Способи зменшення нагрівання повітря у вуликах

У попередніх дослідах ми вивчали вплив спеки на працю бджіл та медозбори в затінених і незатінених вуликах. Тоді ж нами було звернуто увагу, що бджоли під час спеки частково самі усувають негативний її вплив, і тому наслідки попередніх наших досліджень щодо температури в гнізді не можна вважати певними.

В цих дослідженнях ми провели тільки загальне вимірювання температури повітря на гнізді і не мали повного уявлення, в які години дня і через які частини вулика найшвидше нагрівається в ньому повітря, бо тільки при такому дослідженні можна утворити способи зменшення впливу спеки на нагрівання повітря у вулику.

Не знали також, як впливає на стан температури у вулику середовище, що оточує його зовні. Зважаючи на це, в Боярському технікумі бджільництва нами проведено дослідження впливу спеки на нагрівання повітря в порожніх вуликах у різні години дня, за різного стану погоди й різного середовища біля вулика.

Поряд з тим на пасіці в усіх вуликах з бджолами застосовували всі методи зменшення впливу спеки на нагрівання повітря у вуликах.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Методика досліджень.

Всі дослідження про нагрівання повітря сонячним промінням провадились за одним методом, тільки мінялись умови, які впливали на збільшення або зменшення нагрівання повітря у вуликах.

Щоб з’ясувати це питання, було взято два одностінних стандартних вулики на 11 рамок (товщина стінок 35 мм) з від’ємними оберненими денцями і плоскими дахами. В передній стінці даху зроблено на всю її ширину отвір для вентиляції, до якого зсередини прибито дротяну сітку, а зовні він закривався втулочкою. Зверху дах був накритий бляхою. Обидва вулики пофарбовані в ясно-жовтий колір.

Вулики стояли на підставках заввишки 10 см. Майданчик під вуликами та з чотирьох сторін від вуликів на 2 метри був очищений від трави. На цьому майданчику з південного боку, на 50 см від вуликів, було забито в грунт гострими кінцями штатив, на якому розміщувались в горизонтальному положенні три термометри: перший — на висоті 65 см, що відповідало рівню даху вуликів; другий — на висоті 35 см, що відповідало центрові гніздового корпусу вулика і третій—на висоті 10 см, що відповідало рівню дна вуликів. Під штативом було встановлено термометр в грунт на глибині 2 см.

На вуликах і у вуликах розміщали термометри так. Зверху на даху і всередині під дахом (посередині між дахом і стелею гнізда); потім на північній, південній і західній стінках зовні вулика і на цих же стінках всередині вулика та всередині в центрі корпусу, і на дні вулика, а також зовні під дном вулика і там же в грунті, на глибині 2 см.

Для вимірювання температури всередині вуликів і в грунті використовували колінчасті термометри, в яких трубки із ртуттю доходили до середини вуликів або входили в грунт, а шкала залишалась зовні вуликів або на поверхні грунту. Завдяки цьому при записах температури вулики не розкривались, і термометри із землі не виймались.

На відстані 10 метрів від майданчика з вуликами стояла метеорологічна будка з приладами та флюгер.

Щоб уникнути нагрівання повітря у вуликах через льотки, вулики ставили льотками по компасу на північ, тому одна бічна стінка їх припадала на схід, задня — на південь, а друга бічна — на захід. При такому положенні вуликів їх кути були направлені в північно-східну, південно-східну, південно-західну і північно-західну сторони.

В зв’язку з дим спостереження провадились по ходу сонця в такому порядку: перше — до сходу сонця; друге — коли сонце було на сході; третє — коли сонце було на південно-східному боці, одночасно провадилось і четверте спостереження на південній стінці; п’яте — коли сонце було на півдні; шосте — коли сонце було на південному заході, одночасно провадилось і сьоме спостереження на західній стінці; восьме — коли сонце знаходилось на заході і дев’яте — після заходу сонця.

При проведенні кожного спостереження спочатку записували загальний стан погоди (температуру, вологість, хмарність, силу і напрям вітру), далі температуру, на штативі і в грунті перед вуликами. Спостереження тривали протягом 10 днів. Потім вибрали дні з однаковим загальним станом погоди; з найвищою температурою, при 60—80% вологості повітря, з повного безхмарністю та повним штилем і за ці дні всі показники температур у повітрі, на штативі, на вуликах і у вуликах склали і одержали середні дані. По кожному виду даних вивели процент по відношенню до першого числа (першого спостереження), а потім вивели середні, як в абсолютних числах, так і в процентах.

Стан температури у метеорологічній будці.

Із спостережень видно, що температура повітря в метеорологічній будці ранком до сходу сонця дорівнювала 14°, потім піднялась до 27° і після заходу сонця впала до 23°. В середньому день вона дорівнювала 24° і по відношенню до першої ранкової температури піднялась до 172%.

Ступінь нагрівання повітря зовні і всередині вуликів під час спеки на грунті без трави.

Перше дослідження про нагрівання повітря у вуликах було проведено на грунті без трави за методом, згаданим вище.

Температури повітря на відстані 50 см від вуликів у середньому за весь день такі: на висоті 65 см — 25°, що по відношенню до ранкової становить 181%, на висоті 35 см — 26°, що становить 187%; на висоті 10 см — 28°, що становить 181%. Таким чином, температура повітря біля вуликів значно вища, ніж в метеорологічній будці і поступово підвищується в напрямку до поверхні грунту. В грунті під штативом вище на 181%, ніж до сходу сонця. Таким чином, вулики протягом дня знаходились в оточенні підвищеної температури повітря і грунту.

Температура повітря навколо вуликів почала підніматися (з 8 годин) при нагріванні східної стінки вуликів промінням сонця, коли воно знаходилось точно на сході і найбільш сильно піднялась (біля 10 годин), коли сонячне проміння падало на східну і південну стінку з баку південного сходу.

Температури повітря на поверхні і всередині вуликів в середньому за день по окремих частинах в абсолютних числах і в процентах по відношенню до ранкової такі:
1) на даху вулика 32° або по відношенню до ранкової (першого вимірювання) температура становила в середньому 324%;
2) всередині під дахом вулика — 30°, або 290%;
3) на стінці вулика — 32°, або 269%;
4) всередині за стінкою — 26°, або 235%;
5) в центрі вулика — 27°, або 212%.;
6) на дні вулика — 26°, або 218%;
7) під дном— 25°, або 188%;
8) в грунті під дном — 22°, або 137%.

Таким чином, температура в усіх частинах вулика (за винятком грунту під вуликом) вища, ніж в метеорологічній будці, причому найбільш висока температура повітря на даху і під дахом, потім така ж висока на стінці вулика і трохи нижча за стінкою, потім в центрі вулика— на один градус вища, ніж за стінкою, за рахунок нагрівання через дах і стелю, і на дні на 1 прадус нижча, ніж в центрі вулика.

Підвищення температури повітря зовні і всередині вуликів починається (біля 8 годин), коли сонячне проміння падає на східну стінку прямо, при перебуванні сонця прямо на сході і найбільш висока температура буває, коли сонячне промііння падає на південну стінку вуликів з південно-західного боку.

Взагалі найбільше напрівання повітря буває з боку даху і трошки менше з боку стінок вулика, а починається воно досить рано, коли сонце на сході, і знижується перед вечором. Отже, найбільш треба захищати від нагрівання повітря у вуликах сонячним промінням дах, потім стінки, починаючи з східної стінки і закінчуючи західною.

Ступінь нагрівання повітря під час спеки зовні і зсередини вулика на грунті з травою. Цей дослід полягав У з’ясуванні питання впливу на нагрівання повітря зовні і всередині вуликів, коли вони стоять на грунті без трави і з травою. Для цього один із вуликів був поставлений близько від очищеного майданчика на грунт з трав’яним покривом висотою 5 см. З південного боку на 50 см від вулика був встромлений в землю другий штатив з термометрами в такому порядку, як і на першому штативі.

Спостереження провадились одночасно в першому і в другому вуликах і в такій же послідовності, як і в першому досліді. Одержані по окремих показниках числа були складені і виведені середні, а потім вирахувані проценти ступеня нагрівання повітря зовні і зсередини вулика, який стояв на грунті з травою, порівняно з вуликом, що стояв на грунті без трави.

Ці досліди показують, що середня денна температура повітря (за вимірами в метеорологічній будці) становила 24°, тобто така ж, як і в першому досліді.

На штативі на траві середня денна температура, порівняно з температурою на штативі на майданчику без трави, в процентах така: на висоті 65 см — 103%; на висоті 35 см — 102%; на висоті 10 см — 97% і в грунті під штативом — 82%), тобто нагрівання по напрямку до грунту знижується.

Середні температури нагрівання повітря протягом дня по кожному вимірюванню на штативі в цих же місцях і в грунті під штативом показували, що на висоті 65 см повітря починає нагріватися з того часу, коли сонячні промені падають із сходу; на висоті ж 35 см, 10 см і в грунті температура підвищується з того часу, коли сонячні промені падають з півдня, причому на висоті 10 см і в грунті нагрівання до самого вечора залишається нижче, ніж на грунті без трави. Середні показники нагрівання повітря зовні і зсередини вуликй на грунті з травою, порівняно з вуликом на грунті без трави, дані якого вважались за 100%, такі: на даху — 99%, під дахом — 102%), на стінці — 100%, за стінкою — 99%, в центрі вулика — 97%, на дні — 96%, під дном — 98% і в грунті під вуликом 96%). Середнє (протягом дня) нагрівання зовні і зсередини вулика по кожному спостереженню на грунті з травою, порівняно з вуликом на грунті без трави, знижується з того часу (12 годин), коли сонячне проміння падає на передню стінку вулика точно з півдня.

Взагалі нагрівання повітря біля вуликів, а також зовні і зсередини вуликів на грунті без трави збільшується зверху вниз, а у вуликах на грунті з травою — знижується зверху вниз. Внаслідок цього у вуликах на грунті без трави температура внизу цих вуликів вища, а у вуликах на грунті з травою — нижча. Отже, влітку краще ставити вулики на грунті з травою.

Ступінь нагрівання повітря у вулику льотком на південь. Контрольний вулик залишався в тому ж стані, в якому знаходився в попередніх дослідах, тобто льотком на північ, а другий було повернуто льотком на південь. Після цього проведено ряд спостережень за таким же методом, як і в попередніх дослідах, проведено обчислення в процентах нагрівання повітря у вулику льотком на південь порівняно з вуликом льотком на північ, що вважалось за 100%. Наслідки цього такі: під дахом вулика — 100%, за стінкою — 108%, в центрі — 110% і на дні — 107%. Середнє нагрівання повітря в дослідному вулику протягом дня найбільш підноситься (110—112%), коли сонячне проміння падає на південну стінку з боку півдня і південного сходу (з 12 до 14 годин) і після заходу сонця залишається ще досить високе (108%).

Це зниження йде зверху вниз внаслідок трохи охолодженого повітря над грунтом.

Взагалі нагрівання повітря в дослідному вулику під дахом залишається на рівні з контрольним вуликом, а підвищення в корпусі вулика, особливо в центрі, і найвищого ступеня досягає в 12—14 годин дня, бо в цей час надходить через льоток у вулик найбільш нагріте зовнішнє повітря і прямує до центра. Значить, влітку вулики краще ставити льотками на північ.

Ступінь нагрівання повітря у вулику при наявності в ньому вентиляції.

Обидва вулики (контрольний і дослідний) стояли на майданчику без трави, льотками на північ. На цей раз були поставлені два досліди по вивченню впливу вентиляції у вуликах та ступеня нагрівання в них повітря: перший — з вентиляцією їв даху, другий — з вентиляцією в даху і в льотку.

Вентиляція в даху вулика. Для цього відкрили в дослідному вулику в даху отвір, вийнявши з нього втулку (він знаходився північного боку), і утворили таким чином добру вентиляцію повітря під дахом. Після цілого ряду спостережень провели порівняння нагрівання повітря у вулику з вентиляцією під дахом і без вентиляції. Наслідки цього такі: під дахам вулика — 93%, за стінкою — 98%, в центрі — 95% і на дні — 99%.

Отже, найбільше зменшення нагрівання повітря було під дахом, бо тут на нього безпосередньо впливає вентиляція в даху.

У центрі вулика значне зниження нагрівання повітря пояснюється не впливом охолодженого повітря через стелю, а його течією через льоток уверх до стелі. Це охолоджене повітря надходить головним чином в центр вулика і дуже мало торкається стінок та дна і через це, порівняно з центрам контрольного вулика, нагрівання повітря знижується незначно.

Вентиляція внизу вулика через льоток. Після закінчення попереднього досліду у вулику з вентиляцією .в даху вийняли в дні льоткову вставку і, піднявши вулика, повернули дно глибоким боком догори, а низьким вниз. Завдяки тому, що підрамковий простір з нижнього боку дна був заввишки 2 см, в льотку на всю ширину передньої стінки вулика, утворився великий вентиляційний отвір. З влаштованою вентиляцією вгорі під дахом і внизу через льоток вулика провадили спостереження в такій послідовності, як і в попередніх дослідах.

Середні нагрівання повітря за день у вулику з вентиляцією в даху і в льотку вулика, порівняно з вуликом без вентиляції, такі: під дахом — 92%, за стінкою —94%, в центрі — 85% і на дні вулика — 92%. Тут найбільше зниження нагрівання повітря в центрі вулика виникло внаслідок дуже сильної течії охолодженого повітря через високий і широкий льоток. При цьому ця течія повітря знизу впливає і на зменшення нагрівання повітря під дахом (порівняно з наслідками нагрівання тут повітря в попередньому досліді). Через розширений льоток повітря йде головним чином в центр вулика і мало доторкається до його дна і стінок, через що тут зниження нагрівання повітря менше, ніж в центрі вулика.

Середні нагрівання повітря протягом дня по кожному спостереженню у вулику з шовною вентиляцією найбільше зменшуються, коли промені сонця освітлюють південну його стінку з іпівденно-східного боку (біля 10 годин).

Взагалі потрібно застосовувати вентиляцію у вулику під дахом і головним чином у дні.

Ступінь нагрівання повітря у вулику з повною вентиляцією і різним затіненням.

Ті ж два вулики на майданчику без трави, з яких один контрольний, а другий дослідний.

Дослідний залишався з вовною вентиляцією (в даху і в льотку) від попереднього досліду. В даному досліді його затіняли різними способами, щоб довідатись, яке затінення найбільш ефективне.

Затінення даху і стінок вулика вуликовими матами. Для цього на дах клали верхню гніздову мату, а до стінок в міру того, як на них падало сонячне проміння, приставляли бокову гніздову мату. До стінок мату ставили на цеглини, в похилому положенні, завдяки чому вона лягала верхньою частиною на піддашшя і не торкалася стінки вулика.

Середні нагрівання повітря у вулику з повною вентиляцією і затіненням його матами, порівняно з вуликом без вентиляції і без затінення, такі: під дахом — 79%, за стінкою (всередині вулика) — 92%, в центрі — 95% і я а дні вулика — 86%.

Як видно, найбільше зменшувалось нагрівання повітря під дахом, а в інших частинах вулика зменшення нагрівання повітря незначне. Порівняно з даними в попередньому досліді з повною вентиляцією вулика, різниця зменшеного нагрівання повітря у вулику з вентиляцією і затіненням незначна.

Середні нагрівання повітря в затіненому вулику протягом дня показують, що найбільше зменшувалось нагрівання повітря вранці і до повороту сонця на захід, а потім нагрівання збільшилось внаслідок великого нагрівання повітря і грунту біля вулика.

Затінення вулика парниковою матою. Щоб зменшити нагрівання повітря навколо вулика і на поверхні грунту біля вулика, проти його кутів, відступивши на 10 см, забивали кілки так, щоб кінці їх були на 10 ом вище даху. Зверху до кілків прибивали планки і накривали вулик парниковою матою.

Мата звисала до землі і була посунута наперед настільки, щоб тінь від неї опівдні закривала грунт перед південною стінкою вулика. З боків і зверху вулика мата була віддалена на 10 см, завдяки чому навколо вулика вільно обтікало повітря.

Середні нагрівання повітря за день у вулику з повного вентиляцією і поганим затіненням парниковою матою, порівняно з вуликом без вентиляції і без затінення, які вважались за 100%, такі: під дахом — 83%, за стінкою (всередині вулика) — 88%.

З повним затіненням, як видно, зменшення нагрівання повітря у вулику значно більше, ніж в попередньому досліді, і протягом дня, за винятком першого і останнього спостереження, було на одному рівні.

Затінення вулика під деревом. Контрольний вулик залишався на попередньому місці, а дослідний поставлений за 10 метрів від нього у холодок під деревом (вишня) з широкою негустою кроною, через що тінь була несуцільна. Вулик під деревом був поставлений так, що протягом всього дня він знаходився в холодку.

Середні нагрівання повітря за день у вулику з повного вентиляцією в холодку під деревом, порівняно з нагоранням повітря у вулику на майданчику без вентиляції і без затінення, які вважались за 100%, такі: під дахом — 75%, за стінкою (всередині вулика) — 74%, в центрі — 76% і на дні вулика — 80%.

В цьому досліді повного затінення під деревом ступінь нагрівання повітря майже на 10% був менший, ніж в попередньому досліді з повним затіненням вулика парниковою матою. Протягом дня середні нагрівання повітря найбільше зменшувались з 12 годин дня і трохи збільшувались після заходу сонця.

Отже, найбільше зменшення нагрівання повітря у вуликах буде при повній в них вентиляції і повному затіненні під деревом. Ось чому влітку вулики з бджолами потрібно ставити в холодок під деревами і під час медозбору утворювати в них повну вентиляцію через дах і льоток.

Але оскільки під час кочівлі на взятки не завжди трапляються поблизу дерева, то для зменшення нагрівання повітря у вуликах необхідно застосовувати інші способи, про що сказано далі.

Ступінь нагрівання повітря у вуликах залежно від їх кольору. Досліди проводились в тих самих вуликах, але пофарбованих в різні кольори. Один з цих вуликів пофарбували розчином глини в білий колір, він залишався в такому івигляді до кінця дослідів як контрольний. Другий вулик фарбували час від часу в інші кольори. Для цього в розчин глини добавляли ту чи іншу розчинену у воді фарбу. Спостереження провадили по кожному кольору кілька днів, а потім змивали цю фарбу і фарбували в інший колір.

Спостереження по нагріванню повітря у вулику, пофарбованому в той чи інший колір, провадили одночасно з контрольним вуликом білого кольору. Потім дані температур по кожному показнику контрольного вулика приймали за сто процентів і, порівнюючи з ними, вираховували процент нагрівання повітря в другому вулику при фарбуванні його в різні кольори.

Нагрівання повітря у вулику, пофарбованому в білий колір, в абсолютних числах в середньому за день становило: під дахом — 28°, за стіною — 28°, в центрі — 27° і на дні — 26°.

Середні дані по кожному спостереженню протягом дня показують, що нагрівання повітря починає підвищуватись, коли сонце знаходиться на південно-східному боці і стає все вище і вище аж до заходу сонця.

Нагрівання повітря у вулику ясно-синього (блакитного) кольору в процентах, порівняно з даними вулика білого кольору, вище, а саме: під дахом — 110%, за стіною — 104%, в центрі — 102% і на дні — 102%. Протягом дня нагрівання повітря у вулику ясно-синього кольору було на одному рівні.

Середні нагрівання повітря за день у вулику жовтого кольору, порівняно з вуликом білого кольору, становили: під дахом — 109%, за стіною — 108%, в центрі — 107% і на дні — 107%. В середньому протягом дня спостерігалось незначне зниження нагрівання в другій половині дня, порівняно з першою половиною.

Середні нагрівання повітря за день у вулику зеленого кольору, порівняно з вуликом білого кольору, становили: під дахом — 118%, за стіною —110%, в центрі — 108% і на дні — 104%. Середні протягом дня не знижувались, а підвищувались у другій половині дня.

Середні нагрівання повітря у вулику червоного кольору, порівняно з вуликом кольору, становили: під дахом — 118%, за стіною — 110%, в центрі — 108% і на дні — 104%. Середні протягом дня не зменшувались, а підвищувались у другій половині дня.

Середні нагрівання повітря за день у вулику чорного кольору, порівняно з вуликом білого кольору, становили: під дахом — 133%, за стіною — 123%, в центрі — 119% і на дні — 124%. Середнє протягом дня не підвищувалось у другій половині дня.

Взагалі з цих даних видно, що найбільш незначне нагрівання повітря у вулику білого кольору, потім жовтого і ясно-синього кольору, а у вулику зеленого і червоного кольору нагрівання повітря значно збільшується, особливо у вулику червоного кольору. Отже, для зменшення нагрівання повітря у вуликах необхідно фарбувати їх у білий, жовтий і ясно-синій кольори.

Ступінь нагрівання повітря у вуликах різного кольору з повною вентиляцією і затіненням матами. Для досліду взято вулики трьох кольорів (білого, ясно-синього і жовтого), які найменше нагріваються сонячним промінням. Кожного кольору брали по два вулики. В одному з них утворили повну вентиляцію, клали на дах мату і приставляли на цеглинах мату до стінки, в той час, коли вона освітлювалась сонцем.

Середні дані нагрівання повітря за день у вуликах білого, жовтого і ясно-синього кольорів, з повною вентиляцією і затіненням вуликовими матами, порівняно з такого ж кольору вуликами без вентиляції і затінення, показують, що найбільше зменшення нагрівання повітря буває під дахом, в центрі вулика, і, головним чином, в першій половині дня.

Отже, необхідно затінювати матами вулики, що в певній мірі зменшить нагрівання повітря в центрі вулика, під дахом і, зокрема, біля стінок вулика.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Способи зменшення нагрівання повітря у вуликах

Наступна сторінка    - Праця бджіл та медозбір у затінених і незатінених вуликах

Попередня сторінка   - Медозбір у затінених і незатінених вуликах під час спеки

Повернутися до початку сторінки Способи зменшення нагрівання повітря у вуликах