Таврування бджолиних маток

Значення та способи таврування маток.

Щоб пасічник добре знав про вік маток у кожній бджолиній сім’ї, треба, крім запису в журналі про рік її виведення, робити ще й помітку на самій матці.

Перро-Мазоннєв зазначає, що мічення маток є французьким винаходом і практично корисне пасічникам всіх країн.

Мічення маток має особливе значення при виведенні їх від високопродуктивних сімей.

Якщо виявиться, що окремі матки дають потомство більш високопродуктивне, то їх, рекордисток, відносять до числа племінних і від них виводять маток та трутнів, щоб поліпшити продуктивність бджіл по всій пасіці. Одним із способів мічення маток є підрізування у них крилець, а другим утворення на матках знаків фарбами, тобто тавра.

Перший спосіб мічення шкідливий для маток і не цілком задовольняє вимоги щодо застосування його в племінній справі. Правда, деякі прихильники цього способу вважають, що підрізування крилець ніякої шкоди маткам не завдає. Ми ж спостерігали, що матки з підрізаними крильцями надто погано рухаються і навіть волочать за собою черевце. Крім того, матки з підрізаними крильцями під час роїння, виходячи з вулика, падатимуть у траву і можуть там загинути. Отже, вважаємо цей спосіб мічення маток цілком непридатним і техніки проведення цієї операції подавати не будемо.

Другий спосіб мічення маток утворенням на них тавра фарбами є хорошим і не завдає ніякої шкоди маткам. Разом з тим він цілком забезпечує позначення великої кількості поколінь маток різними знаками у племінній справі.

Ще в тридцятих роках, працюючи на Голосіївській пасіці Київського сільськогосподарського інституту, ми таврували маток фарбами як для регулярної їх зміни, так і з метою добору таких маток, що дають високопродуктивних бджіл по медозбору. Крім того, у дослідній справі з бджільництва доводиться таврувати не тільки маток, а позначати фарбами й робочих бджіл. Ми в своїй практиці позначали фарбами бджіл для того, щоб виявити тривалість їх віку, блукання по інших сім’ях, позначення зимового підмору тощо.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Найбільш відповідний вік матки для утворення на ній тавра.

Під час таврування матки їй можуть бути завдані пошкодження, отже, робити це слід тоді, коли вона буває менш уразлива і менш цінна з господарського боку. Запліднені матки мають надто велике черевне, а тому під час таврування якимось невдалим рухом його можна легко пошкодити. Внаслідок цього матки можуть частково втрачати здатність правильно класти яйця або і зовсім стануть не здатними до цієї роботи. Плідну, тільки що протавровану матку бджоли тієї ж сім’ї, в якій вона знаходиться, можуть забити, вважаючи її за чужу, бо на ній несподівано з’явилось тавро і від неї тхне якимось іншим запахом. Отже, таврувати плідних маток можна тільки в крайніх випадках. Як правило ж, маток таврують тільки не плідних і за деякий час до їх підсадки в сім’ю. Всі досвідчені пасічники вважають, що найкраще таврувати маток, коли вони тільки що вийшли з маточників. Особливо це просто й легко робиться при виведенні маток штучним способом, коли маточники вигріваються в кліточках-ізоляторах.

Молода матка після виходу з маточника ще мало рухлива, а тому її легко можна затримати і поставити на відповідному місці її тіла тавро, не завдавши їй ніякої шкоди.

Найбільш відповідне місце на тілі матки для тавра.

Тавро треба ставити на матці в такому місці, де воно не шкодитиме їй, не стиратиметься і кидатиметься відразу у вічі. Ми в своїй практиці при виведенні маток ставили на них тавро тільки на спинці грудей.

За поданими нижче системами таврування племінних маток, їх дочок та внучок необхідно ставити тавро на племінних матках тільки одно на грудях, на матках-дочках ставити одно тавро матері на грудях, а друге на першому сегменті черевця та на матках-внучках — ставити одно тавро матки-баби на грудях, друге тавро матері на першому сегменті черевця і третє на другому сегменті черевця (за кольором року, в якому виведено матку).

Величина тавра і спосіб його утворення.

Основна умова утворення тавра на тілі матки полягає в тому, щоб воно не завдало їй шкоди. Тавро повинно бути таке завбільшки, щоб воно не торкалося до основи крилець та міжсегментних з’єднань на грудях. За Комаровим величина тавра повинна мати 2—3 мм в діаметрі. Тюнін зазначає, що тавро має бути завбільшки як просяне зерно. Щоб дотриматись зазначених розмірів тавра, необхідно брати пензлик для акварельних фарб і набирати на нього фарби небагато, обтираючи зайву об краєчок посудинки з нею. Ставити тавро на поверхні тіла треба, розгорнувши волосинки, щоб фарба добре пристала до хитину.

Комаров радить ставити тавро не пензликом, а тонкою (2 мм в діаметрі) гладенькою паличкою з тупим гладеньким кінчиком. На цю паличку набирають фарби і, поставивши її на тіло матки, рухають навколо осі то в один, то в інший бік, щоб краще прилипла фарба до хитину.

Мал. 7. Таврування маток різних поколінь.

Щоб набути практики по утворенню тавра, необхідно спочатку робити це на трутнях.

Таврування звичайних і племінних маток та їх потомства (маток). Таврують маток для того, щоб знати їх вік. В рік, коли матка виводиться, на неї ставлять тавро. Отже, маток, виведених в перший рік запровадження таврування, таврують фарбою одного кольору, маток, виведених в другому році, таврують фарбою іншого кольору, в третьому ще іншого і т. д. При такому їх тавруванні пасічник буде знати, якого року вивелась матка в тій або іншій сім’ї на його пасіці.

Таврування маток слід провадити на кожній пасіці, щоб пасічник ца підставі цього регулярно замінював щороку найстаріших маток на молодих. Відомо, що матка найбільше відкладає яєць до трьох років, далі зменшує їх відкладання, тому сім’ї, в яких матки будуть старіші за три роки, кволо розвиватимуться і збиратимуть мало меду. Зважаючи на це, пасічники, як правило, замінюють маток на третьому році їх життя.

Найкраще видно тавро на матках, коли його утворюють фарбами ясного кольору, а саме: білого, жовтого та ясно-синього. Червоний колір тавра, зелений та синій на матках менш помітний.

Виходячи з того, що на пасіках повинні бути матки не старіші трьох років, то цілком достатньо для їх таврування буде перших трьох фарб: білого, жовтого та ясно-синього кольорів.

Мал. 8. Скринька з приладдям для таврування маток.

Але щоб не помилятися у віці маток, користуючись одними й тими ж фарбами, слід кожного триріччя міняти форму тавра. Наприклад, в одному триріччі можна ставити тавро в формі крапки, в другому — в формі риски. В тому разі, коли у 1 і 2 триріччях маток тавруватимуть знаками різної форми, то безпомилково розпізнаватимуться матки різного віку при однаковому кольорі знака. Так таврують маток, як правило, на всіх пасіках фарбами зазначеного кольору в одному і тому ж порядку кожного триріччя, тільки іншої форми тавра в кожному з них. Разом з тим порядок таврування за кольором фарби щороку та за формою тавра кожного триріччя записують в журналі пасіки. Цим забезпечується планова безпомилкова заміна старих маток на молоді на кожній пасіці. Це перша досить важлива мета застосування таврування маток на пасіках.

Друга його мета ще більш важлива, бо вона стосується племінної справи. На підставі постійного обліку маток за їх віком і даних про інтенсивність розвитку бджолосімей та їх продуктивності можна буде визначити найбільш продуктивні сім’ї і від маток тих сімей виводити молодих маток для заміни старих. А це дасть змогу в цілому підвищити продуктивність всієї пасіки по медозбору. Звичайних маток, які протягом двох років швидко нарощують силу сімей і дають нерійливих високопродуктивних бджіл по медозбору і восковиділенню як рекордисток зараховують умовно в число племінних. Цих маток не замінюють на третьому році їх життя на молодих, а тримають доти, поки вони самі не загинуть.

Мал. 9. Таврування маток у вулику.

Від цих племінних маток виводять маток-дочок. Щоб знати, від якої матки походять ці дочки і в якій мірі (в більшій чи меншій) передалися їм властивості матері, необхідно на дочках на спинці їх грудей ставити тавро їх матері (того ж кольору фарби і форми знака). Потім ставлять новий знак на першому сегменті черевця за кольором даного року. Після перевірки маток-дочок найкращих з них, що дають високопродуктивних бджіл, зараховують до числа племінних і від них виводять маток-внучок. Цих останніх таврують тавром бабки на грудях матері на першому сегменті черевця, додаючи третій знак на другому сегменті черевця за формою трирічки кольором фарби, вжитої в рік їх виведення.

Тільки три такому методі таврування можна правильно добирати маток за продуктивністю їх потомства і підвищувати рік у рік медовоскову продуктивність наших пасік.

Отже, як бачимо, таврування маток має особливо велике значення як для регулярної заміни їх, так і в племінній справі.

Види фарб, їх колір та способи приготування.

Фріш для нумерації бджіл користувався фарбами різного кольору. Для цього він брав фарби сухі, в порошку, і приготовляв з них рідину, розмішуючи фарби в шерлаку на спирті, але так, щоб вони були густуваті. Такі фарби швидко сохнуть і не стираються. Зберігав він їх у мисочках, які накривав склом, змащеним вазеліном, щоб не висихав лак.

Цандер для таврування маток використовував спиртовий лак або шерлак. Він приготовляв густий розчин з шерлаку на чистому спирті і розмішував у ньому фарбу в порошку будь-якого кольору, щоб утворився густенький кисіль. Найкраще підходять фарби жовтого, синього і білого кольорів. Рекомендується користуватися легкими фарбами, які повільно осідають в розчині. Ми на Голосіївській пасіці КСГІ, проводячи в 1923—1926 роках спостереження над умовними рефлексами у бджіл за Фрішем, користувались фарбами для позначення бджіл, виготовленими за його методом.

За Цандером для таврування маток ми користувались жовтою, синьою та білою фарбами. Досить виразно видно також сурик. Взагалі треба брати легкі фарби, бо вони не так швидко сідають. Виготовляють фарби на спирті та шерлаку. Кристали шерлаку насипають в невеличку пляшечку до половини її висоти, а потім наливають в неї доповна спирту ректифікату 96° і ставлять на півдоби в теплому місці. За цей час шерлак у спирті цілком розчиниться. Тоді частину цього розчину наливають у чисту пляшечку або пробірку до половини її висоти, додають до нього потрошку фарби в порошку і розмішують, поки не утвориться маса у вигляді кисілю.

Перре-Мезоннєв таврував маток сумішшю білого спиртового (копалового) лаку з найкращими фарбами в порошку. Згодом він користувався іншою, ще кращою для цього сумішшю, яка виготовляється так: дрібно потовчений целулоїд розчиняється в чистому ацетоні (близько 1/6 вагової частини), до цього розчину додається хороша фарба в порошку (близько розчину за об’ємом). Цю суміш перед використанням добре розмішують. Найбільш контрастна фарба — жовта (кадмій), а особливо рекомендується біла, червона (кіновар) та зелена. Треба уникати фарб, виготовлених на ароматичному маслі, які дуже повільно висихають, а також тих, що містять в собі жирний лак, який для бджіл може бути принадою як їжа і вони його швидко згризають з тіла матки. Для таврування маток придатні не дуже липкі суміші, які швидко висихають.

П. М. Комаров для таврування маток виготовляв фарбу так. До готового шерлачного лаку додавав добре розтерту суху фарбу. Для білого кольору до шерлаку додавав крейду, для червоного — кіновар, для синього — звичайну синьку. Фарбу в шерлак додають потроху, мішаючи весь час паличкою. Фарби додають стільки, щоб суміш була не густішою від хорошої сметани. Якщо випадково у шерлак фарби буде додано більше, тоді доливають трошечки лаку. Зберігати виготовлену суміш треба у склянках невеликого розміру, які тісно затикаються корками. Фарба під час зберігання осідає на дно, а тому її треба не тільки перед використанням, айв процесі роботи добре перемішувати скляною паличкою. При тривалому зберіганні лак і взагалі вся суміш загусає, тоді для її розрідження додають трохи спирту 96°.

За Ф. А. Тюніним для таврування маток використовують ацетоновий та спиртовий лаки. Для приготування ацетонового лаку беруть чистий ацетон та целулоїд або кінематографічну плівку, з якої змивають гарячою водою емульсію з зображеннями і добре витирають її сухою тряпочкою. Після цього плівку ріжуть на дрібненькі частинки (в 2—3 мм) і кладуть в ацетон з розрахунку на 100 г ацетону 25—ЗО г плівки. Пляшечку з цим розчином тісно закривають пробкою та заливають воском. Тому що целулоїд повільно розчиняється, то пляшечку час від часу слід збовтувати. Коли целулоїд цілком розчиниться і утвориться густий розчин, його розріджують в окремій пляшечці чистим ацетоном, додаючи останнього в два рази більше, ніж об’єм густого ацетону, щоб розчин лаку став прозорим і рідким як вода. Ацетоновий лак, без домішки фарби, даватиме досить контрастне біле тавро.

Щоб одержати на ацетоновім лакові хорошу суміш фарб для таврування маток, до ацетоново-целулоїдного розчину додають розчинні фарби (краще анілінові): для рожевого кольору — сафранін, еозин; для жовтогарячого — метилоранж; для фіалкового — генціанвіолет і для зеленого — ліхтгрюн, метилгрюн. Ці фарби можна знайти в бактеріологічних лабораторіях. їх потрібно по 1—2 зернинки завбільшки з сірникову головку. В крайньому випадку можна брати фарби, що вживаються для пофарбування тканини. Багато додавати фарби до лаку не слід, бо тоді тавро буде дуже темне. Додають її поступово, роблячи кожного разу на нігтях пальців проби, щоб виявити найкращий відтінок фарби для таврування маток.

Приладдя для таврування маток.

Ми в своїй практиці весь час користувались для таврування маток пензликом та паличкою.

Перре-Мезоннєв для зручності таврування і щоб не пошкодити матки, накривав її спеціальним ситечком з тюлю. Щоб зробити таке сито, слід натягнути тюль між двома обручиками картону в 2—3 см висотою і 4 см в діаметрі, вставлених один в один. В картонні обручки необхідно ввіткнути 2—3 булавки з круглими скляними головками так, щоб їх кінці виступали за тюль приблизно на 1 см. Маток за цим методом таврують тоненькою паличкою, рухаючи її то в один, то в другий бік.

Тюнін таврував маток пензликом № 1 з дуже тоненьким кінчиком, яким користуються художники. Для прискорення і полегшення таврування застосовував ковпачок для накривання маток.

Виготовляється він так: з вузької в 5 мм смужки картону роблять обручик діаметром 5—6 см. Потім до верхнього краю обручика пришивають ряди ниток на відстані 4 мм одна від одної у вертикальному напрямку, і в переплетення з ними — в горизонтальному, завдяки чому утворюється сіточка.

При тавруванні маток, крім сіточки та ситечка, користуються ще й спеціальним щитком. Але деякі досвідчені пасічники для таврування маток не користуються ні сіточками, ні ситечками, ні щитками, а роблять це так: спочатку беруть матку ззаду по ходу двома пальцями правої руки за обидва крильця, потім двома пальцями лівої руки беруть її за грудки з боків так, щоб щиток тергіту грудок та сегменту черевця було видно між пальцями. Далі беруть правою рукою пензлика, занурюють його в спирт, а потім у фарбу, так як про це сказано вище, і ставлять на щит або на сегменти черевця тавро.

Після цього матку пускають на стільник. Брати її за ніжки ні в якому разі не можна.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Таврування бджолиних маток

Наступна сторінка    - Підвищення продуктивності бджіл їх добором

Попередня сторінка   - Заміна старих маток молодими

Повернутися до початку сторінки Таврування бджолиних маток