік в радгоспах цієї системи. Оскільки поширений тут вулик-стояк на 12 рамок з магазином на рамку Дадан-Блатта (як в той час його називали) не задовольняв вимогам розвитку сили сімей і сприяв передчасному й надмірному роїнню бджіл, що негативно позначилось на медозборі, нами було звернуто увагу на необхідність переходу на пасіках в радгоспах на нову систему вулика, який би не мав цих вад. Тоді ж і виникла ідея створення вулика-лежака на 20 рамок Дадан-Блатта, оскільки вулики на цю рамку були найбільш поширені і її взагалі прийнято вважати за стандартну. Такий вулик було виготовлено в Боярському технікумі бджільництва і продемонстровано на скликаній Укрсадовинтрестом взимку 1932 р. нараді по бджільництву, в якій взяли участь наукові працівники Української дослідної станції бджільництва, викладачі Боярського технікуму та пасічники радгоспів тресту. Учасники наради ухвалили перевірити вулика на Українській дослідній станції бджільництва та в радгоспах Укрсадовинтресту. А вже через рік було остаточно розроблено конструкцію цього вулика-лежака і розпочато масове його виробництво для пасік радгоспів.

Мал. 1. Вулик-лежак.

У 1937 р. цей вулик був схвалений і нарадою обласних спеціалістів та райінструкторів бджільництва при Наркомземі УРСР для масового його виготовлення та постачання ним колгоспів.

Тепер цей вулик-лежак, з деяким удосконаленням спеціаліста бджільництва О. Г. Мегедя, має таку будову.

Товщина дощок корпусу 40 мм. По горизонталі вони з’єднуються в шпунт і гребінь на клеєві, що не розчиняється у воді. Стінки на кутах з’єднуються у чверті, вибрані в подовжніх стінках на ширину, що дорівнює товщині бокових стінок, тобто 40 мм, і завглибшки на половину товщини поздовжніх стінок, тобто 20 мм. Коли ж виготовляють вулики з наступною нашивкою утеплюючого матеріалу, то на кутах роблять подвійні чверті.

Кути корпусу збиваються цвяхами довжиною 70—80 мм, діаметром до 3-х мм. Зверху і знизу кути скріплені металевими косинцями, задовбаними в дерево, які пригвинчуються шурупами. До обох бокових стінок по середині висоти корпусу кріпляться по дві скоби в горизонтальному положенні для встромлювання в них знизу металевих ручок, за допомогою яких переносять вулики.

Внутрішні розміри корпусу вулика-лежака становлять: довжина 760 мм, ширина 450 мм і висота 380 мм.

У передній стінці корпусу прорізуються чотири льотки на холодний занос: два внизу, довжиною по 200 мм, і два вгорі — по 100 мм, та один внизу лівої бокової стінки довжиною 100 мм на теплий занос. Висота льотків 10 мм. До кожного з них прироблено прилітні дошки з жерсті. Льотки розміщені по середині вулика, на відстані 200 мм один від одного, що дозволяє тримати в ньому по дві невеликі сім’ї, розгороджені діафрагмою. Нижні льотки призначені для постійного льоту бджіл, а верхні для вентиляції під час їх зимівлі. Льоток у лівому боці корпусу на теплий занос служить для відводка. Цей льоток цілком відповідає нашій системі утримання бджіл у гніздах з теплим заносом.

У передній і задній стінках корпусу робиться по два фальці для рамок і стелі: нижні, висотою 20 мм та шириною 11 мм, — для навішування рамок і верхні, висотою 50 мм та шириною 9 мм, — для вставляння дощечок стелі і накладання зверху подушки.

У бокових стінках корпусу врівень з поверхнею стелі видовбуються гнізда для притискування її планкою; гнізда мають напівокруглу форму, глибина їх 16 мм і ширина 21 мм.

Стеля розбірна з дощечок товщиною 12 мм і шириною від 80 до 120 мм.

Дно робиться з дощок товщиною 35 мм, з’єднаних в шпунт і гребішок (або шпунтні рейки) на клеєві, що не розчиняється у воді. Бруски під дно в перерізі мають 35X40 мм, довжина їх становить ширину вулика, тобто 530 мм.

Рамка з сіткою для вентиляції виготовляється з двох поздовжніх брусків у перерізі 12X12 мм і двох поперечних у перерізі 90X90 мм. На рамку за допомогою дерев’яних брусків натягується дротяна сітка, але так, щоб не виступали кінці дроту.

Для утворення вентиляції у дощечці стелі шириною 110 мм з одного кінця вирізується отвір розміром 90Х300 мм і прибивається додатковий брусок перерізом 12x20 мм. Дозволяється в дощечці просвердлювати 4 отвори діаметром 50 мм, зверху яких прибивають дротяну сітку.

На рамку дротяну сітку бажано прибивати за допомогою смужок білої жерсті або оцинкованого заліза. Товщина рамки з сіткою і додатковими брусками, що зміцнюють її, не повинна перевищувати 12 мм з тим, щоб між рамкою і верхнім бруском залишався прохід для бджіл. Товщина основних брусків рамки 7 мм, а брусків, що ними прибито сітку — 5 мм.

Вентиляція вулика відбувається через щілину між двома дощечками стелі або вентиляційної рамки та пропиляні щілини у бокових стінках даху, а під час перевезення без даху — за допомогою вентиляційних рамок.

Для притискування рамок під час перевезення вуликів застосовуються додаткові бруски 10X26 мм в перерізі і 730 мм завдовжки, які (підкладаються під стелю, по обидва боки (передній та задній).

Крім того, виготовляється притискувальна рейка 20X35 мм в перерізі і 790 мм завдовжки, яка потрібна для притискування стелі, рамок з дротяними сітками та гніздових рамок із стільниками з допомогою додаткових брусків.

Дах односхилий до задньої стінки вулика. Товщина дощок обв’язки даху 25 мм, висота передньої стінки 120 мм, задньої — 60 мм. Обв'язка на кутах з’єднується у чверть, яка відбирається в поздовжніх дошках і збивається цвяхами. Знизу обв’язки відбираються чверті шириною 11 мм і висотою 15 мм для надівання даху на корпус вулика. У бокових стінках обв’язки пропилюються наскрізь три щілини, довжиною зовні 200 мм, всередині — 150 мм, шириною 3 мм на відстані 10 мм одна від одної. Обв’язка даху покривається дощечками довжиною 570 мм, шириною 100 мм і товщиною 15 мм. У кожній дощечці вистругується з поздовжніх її боків по дві канавки для стікання води глибиною 4 мм і шириною 10 мм та 15 мм (для крайньої). Для покриття щілин на з’єднаннях дощечок виготовляється планочка (нащільник): ширина 35 мм, товщина 12—15 мм і довжина 570 мм. Прибивається вона осередком назовні.

Розмір рамки 435x300 мм; робиться з брусків у перерізі: верхній 20X25X470 мм, бокові — 10X25X290 мм, нижній — 15x15x415 мм; бруски збиваються цвяхами довжиною 30 мм, діаметром 1,4—1,6 мм. На рамках прибиваються роздільники висотою 12 мм.

Діафрагма розміром 448X329 мм складається з щитка, бокових обв’язок та верхньої планки.

Заставна дошка розміром 448x314 мм робиться так само, як і діафрагма.

Діафрагми і заставні дошки можна робити з фанери. Коли товщина фанери менше 10 мм, щиток кантується дерев’яними брусками у шпунт або гребінь.

Прилітну дошку краще робити з оцинкованої жерсті і прибивати її на шарнірах до стінки вулика нижче льотка, щоб під час перевезення вулика з бджолами можна було нею закрити льоток і защіпнути крючком.

Український вулик.

Український вулик вперше запропонував у 1918 р. проф. Корабльов і він набув значного поширення на Правобережжі, особливо в північних районах Полісся. В останні роки його дещо удосконалив О. Г. Мегедь.

Український вулик призначений для тримання однієї бджолосім’ї з відводком (нуклеусом) і для тимчасового утримання в осінньо-зимовий і весняний періоди невеликих двох бджолосімей.

Цей вулик складається з корпусу з односхилим дахом до задньої стінки вулика, однієї діафрагми, однієї заставної дошки, розбірної стелі, двадцяти вузько-високих рамок, притискувальної рейки і двох додаткових брусків для притискування рамок.

Вентиляція вулика відбувається через пропили у бокових спинках обв’язки даху.

Вулик з бджолами перевозять без даху. Вентиляція під час перевезення його відбувається за допомогою двох рамок з дротяною сіткою.

Розміри вулика такі: корпус зовні — висота 560 мм, довжина 830 мм та ширина 440 мм.

Розмір даху вулика: висота 130 мм, довжина 900 мм та ширина 530 мм. Корпусного складається з двох бокових, передньої та задньої стінок і дна. Товщина бокових стінок і дна — 35 мм, а зовнішніх — передньої та задньої — 45 мм та внутрішніх — 25 мм.

Дошки бокових і внутрішніх передньої та задньої стінок та дна по горизонталі з’єднуються в шпунт і гребінь на казеїновому клеєві. Зовнішні передня і задня стінка з’єднуються в чверть дошки. Внизу бакових стінок вибираються чверті 35х20 мм для вправлення в них дна. Внутрішні, передня і задня стінки вгорі мають два фальці — нижній для рамок, верхній для стелі. У верхній частині є по одному дугоподібному пазу для притискувальної рейки. До бокових стінок, як і у вулику-лежаку, прибито скоби для від’ємних металевих ручок.

У передній стінці корпусу праворуч і ліворуч прорізуються два нижніх льотки висотою 10 мм, довжиною 200 мм, а над ними два верхніх льотки висотою 10 мм, довжиною 100 мм. П’ятий льоток, на теплий занос, прорізується внизу лівої бокової стінки висотою 10 мм, довжиною 100 мм.

Рамки з сіткою для вентиляції (дві штуки) виготовляються з брусків у перерізі 15X12 мм і двох дощечок 100Х100Х12 мм. Рамка збивається цвяхами довжиною 30 мм, і до неї з одного боку прибивається дротяна сітка.

Притискувальна рейка в перерізі 30X20 мм, довжиною 790 мм необхідна для притискування стелі і вентиляційних рамок під час перевезення вуликів з бджолами.

Додаткові бруски в перерізі 10x25 мм, довжиною 730 мм потрібні для притискування рамок.

Рамка — вузько-висока, розміром 300x435 мм, виготовляється з двох тонких бокових планок в перерізі 10X25 мм, верхнього бруска 20X25 мм і нижнього бруска 15x15 мм. Рамки збиваються цвяхами довжиною 30—40 мм, діаметром 1,6 мм, до рамок прибиваються роздільники висотою 12 мм.

Дах вулика — односхилий, складається з обв’язки, накриття з дощок та планочок, прибитих на щілинах, де з’єднуються дошки накриття. На нижніх краях всередині обв’язки вибрано чверть для надівання даху на корпус вулика. В бокових стінках обв’язки пропиляно для вентиляції три щілини на відстані 10 мм одна від одної, шириною 3 мм, довжиною 200 мм. Дошки обв’язки з’єднуються на кутах у чверть і збиваються цвяхами. На кутах знизу обв’язки пригвинчено шурупами металеві косинці.

Дошки, що ними накривається дах, мають довжину 90—120 мм і товщину 15 мм. По краях кожної дошки вистругуються по дві канавки для стікання води. На щілини, де з’єднуються краї дощок, набиваються планочки в перерізі 35X15 мм.

Бруски під денце — 35X40 мм — прибиваються цвяхами в двох місцях поблизу бокових стінок вулика.

Діафрагма складається з двох бокових обв’язок, верхньої планки та щитка з трьох дощок, товщиною 10—15 мм. Бокові обв’язки з’єднуються з щитком діафрагми в шпунт і гребінь. Дошки щитка також з’єднуються в шпунт і гребінь. Верхній край діафрагми доходить до стелі, а нижній до дна вулика.

Заставна дошка виготовляється так само, як і діафрагма, але у висоту на 15 мм коротша знизу для проходу бджіл. Діафрагму і заставну дошку можна робити з фанери товщиною 4, 6, 8, 10 мм при умові обв’язки її в шпунт або гребінь.

Прильотні дошки краще робити з оцинкованої жерсті, прибиваючи їх на шарнірах до стінки вулика нижче льотка, щоб під час перевезення вулика з бджолами можна було закрити льоток і защіпнути крючком.

Багатокорпусний вулик Лангстрот-Рута.

Вулик Лангстрот-Рута дуже поширений у США, а в останні часи поширюється і у нас. Винайшов цього вулика американець Ланпстрот у 1851 р., а Рут пізніше змінив лише його конструкцію відповідно до вимог дальшого розвитку пасічницької техніки.

Вулик складається з кількох однакових корпусів, у яких міститься по 10 рамок однакового розміру. Корпус збито з чотирьох стінок і стоїть він на від’ємному дні.

Тому що цей вулик має однакові корпуси, їх можна ставити один на один по кілька штук.

Вулик Лангстрот-Рута забезпечує нарощування великої сили бджіл, більш повне використання взятку, а також дає можливість не допускати роїння.

Багатокорпусний вулик на 40 рамок.

Багатокорпусний вулик збудований за принципам вулика Лангстрот-Рута спеціалістом бджільництва Мегедем. В цьому вулику утримується одна бджолосім’я.

Складається він з чотирьох корпусів, плоского даху, покритого даховим залізом, обшивки стелі, однієї діафрагми, обшивки дна, рамок, самого дна, втулки, льоткового вкладиша, чотирьох засувок та сітки для вентиляції через льоток.

Вентиляція вулика під час перевезення бджіл відбувається через дротяну сітку, прикріплену під вкладишем, а на стаціонарі — через щілини в бокових стінках обшивок даху.

Для багатокорпусного вулика встановлено такі основні розміри (в міліметрах):

1) габаритні розміри вулика в зібраному вигляді: висота — 1176, довжина — 552, ширина — 470;

2) корпус вулика: висота — 250, довжина — 520, ширина — 445;

3) дах вулика: висота — 120, довжина — 550, ширина — 475.

Конструкція вулика. Корпус складається з передньої, задньої і двох бокових стінок. Товщина їх повинна бути не менше 35 мм. Стінки корпусу з’єднуються їв кутах у чверть на цвяхах і ставляться серцевиною назовні.

У нижній і верхній частинах стінок корпусу, в обшивці дна і стелі вибираються чверті для ставлення корпусу на дно, а також один на другий. Поздовжні стінки у верхній частині мають фальц для рамок і діафрагми. Передня стінка у верхній частині має отвір в 25 мм і дугоподібний фальц для пальців рук, щоб зручніше їх було брати. Задня стінка має тільки дугоподібний фальц. Обшивка стелі являє собою раму, що ставиться на будь-який корпус вулика. У нижній частині стінок обшивки вибирається чверть для надівання даху на корпус або на обшивку стелі.

Передня стінка даху має вентиляційний отвір шириною 40 мм.

Мал. 2. Багатокорпусний вулик на 40 рамок:

1 — корпус; 2 — дно; 3 — стеля; 4 — дах; 5 — вентиляційна щілина з дротяною решіткою; 6 — щілина нижнього льотка; 7 — верхній льоток; 8 — вирізи для пальців; 9 — прилітна дошка; 10 — пропили для вентиляції.

Бокові стінки обшивки мають по три вентиляційні щілини шириною 3 мм і довжиною 150 мм на відстані 10 мм одна від одної.

Деталі обшивки з’єднуються між собою в чверті цвяхами. Обшивка дна складається з одного заднього і двох бокових брусків. У бокових брусках вибрані пази для вставляння льоткового вкладиша (на дні утворюється різна глибина, і тому воно зветься зворотним).

Діафрагма складається з трьох дощок товщиною 10 мм, з’єднаних між собою в шпунт і гребінь.

Рамка виготовляється з двох бокових, верхньої та нижньої планочок; її розміри 435x230 мм.

На Україні багатокорпусні вулики поширені ще недостатньо. Тим часом досвід передових пасік показує, що застосування вуликів цього типу дає добрі наслідки. Зокрема заслуговує на увагу досвід сільськогосподарської артілі ім. Карла Маркса Кролевецького району Сумської області, де 600 бджолосімей утримуються в багатокорпусних вуликах вже протягом 30 років. Влітку цю пасіку обслуговують 4 пасічники з помічниками, а взимку бджіл доглядає лише один завідуючий пасікою.

Всі вулики на пасіці обладнані піддашниками з вентиляцією. У холодний період під дахом кладуть солом’яний мат. Крім трьох корпусів, кожний вулик має ще магазин на піврамку. Ставлять його на період головного взятку між другим і третім корпусами. Природного роїння на пасіці не допускають. В сім’ї, яка готується до роїння, розширюють гніздо, ставлячи на нього корпус, заповнений через одну рамку сушнику рамками штучної вощини. Ставлять його між першим і другим корпусом. На вулики з сім’ями, що не готуються до роїння, ставлять треті корпуси на другі. При багатому медозборі з вуликів знімають із запечатаним медом цілі корпуси. Для збільшення медозбору колгосп весною практикує вивезення бджіл в ліс — 7—10 травня, а 15—20 червня — в поле на гречку, потім на пізні польові медоноси. Пасіка цього колгоспу щороку одержує значно більше меду, ніж господарства, де бджіл утримують у вуликах інших систем. Крім того, кожний пасічник у колгоспі ім. Карла Маркса обслуговує в 2 рази більше бджолиних сімей порівняно з іншими господарствами, отже й собівартість продукції тут буває завжди значно нижча.

Багатокорпусний вулик конструкції автора.

У липні 1965 р. на спільному засіданні кафедри бджільництва Української академії сільськогосподарських наук з представниками наукових установ і господарських організацій нами зроблено доповідь про дальше удосконалення багатокорпусного вулика. Цей вулик було визнано універсальним, все, що має значення в масовому застосуванні по догляду за бджолами, в ньому враховано, і він може бути широко використаний у виробництві.

Вулик складається з трьох гніздових корпусів та одного магазина, що має в резерві два вставних ящики з піврамками. Коли з магазина виймається з медом один ящик, замість нього вставляється другий з штучною вощиною або сушником. Корпуси ставляться на знімне дно один на один. Щоб корпуси не зсувалися в різні сторони, в їх верхньому краї є фальці в усіх 4-х стінках. Ширина фальців 10 мм, глибина в передній і задній стінках 20 мм, а в бокових по 10 мм. В передні й задні фальці в усіх корпусах входять плечики рамок, товщина яких 10 мм, і поверхня всіх рамок знаходиться па одному рівні з боковими фальцями. Знизу кожного корпусу розміщені трикутні планочки, прибиті до внутрішніх країв стінок під гострим кутом і вертикально по відношенню до внутрішніх стінок фальця у верхніх краях корпусів. Цими планочками досягається нерухомість при поставленні корпусу на корпус і ніколи не давляться бджоли, що можуть сидіти на фальцях. На верхніх краях усіх корпусів та дна ззовні зняті фаски, висота яких 12 мм і глибина не менше 10 мм. Фаски запобігають затіканню води в щілини між стиками корпусів під час дощу. Таку будову багатокорпусних вуликів із фальцями, трикутними планочками, що входять у фальці, та зняттям фасок із зовні на верхніх краях корпусів ми випробовували ще в 20-х роках на Голосіївській пасіці при виготовленні вулика Цандера. Тоді ці нововведення цілком себе виправдали.

Дах вулика в довжину становить 485 мм, в ширину 555 мм і у висоту 180 мм. Поверхня його рівна, покривається даховим залізом або густим полотном, яке слід добре пофарбувати, але краще накривати дах пластмасою. Вгорі передньої і задньої стінок даху просвердлено по 17 отворів на відстані 20 мм один від одного, через які вентилюється повітря під час перевезення бджіл та зимівлі. Дах, магазин, два корпуси і дно скріплюються двома залізними планками з правого і лівого боку вулика по середині стінок. Під кінцями цих планок до дна прироблені спеціальні гнізда для всування в них дверних ручок під час перенесення вулика. Застосування для скріплення корпусів петель Вандеуша, Катюкова, автоматичних скріплень є економічно невигідним і трудомістким процесом. Скріплення ж згаданими планками за допомогою важелів, що є в них зверху, зручне, просте й економічне.

Мал. 3. Багатокорпусний вулик В. А. Нестерводського.

Щитки. На розвиток бджолиних сімей ранньою весною і пізніше дуже впливає стан погоди. Щоб частково запобігти шкідливій дії низьких температур, пасічники давно застосовували й застосовують тепер різні способи утеплення вуликів і всередині гнізд. Одним з таких способів є будова двостінних вуликів або одностінних, обшитих соломою, утеплення денець, влаштування подвійних стінок в передній і задній стінках вулика.

З метою вивчення питання про вплив цих заходів на стан температури в порожніх вуликах нами був проведений такий експеримент. Ранньою весною нагрівали штучним способом повітря в одностінному вулику, двостінному, обшитому соломою та з щитками, а потім охолоджували їх на точку, починаючи з вечора й до ранку. Нагрівалось повітря у вуликах протягом дня обігріванням зовнішніх стінок теплим повітрям від плити. Температура у вуликах доводилась таким чином до +32°, тобто дорівнювала температурі повітря в гнізді бджіл. Закінчувалось таке обігрівання перед вечором, і вулики негайно виносились на точок. Спостереження за опаданням температури проводилось до 23 годин і ранком з настанням дня. Нагрівання й охолодження повітря у вуликах одностінних, нічим не захищених, проходить досить швидко і майже одночасно — 4,5 години. В одностінних вуликах, захищених солом’яними матами, нагрівання проходить так само, як і в першому випадку, а охолодження на 0,5 години довше. Одностінні вулики, захищені щитками, нагрівались стільки ж часу, як і в першому випадку, а охолоджувались на 2 години довше. Одностінний вулик, обшитий соломою, нагрівався 7 годин, а охолоджувався на 0,5 години швидше. Двостінний вулик нагрівався 5,5 годин, а охолоджувався 6,5. Як бачимо, найбільш ефективний метод щодо охолодження повітря у вулику є застосування щитків. На підставі цього далі спостерігали за розвитком бджіл у вуликах з щитками на передніх і задніх стінках вулика та без щитків (контрольний вулик). Результати цих спостережень такі: в незахищеному щитками вулику розплоду було в середньому 900 штук на рамці, а в захищеному 1500. Еліпса розплоду у вулику з щитками була значно ширша і майже наближалась до передньої стінки.

Виходячи з цього, в нашому багатокорпусному вулику щиток в задній стінці зроблено нерухомий, а в передній — рухомий. Щитки потрібні в задній і передній стінках тому, що через них найбільше охолоджується повітря у вуличках між стільниками гнізда, бо вулички обернені до цих стінок. Охолодження ж повітря у вулику з боку бічних стінок впливає тільки на площу крайніх стільників, що прилягають до них. Охолодження повітря у вуличках від цих стінок незначне, тому вони менше потребують захисту щитками. Рухомий щиток у випадку, коли потрібно захистити стінку від холоду вночі та вдень, під час негоди, зачиняється. В літній час щиток піднімається на 45° по відношенню до передньої стінки. Він захищає бджіл, що прилітають з поля і сідають на прильотну дошку, від раптового дощу. Коли потрібно нагріти передню стінку сонячними променями, щиток знімається, а після припинення нагрівання знову ставиться. На ніч він щільно притискується до стінки вулика, і вона не так швидко охолоджується, бо під щитком є утеплювач — пінопласт. Задній нерухомий щиток також утеплений пінопластом.

З передньої сторони дна є отвір, довжина якого 330 мм і висота 30 мм. Це основний льоток у вулику. Крім того, в кожному вулику є ще льотки додаткові: внизу для льоту бджіл, а вгорі для вентиляції повітря в гнізді під час зимівлі.

Дно вулика. Дно вулика подвійне. Товщина верхнього днища 30 мм. Під ним на відстані 30 мм прибито друге днище, товщина якого 7 мм. Наші багаторічні спостереження показують, що одинарне дно у вулику дуже швидко охолоджується знизу і впливає на охолодження повітря у вулику. Тому й було зроблено подвійне дно, а внутрішній простір між верхнім і нижнім днищами заповнили пінопластом. Така будова дна забезпечує однакову температуру повітря внизу і в центрі вулика. Глибина підрамкового простору на 3/4 від задньої до передньої стінки становить 10 мм, а далі до льотка поглиблюється на 30 мм. Такий підрамковий простір до задньої стінки є зручним для сповзання бджіл з дна на рамки як влітку, так і зимою. В зимовий час при такій висоті підрамкового простору на 60% буває менше підмору, бо бджоли, які випадково обірвалися, негайно піднімаються на стільники. Передня частина, заглиблена на 30 мм, необхідна для кращого вентилювання повітря у вулику влітку під час спеки і при кочівлі бджіл. Зимою це заглиблення служить місцем для підмору бджіл.

Мал. 4. Рамка з тонкою верхньою планкою.

Унизу заглибленого дна міститься рухома прилітна дошка, яка під час зимівлі та осінньо-весняного утримання бджіл знаходиться в горизонтальному положенні і всувається під верхню частину днища. Понижена частина дна весною зверху прикривається засувкою, яка не доходить до краю дошки верхнього днища на 10 мм, внаслідок чого утворюється щілина, що служить для проходу бджіл з гнізда і назад. Ця засувка затемнює передню частину дна і перетинає туди доступ холодного повітря, завдяки чому бджоли ранньою весною пізніше вилітають з вулика, коли назовні буває холодно. З настанням літа цю засувку усувають, і в сильну спеку льотковий отвір залишають цілком відкритим. При виловлюванні пилку цей отвір закривається пилковловлювачем, і пилок, відриваючись від ніжок, скочується по прилітній дошці вниз у ящик. Під час перевезення бджіл прилітна дошка вставляється цілком в льотковий отвір під дошку першого днища, а вгорі над заглибленою частиною дна всовується дротяна сітка, яка перетинає бджолам шлях виходу з гнізда і дає достатній приплив свіжого повітря.

Рамки. Йдучи за Цандером, рамку для цього вулика збудовано з округленням внутрішніх її розмірів: ширина 40 см, висота 20. Це дає змогу швидко встановити кількість розплоду (40X20=800 кв. см. з одного боку рамки і стільки ж з другого, разом 800+800=1600 кв. см, 1600X4 комірки = 6400 комірок); так само легко встановити і кількість меду в цьому стільнику рамки (6400X0,4 г = 2,5 кг). Цандер зазначає, що верхні і нижні планки в рамці повинні бути тонкі, бо при наявності товстих планок (як це прийнято їх робити) бджоли неохоче переходять з нижнього корпусу у верхній. Нами це перевірялось протягом багатьох років на Голосієвській дослідній пасіці і цілком підтвердилось, а тому рамки зроблено для багатокорпусного вулика з тонкими верхніми планками. Верхні планки прикріплені до бокових роздільників з жерсті подібно до роздільників Мірбаса. Навощування рамок провадиться особливим прийомом, при якому бджоли стільник знизу прикріплюють до нижньої планки, завдяки чому, піднявши корпус, дуже легко можна спостерігати появу на нижніх краях стільника мисочок і маточників. Отже, завжди можна легко встановити час підготовки бджіл до роїння без розбирання гнізда.

Роздільна дошка з видалячем бджіл. Дошка зроблена з дикту, на якому рядами наколоті дірочки і вставлений посередині дошки видаляч бджіл. Ця дошка з видалячем бджіл ставиться на ніч під магазин при відбиранні з нього меду. Завдяки цьому бджоли, що є в магазині, перелазять вниз у основний корпус. Ранком бджіл у магазині немає, ящик з піврамками виймається й відноситься для відкачування меду. Мед відкачується одночасно з усіх піврамок. Завдяки такому способу викачування меду затрата часу на це скорочується в кілька разів. Роздільна дошка застосовується також і при захисті бджіл від отруєння отрутохімікатами.

Мал. 5. Роздільна дошка з видалячем бджіл.

Перегін бджіл з вуликів-лежаків у багатокорпусні. Ми це робили так. Стандартні рамки з сушником вулика-лежака (435x300 мм) вкорочували знизу на 70 мм, прибиваючи ту ж саму нижню планку до вкороченої рамки. Такі укорочені рамки до перегону бджіл деякий час залишалися у вулику-лежаку, а під час самого перегону їх переносили в бджолами, медом та розплодом в багатокорпусний вулик. Коли на цих рамках сім’я розвивалась настільки, що могла вже покривати рамки і в другому корпусі, тоді їй давали другий корпус І ставили в ньому нові рамки, навощені штучною вощиною. Ці рамки попередньо відбудовувались по одній або дві у вуликах-лежаках.

Перегонити бджіл з вуликів-лежаків у багатокорпусні краще весною, коли ще мало буває розплоду й меду, і не відразу, а поступово, протягом кількох років. Слід уникати перегону бджіл на невідбудовану штучну вощину. Не слід також оселяти і роїв на невідбудовану вощину.

Навощувати рамки штучною вощиною для багатокорпусних вуликів треба так, щоб під великим листом вощини було привощено ще маленького гребінця штучної вощини до нижньої планки рамки, як це робиться при навощуванні секцій. Тоді бджоли відбудовуватимуть стільника до самого верхнього краю нижньої планки (див. малюнок рамки). Коли ж цього не зробити, то бджоли не дотягнуть стільника до нижньої планки і неохоче переходитимуть у другий корпус. При огляді бджіл цілими корпусами це утруднюватиме виявлення в стільниках наявності розплоду та його якості (бджолиний, трутневий), а також маточників.

Збільшення строку служби вулика. Головною причиною псування вуликів є різкі зміни атмосфери. Набрякаючи під час дощу, вулики в спеку зсихаються, і, зрештою, тріскаються, розклеюються, розходяться на швах і жолобляться. Такі вулики, коли їх перевозять, ще більш руйнуються і за короткий час стають непридатними. Швидке ж псування вуликів вимагає значних витрат на придбання нових. Отже, слід вживати всіх заходів, щоб продовжити строк служби вуликів. Для цього насамперед необхідно докладно проаналізувати, які саме частини і яких вуликів швидко псуються. За даними багаторічної виробничої практики, вулики окремих систем і конструкцій псуються далеко неоднаково швидко. Є такі, що служать десятки років, а інші стають непридатними за кілька років. У 1932 р. нам доводилось бачити на пасіці Уманського сільськогосподарського інституту вулики, виготовлені ще в 1912—1913 рр. Вони добре збереглися і були цілком справні й досить міцні. Вулики ж, придбані після 1930 року, майже всі у тій чи іншій мірі були попсовані, бо мали дашки здебільшого рівні, без виступів і корпуси без плінтусів. Дашки ці не захищали вуликів від затікання дощової води, і вони особливо швидко псувались.

Найшвидше псуються у вуликах дахи. Денця і корпуси починають псуватися на третій рік користування, причому попсовані корпуси становлять незначну кількість. Плінтуси та фальці починають псуватися з першого ж року, а часто трапляється й так, що поки вулик дійде з заводу на пасіку, фальці й плінтуси бувають вже повідколювані.

Щоб зробити вулики більш міцними і в такий спосіб запобігти швидкому їх псуванню, ті місця у вулику (наприклад, кути), які найбільше псуються під час перевезення, слід оббивати (обковувати) косинцями з жерсті. Цей захід, крім того, зменшує розсихання та жолоблення дощок вулика. Кути на корпусах вуликів слід обковувати даховим залізом, а дахи та денця — тонкою жерстю.

У вуликах-лежаках, що їх виробляє Броварський вуликовий завод, на кути корпусів та обв’язок даху пригвинчуються металеві косинці. Це, звичайно, дуже добре. Але й ці вулики потребують догляду від вогкості і намокання, бо від цього вони особливо швидко псуються. Не можна ставити вулики на пасіці безпосередньо на землю, а обов’язково на кілочках, роблячи під ними невеличкі насипи, щоб не підтікала вода. Насипи (майданчики) під вуликами роблять так: вистругують місце від бур’яну і за ватерпасом забивають чотири кілочки висотою до 20 см. Якщо поблизу є крупнозернистий пісок або гравій, то після цього добре було б посипати ними майданчики. Повесні під денце між кілочками для утеплення вулика набивають сухе листя або хвою.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Вимоги до вулика

Наступна сторінка    - Розділ II. Догляд за бджолами навесні

Попередня сторінка   - Найбільш поширені системи вуликів

Повернутися до початку сторінки Вимоги до вулика