Способи боротьби з гнильцями

Щоб пасічники знали про старі, добре перевірені методи боротьби з хворобами, та нові, ми нижче й подаємо в короткому викладі найбільш оригінальні і ефективні способи боротьби з гнильцем у хронологічному порядку за часом їх виникнення.

Визначення хвороби гнильцю та боротьба з ним за Прокоповичем. П. І.

Прокопович на підставі досліджень в різних варіантах довів, що зараза гнильцю міститься у воскові (стільниках) та в медові і що хвороба через них чи то раніше, чи пізніше передається в здорові сім’ї. Звідси вона поширюється у вулику й на інші сім’ї.

Збудник гнильцю у стільниках і медові сам не зникає. Виходячи з цього, Прокопович визнав, що найкращим способом боротьби з гнильцем буде перегін бджіл в інші вулики — на стільники і мед від здорових сімей. Щоб від цього заходу не зменшилось, а навпаки збільшилось бджолиних сімей на пасіці і щоб це не вимагало додаткових витрат корму, він переганяв хворі сім’ї відповідно їх сили в різні періоди сезону.

З великих сімей, що мали багато бджіл і розплоду, як тільки було виявлено в них гнилець (з половини квітня до 1 липня), він відбирав штучні рої. Для цього відшукував матку, саджав її в кліточку і вставляв у роївню, а потім брав «черпаком» бджіл і висипав їх у роївню, але стільки, щоб вони становили добрий рій, потім зав’язував роївню і заносив її до темного приміщення (зимівника) на дві доби. В роївню перед оселенням туди бджіл з маткою вставляв шматочки стільників, щоб бджоли в них склали мед з своїх міхурців, якого вони набрали під час перегону.

В зараженому вуликові Прокопович залишав бджіл стільки, щоб вони могли тільки покрити розплід. Цей вулик залишав на своєму місці з зачиненим льотком на одну добу, а потім відкривав льоток, щоб бджоли літали вільно, оберігаючи цю сім’ю від нападу на неї бджіл-злодійок. Через дві доби відібраного в роївні роя з маткою він відвозив на нове місце за 3 км від пасіки і оселяв його там у чистий вулик, навощений стільниками від здорових сімей.

В цей вулик поступово вставляв стільники з медом, або, густо розведений мед від здорових сімей, завдяки чому матка відкладала багато яєць і рій швидко розвивався. Такі сім’ї давали по 65 фунтів (26 кг) меду. Сім’я, що залишалася на старому місці, через 15—20 днів виводила собі молоду матку. Через 26—30 днів у цій сім’ї виводився весь розплід, підсихали мертві личинки і вона була готова до перегону. Прокопович переселяв усіх бджіл цієї сім’ї і матку в кліточці в роївню. Потім виламував з вулика від хворої сім’ї всі стільники і назад вселяв в нього з роївні всіх бджіл з маткою на 2 доби, щоб вони спожили мед, який набрали в міхурці, під час перегону. Через дві доби він навощував чистого вулика стільниками з медом, вставляв у нього перед вечором шматочки розплоду від здорових сімей і оселяв у цей вулик бджіл з маткою, випустивши її з кліточки.

Якщо не вставити сюди шматочків стільників з розплодом, то оселені бджоли можуть злетіти.

В той же час він перевіряв якість молодої матки. Якщо від неї розплід був бджолиний,— матка хороша, коли ж трутневий — матку замінював на іншу. При такому способі перегону сильних хворих сімей їх кількість на пасіці збільшувалась.

У середніх силою сім’ях Прокопович вважав неможливим утворювати з однієї дві, тому робив з кожної такої сім’ї одного перегона. Як тільки було виявлено в такій сім’ї гнилець, він негайно відбирав у неї матку, щоб припинити відкладання нею яєць, вміщував її в кліточку і залишав під клубом бджіл цієї сім’ї, підгодовуючи сім’ю медом. Через дві доби забирав цю стару матку з кліточкою і використовував її для інших потреб.

В обезматоченій сім’ї виводилась молода матка і, коли виплоджувався в ній весь розплід, тоді Прокопович переганяв цю сім’ю в навощений чистий вулик, так як це робив при перегоні сильної хворої на гнилець сім’ї.

Сім’ї ж, хворі на гнилець, в яких мало було бджіл і розплоду, він радив переганяти так: в той же день, як виявлено гнилець в якійсь сім’ї, перед вечором треба перегнати бджіл в роївню, матку взяти в кліточку і тримати їх у роївні дві доби голодними. Після цього з вулика від хворих бджіл виламати мед і розплід. Але Прокопович не сказав, що ж робити з розплодом, який виламано з малосильних, хворих сімей. Ми вважаємо, що цей розплід треба розмістити в два-три вулики з хворими сім’ями. Далі він радив вирізати з 2—3 вуликів стільники з запечатаним розплодом від здорових бджіл, щоб його могли покрити бджоли хворої на гнилець сім’ї, яка голодувала. Дими стільниками навощити чистого вулика і оселити в нього перед вечором бджіл, що перебували на голодуванні, випустивши матку з кліточки. При перегоні сім’ї в міру потреби її слід годувати великими порціями, внаслідок чого сім’я добре розвиватиметься і набере великої сили.

Зазначені способи перегонів усіх видів хворих на гнилець бджіл Прокопович П. І. провадив до 1 липня. Пізніше (з 10 липня) він робив перегони на чисті вощанки, навощені стільниками, витримуючи цих бджіл дві доби на голодуванні. Розплід же від них ставити в одну гнильцеву сім’ю, але без матки. Коли виплодиться весь розплід у цій сім’ї, то бджіл треба перегнати у вулик з медом або використати цих бджіл на підсилювання малосильних сімей.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Боротьба з гнильцями за Горбачовим.

К. А. Горбачов багато присвятив часу вивченню збудників гнильцевих хвороб та боротьбі з ними. Основним способом боротьби з гнильцями був перегін бджіл з дводобовим голодуванням їх у темному приміщенні і оселенням їх в новий або в старий продезинфікований вулик на рамки з штучною вощиною (спочатку на рамки з смужками штучної вощини, а через два дні на рамки з цілими листами штучної вощини).

Рамки з розплодом від сімей перегонів розставлялися у хворі сім’ї, в яких маток зачиняли в кліточки на 21 добу, щоб цілком вивівся весь розплід. Після цього ці сім’ї також переганяли в нові, або в старі, продезинфіковані вулики.

Бджіл у перегонах і тих, що вигрівали розплід, Горбачов годував сиропом, додаючи до нього по кілька крапель формалінового розчину та ставлячи на дно вулика цих сімей шматочки полотна, зволожені розчином формаліну. Разом з тим час від часу підкурював бджіл в цих вуликах парами формаліну. Місця, де стояли вулики з хворими сім’ями, заливав розчином формаліну або вапняним молоком. Стільники з медом та сушником від хворих сімей перетоплювались окремо від воскосировини здорових сімей. Вулики дезинфікував формаліном (промивав розчином, обкурював парами протягом кількох днів).

Переганяв бджіл і проводив дезинфекцію, не вивозячи їх на ізолятори.

Боротьба з гнильцем за Цандером.

Проф. Е. Цандер вважав, що краще запобігти хворобі, ніж лікувати її і що це ні в чому іншому не має такого великого значення, як в боротьбі з захворюваннями бджіл. Перш за все має велике значення додержання чистоти при догляді за бджолами. Сам пасічник повинен завжди, беручись за роботу коло бджіл, бути одягнутий в чистий халат, помити руки з милом кілька разів, продезинфікувати димаря (витерти зволоженою в розчині формаліну шматинкою міх димаря). Скребок та ножа занурити на 15 хвилин в окріп, додавши жменю соди на дві пляшки води.

Те саме кожного разу слід робити, переходячи до огляду бджіл в іншому вулику. Вимітати з вулика мертвих бджіл та інше сміття необхідно в кожному вулику окремим пташиним пером і спалювати його разом з мертвими бджолами та іншим сміттям з того вулика. Одноразово треба змітати мертвих бджіл навколо вулика і теж спалювати їх. Цандер з метою додержання чистоти вважає необхідним площу під вуликом заливати цементом, тоді легко буде змітати мертвих бджіл та інші покидьки, що їх виносять бджоли з вулика, і після поливати це місце водою з содою. В іншому разі треба зібрати під вуликом підмор та різні покидьки і спалити їх, а грунт перекопати і добре його утрамбувати. Для повного додержання гігієни в кожному вулику треба, щоб всі його частини знаходились в ньому, а саме: мати, заставні і роздільні дошки, годівниці та рамки з порожніми стільниками, які були відбудовані тією сім’єю. Ні в якому разі не можна переносити частини вулика, годівниць та рамок з одного вулика в інший. Якщо потрібно в певний час ті або інші частини вулика і стільники відокремлювати від вулика, то їх слід номерувати номером сім’ї, щоб вони пізніше потрапили назад у свій вулик. Особливо це стосується стільників, бо коли стільники знеосіблені, то кожен з них може по декілька раз попадати в різні вулики. І ясна річ, що коли на пасіці була хоч одна сім’я хвора на гнилець, то через таке переміщення стільників від хворої сім’ї з вулика до вулика хвороба надто швидко пошириться в значній кількості сімей.

Якщо всі стільники на пасіці прономеровані за номером кожної сім’ї, то на випадок захворювання якоїсь сім’ї на гнилець пасічник має змогу всі рамки сушнику, що знаходяться в шафі, оглянути і вилучити та перетопити на віск всі ті, які мають номер сім’ї, хворої на гнилець.

Коли ж на пасіці стільники знеосіблені, то необхідно хоч раз на рік навесні всі рамки з сушником, що знаходяться в шафах, продезинфікувати формаліном, який знищує збудників хвороб.

Щороку навесні необхідно очищати стінки і денця у вуликах, заставні дошки та покривці і дезинфікувати їх розчином формаліну (про що сказано нижче). Щоб усунути джерело хвороби гнильцю в стільниках, потрібно поновлювати гнізда, бо в дуже старих стільниках бактерії гнильцю добре приховуються і довго зберігаються (наприклад, американського). Для усунення цього Цандер вважає доцільним, щоб за два роки було цілком поновлено все гніздо, тобто відбудовані всі нові стільники, а старі стільники перетоплені на віск. Хоч поширення хвороби через віск від хворих сімей не доведено, але всякий віск невідомого походження необхідно варити в воді протягом однієї години, рахуючи з початку кип’ятіння. Варячи віск, треба його весь час помішувати. Після такого кип’ятіння віск можна буде використовувати на виготовлення вощини. Якщо доводиться годувати бджіл викачаним медом, то Цандер говорить, що до нього треба додавати стільки ж води і прокип’ятити протягом однієї години.

Застереженням щодо захворювання бджіл на гнилець та поширення його від одних сімей до інших буде розміщення вуликів з бджолами на значній відстані один від одного. В цьому разі не буває нальотів бджіл з одної сім’ї до іншої, легше боротися з нападами бджіл-злодійок та краще індивідуально доглядати за кожною сім’єю.

Всі подані правила індивідуального догляду за кожною сім’єю здаватимуться для деяких пасічників важкими і нездійсненними. Це не вірно, бо велика небезпека від захворювання бджіл на гнилець визнається всіма дбайливими пасічниками. Коли хоч раз хто з пасічників мав справу з якимось захворюванням бджіл, то він не захоче мати з ним справу вдруге і, ясна річ,, не пошкодує докласти праці по індивідуальному догляду за кожною сім’єю. І коли це увійде у звичку, то не забере більше часу, ніж при звичайному догляді. До цього треба додати, що благополучні бджолині сім’ї, з відповідним їх силі ’гніздом, достатніми запасами корму та доброму утепленні, при всіх поданих вище умовах догляду за ними — не захворюють на будь-які хвороби.

В тому разі, коли сім’я дуже уражена, Цандер радить таку сім’ю знищити.

Сильні сім’ї, але не дуже уражені гнильцем, лікують так.

Беруть новий або продезинфікований вулик, вставляють в нього рамки, навощені штучною вощиною, і переселяють туди бджіл хворої сім’ї. З обережності краще буде цих бджіл тимчасово оселити в порожній вулик і протримати 24 години, щоб вони очистились від бактерій та спор на їх тілі.

Якщо розглядати цей спосіб лікування з погляду гігієни, то він дуже загадковий, бо бджоли на волосинках свого тіла, на ротових частинах і травних органах розносять масу пошесних мікроорганізмів. Внаслідок того, що бджіл переключають на відбудову нового гнізда, утворюється перерив з відкладанням маткою яєць, протягом якого бджоли очищаються від прилиплих до них бактерій і новий розплід заразитись вже не може. Малі сім’ї необхідно об’єднувати. Сім’ї-перегони слід добре підгодовувати, якщо нема взятку.

Головним носієм збудників хвороби, як не раз зазначав Цандер, є не бджоли, а стільники. Стільники від хворих сімей перетоплюють на віск, а вулики дезинфікують. Коли буде закінчено заходи боротьби з гнильцем в усіх хворих сім’ях, треба негайно провести повну дезинфекцію вуликів, пасічницького інвентаря і всього точка.

Мед від хворих сімей необхідно переварити, для наливають в нього таку ж кількість води за об’ємом, скільки є меду, і кип'ятять доти, поки не випариться вся вода. Цей мед бджолам давати не можна. Віск треба кип'ятити протягом години у воді, в яку додають солі (200 г на 1 л води), завдяки чому температура води підвищується. Щоб видалити сіль з воску, його треба перетопити вдруге на чистій воді.

Цандер говорить, що хоч зараження бджіл через штучну вощину ще не доведено, але він не використовував воску від хворих сімей на виготовлення штучної вощини.

Боротьба з гнильцем за Корабльовим.

Проф. І. І. Корабльов, говорячи про методи боротьби з гнильцем, відкидає лікування бджіл різними медикаментами. Він вважає, що медикаменти не виліковують бджіл і є великою небезпекою щодо поширення гнильцю на інші сім’ї, бо при лікуванні хворі бджоли залишаються довгий час на пасіці і від них хвороба різними способами переноситься в здорові сім’ї.

Щоб позбутися у хворої сім’ї гнильцю і в той же час ліквідувати вогнище зарази на пасіці, Корабльов радить вигнати з вулика всіх бджіл з маткою в роївню або в порожній вулик і занести до льоху на два дні без їжі. Все гніздо (рамки з сушником, розплодом та медом) радить спалити, а вулика продезинфікувати лугом, формаліном і сірковим газом. Бджіл, які знаходяться в льоху на голодуванні, через два дні необхідно оселити в продезинфікований вулик на рамки штучної вощини, а якщо є новий вулик, то в продезинфікований вулик краще не оселяти бджіл, а залишити його порожнім до другого року, тримаючи влітку відкритим на сонці.

Оселену в вулик сім’ю Корабльов радить підгодовувати сиропом, додаючи до нього по кілька крапель розчину формаліну, або мурашиної кислоти. Коли ж хвороба набула застарілої форми і залишилась не ліквідованою до зими, то навесні наступного року, під час виставлення бджіл з зимівника, всю пасіку необхідно перевести на нове місце, де провести перегін бджіл так, як про це сказано вище.

Боротьба з гнильцем за Барбером та Гутцельманом.

Перегін бджіл. Барбер перевозив усі хворі бджолині сім’ї у віддалене від пасіки місце. В міру виявлення нових хворих сімей. їх теж відвозив туди ж. Коли утворювалась значна група сімей, Барбер відшукував в них маток і зачиняв їх у кліточки. З вуликів виймав рамки і струшував з них бджіл в залізну лійку, яка вставлялась у велику скриньку. Потім рамки з розплодом, з яких струсив бджіл, він ставив у порожній корпус вулика. Таких корпусів він ставив по кілька на один вулик якоїсь неперегнаної бджолосім’ї.

Бджіл, яких струсив у скриньку, він набирав ложкою і насипав їх вагою 1 кг у маленькі скриньки (пакети) на дві рамки з штучною вощиною і закривав пакети. Сюди давав молоду матку або з числа тих, що були в клітці, і заносив до приміщення (краще в льох або в зимівник). Там цих бджіл тримали 48 годин на голодуванні, щоб вони перетравили мед із збудниками хвороби, якого набрали в медові міхурці під час перегону. Після такого витримування на голодуванні ці пакети перевозили на центральну пасіку і переселяли з них бджіл у вулики, даючи їм по одній або дві рамки сушнику з числа продезинфікованих та годували сиропом.

Рамки з розплодом, які ставили в окремі корпуси і утворили великі багатокорпусні вулики, залишали там же на лікувальному пункті. В ці вулики давали маток і сюди налітали льотні бджоли, коли їх струшували у велику скриньку і коли насипали бджіл у маленькі скриньки (пакети). Таким чином, багатокорпусні вулики з розплодом залишались на цьому місці і з розплоду виходили молоді бджоли. Коли із хворих сімей витрушували бджіл у велику скриньку, з рамок без розплоду, то ці останні заносили в приміщення, викачували мед і дезинфікували за способом, що його подано нижче.

Коли в багатокорпусних вуликах виводились з усього розплоду бджоли (через 21 день), з рамок струшували бджіл у -велику скриньку, розселяли їх по 1 кг в пакети, витримували 48 годин на голодуванні і після цього перевозили на постійну пасіку.

Дезинфекція стільників. Барбер дезинфікував стільники від хворих на американський гнилець сімей в металевих, прямокутної форми, двох баках. В такі баки вставляли по 32 стільники, в два шари (по 16 в кожен), де вони прикріплювались своїми плечиками на металевих планках по обидва боки. Внизу, коло самого дна баків, були отвори з припаяними до них кранами. Ці баки ставили на столик, висотою 50—70 см від підлоги. Крім цих двох прямокутних баків, було виготовлено ще й круглого бака у вигляді бочки, ємкістю на 200 л рідини. Вгорі округлої стінки цього бака був великий отвір для наливання рідини, а в одній боковій рівній стінці внизу був отвір з краном, для виливання рідини. В цей бак наливали доповна спирто-формаліно-вого розчину і на ланцюгах блоком підтягували його до стелі приміщення. Крани у прямокутних та округлому баках були з отворами однакового діаметра. Крани в округлому і прямокутних двох баках були закриті й відкривались тільки під час переливання рідини з округлого в прямокутний бак. Для цього надівали кінцями гумову трубку на отвір кранів. Далі відкривали крани у округлому бакові, що висів на ланцюгах та відкривали крана в одному прямокутному бакові і розчин формаліну тік по гумовій трубці вниз та попадав на дно першого прямокутного бака. В міру надходження розчину він поступово заповнював, починаючи знизу вгору всю порожнечу першого бака з уміщеними там стільниками сушнику. Завдяки такому заповненню розчину формаліну в баку знизу вгору, цей розчин поступово стікав в кожну комірку в стільниках, витискуючи з них цілком повітря. Коли бак з стільниками заповнювався до самого верхнього краю, то крани у першому прямокутному та в круглому баках закривали. Після чого прямокутний бак потроху нахиляли на столі то в один, то в другий бік, щоб з деяких комірок стільників витиснути повітря, яке могло затриматись. Щоб розчин формаліну в бакові не вивітрювався, бак закривали герметичною кришкою. Так само заповнювали спирто-формаліновим розчином і другий прямокутний бак. Стільники в спирто-формаліновому розчині тримали 48 годин.

Витримавши такий час стільники у спирто-формаліновому розчині, округлий бак спускали донизу і ставили його на підлогу коло столика, на якому стоять прямокутні баки. Після цього переливали спирто-формаліновий розчин з цих двох баків за допомогою гумової трубки у круглий бак. Закінчивши це, виймали з прямокутних баків стільники один за одним, легенько струшували з них в бак розчин, що залишався в комірках, а потім рамки з стільниками вставляли в медогонку і повільним її рухом остаточно видаляли з них спирто-формаліновий розчин з обох боків стільника. Після цього стільники виймали з медогонки і вішали їх на рейки у відкритому приміщенні для просушування та вивітрювання з них запаху формаліну. Через сім днів їх в міру потреби вставляли у вулики з бджолами.

Барбер дезинфікував стільники, в яких був мед, що його перед тим відкачали, та стільники, в яких був хворий розплід на американський гнилець. Повторних захворювань розплоду в сім’ях, в гнізда яких вставлялись ці стільники, не було.

Українська дослідна станція бджільництва, перевіряючи спосіб лікування бджіл від американського гнильцю за Барбером і Гитцельманом, спростила його в цілому і довела, що для дезинфекції можна замість спирто-формалінового розчину користуватись водно-формаліновим розчином, який ще краще знезаражує стільники, ніж перший.

Спосіб боротьби з американським гнильцем Українська станція бджільництва подала в своїй праці «Як лікувати та попереджати бджолині хвороби», в такому викладі з деякими нашими скороченнями:

1) Хворі сім’ї треба відвезти на лікувальний пункт за 3—5 км від основної пасіки, щоб бджоли не повернулися на старе місце.

2) Вдень, зачинивши матки у кліточки, струсити бджіл з усіх сімей через залізну лійку у велику скриньку.

3) Всі рамки з розплодом, що забрали у хворих сімей, розмістити в 4—5 корпусах, які поставити один на один на хвору сім’ю, вилучивши з неї матку.

4) Ввечері струшені в скриньку бджоли розселити по одному кілограму (краще по 1,5—2 кг В. Н.) в невеликі скриньки .на 3 рамки і дати туди маток у кліточках.

У цих скриньках бджіл протримати дві доби в темному прохолодному місці голодними (але краще через добу підгодувати розчином цукру, щоб бджоли не осипалися. В. Н.).

5) Через дві доби бджіл у скриньках перевезти на основну пасіку і там переселити у вулики на рамки з штучною вощиною або на продезинфіковані стільники, а ще через 2—3 доби можна випустити маток або дати запасних молодих, плідних, маток від здорових сімей.

6) Коли через три тижні в сім’ях без маток, що залишилися на лікувальному пункті, виведеться весь розплід цих бджіл розселити в скриньки так само, як це робили раніше, або використати на підсилення сімей.

7) Стільники, в яких був розплід, продезинфікувати в баках з водно-формаліновим розчином. Можна також перетопити ці стільники на віск, але повертати бджолам без дезинфекції не можна. Станцією доведено, що такий водно-формаліновий розчин (1 частина формаліну на 4 частини води) знезаражує стільники ще краще, ніж спирто-формаліновий.

Боротьба з гнильцем за Полтєвим.

Перегін бджіл. Боротьба з гнильцем за проф. В. І. Полтєвим провадиться перегоном бджіл з обов’язковим дводенним голодуванням при захворюванні їх на американський гнилець, та без голодування при європейському гнильці. Тільки при дуже застарілій формі європейського гнильцю бджоли витримуються на дводенному голодуванні. Оселяються перегони, як і у попередніх авторів, в чисті або в продезинфіковані вулики на рамки з штучною вощиною. Рамки з розплодом від перегнаних хворих сімей вставляються в декілька вуликів з хворими бджолами. Полтєв радить з цих вуликів взяти маток, закрити їх в кліточки і перенести в порожні вулики з рамками штучної вощини. Ці вулики з матками ставлять на місце тих вуликів, звідки взято маток, а вулики з хворими сім’ями відставляють на нові місця, після чого в них злетять льотні бджоли і попадуть на старі місця в вулики до своїх маток. Ці вулики з матками і льотними бджолами після дводенного голодування вважаються здоровими, а вулики з розплодом і нельотними бджолами використовуються як інкубатори для вставляння в них розплоду перегнаних хворих сімей. Щоб у такі вулики вмістити якнайбільше хворого розплоду, з них виймають всі порожні без розплоду рамки. На ці вулики-інкубатори можна ставити зверху по кілька корпусів з розплодом від хворих сімей і заносити їх до зимівника, або до льоху та напувати бджіл водою з напувалок, вставлених через льоток.

Далі Полтєв говорить, що через 10 днів треба оглянути вулики-інкубатори і повиймати з них рамки без розплоду, а бджіл з них струсити в роївні і після дводенного голодування використати як перегони. Решту рамок з розплодом і бджолами з вуликів-інкубаторів переносять в один-два вулики, які залишаються ще 10 днів в зимівнику, після чого з них утворюють останні перегони.

Стільники, що звільнились від розплоду, перетоплюються на віск.

Знезараження вуликів, інвентаря, меду тощо.

Вулики та їх частини дезинфікуються паяльною лампою до побуріння. Мед дезинфікують кип’ятінням. Від американського гнильцю мед слід кип’ятити одну годину, який попередньо розчиняють водою в половинному розмірі. Покривці та дрібний інвентар кип’ятяться протягом 20 хвилин у 2-процентному розчині соди. Подушки та інший утеплюючий матеріал дезинфікується прасуванням їх гарячим прасом. Стільники перетоплюються на віск. Руки пасічник миє два-три рази з милим. На ножній пасіці повинен бути умивальник, рушники та халати.

Але А. М. Смирнов (Всесоюзний науково-дослідний інститут ветеринарної санітарії) зазначає, що звичайне обпалювання вуликів, рамок та іншого інвентаря паяльною лампою або соломою не забезпечує знищення збудників гнильцю. Вогнева дезинфекція вуликів та інвентаря може бути ефективною лише після старанної механічної очистки їх від бруду та залишків прополісу за допомогою органічних розчинників.

Боротьба з гнильцем стерилізуванням воску за Шишикіним.

Є. Шишикін говорить, що питання захворювання бджіл на гнилець через штучну вощину, виготовлену з воску від хворих на гнилець бджолиних сімей, досі залишається нез’ясованим.

На підставі свого багаторічного досвіду по боротьбі з американським гнильцем він прийшов до висновку про можливість захворювання бджіл на гнилець через штучну вощину і вважає необхідним застосування дезинфекції воску, що його одержано з хворих або підозрілих на захворювання пасік. Ознайомившись з попередніми дослідженнями воску в Ленінградській лабораторії по хворобах бджіл, Шишикін знайшов підтвердження необхідності знезараження воску високою температурою ( + 120°).

Після значної кількості дослідів дезинфекції воску високими температурами Шишикін зупинився на нижче поданому способі. Мідний або чавунний котел вправлявся в плиту так, щоб його можна було виймати. В цей котел вставлявся менший котел, або бак такого діаметра та висоти, щоб між стінками та під дном першого і другого котлів був проміжок 8—10 см. В котел меншого розміру кладеться віск для дезинфекції, а між стінками котлів чи бака наливається автол. Точка кипіння автолу дуже висока і температура воску в середньому котлі або бакові становить 120—150°. Звичайно перебування воску при температурі вище 120° протягом півгодини цілком гарантує знищення в ньому спор американського гнильцю. На якість воску це не впливає і підгоряння його не буває.

Проводячи дезинфекцію воску за цим способом Шишикін радить наливати автолу в проміжок між котлами та класти воску вц середній котел стільки, щоб рівень їх був на одну чверть нижче від країв котлів, інакше автол і віск під час кипіння можуть збігати.

Якщо температура воску буде підвищуватись до + 120—125°, вогонь під котлом необхідно негайно зменшити.

Є. Шишикін в своїй практиці, коли температура воску доходила до +120°, обидва котли виймав з плити і ставив їх на долівку і віск під впливом тривалого кипіння автолу тримав температуру +120° протягом півгодини.

Котли або баки не повинні бути паяні, а литі або збиті в шов.

Котел або бак меншого розміру повинен мати тонкі стіни, щоб швидше розтоплювався в ньому віск.

Наш досвід боротьби з гнильцем.

Вперше нам довелося зустрітися з захворюванням розплоду бджіл на гнилець у 1919 році, працюючи в Харківській середній школі землеробства. В цей час якраз була надрукована наша робота «Перегон пчел из дуплянок в рамочные ульи» і пасічник із села Козача Лопань запросив нас допомогти йому перегнати бджіл з дуплянок у рамкові вулики. Під час перегону й було виявлено захворювання розплоду бджіл на європейський гнилець. В основу лікування нами був узятий метод перегону хворих на гнилець бджіл П. І. Прокоповича та А. К. Горбачова, а у випадках сильного ураження хворий розплід знищували за методом Е. Цандера та І. І. Корабльова. Результати були позитивні.

В сусідньому лісі у лісника бджоли були в рамкових вуликах, але в дуже неохайному стані — без міри старі стільники, в яких виник гнилець. Тут перегон хворих сімей проводили з одних рамкових вуликів у інші — чисті, на рамки з штучною вощиною і з дводенним голодуванням бджіл. Розплід від перегнаних хворих сімей ставили в кілька таких же хворих, але не перегнаних сімей, в яких маток зачиняли у кліточки на 21 добу. Після чого і ці сім’ї перегонили в чисті рамкові вулики, а стільники сушнику та з медом перетоплювали. Цим домоглися цілковитого оздоровлення пасіки. На учбовій пасіці Харківської середньої школи землеробства гнильцю не було. Для застереження бджіл від хвороби тут ми застосували метод Цандера — індивідуальний догляд за кожною сім’єю, і замінювали всі стільники в сім’ях через кожних два роки (за Юшковим).

Пізніше було опубліковано роботу Ленінградської лабораторії по хворобах бджіл про те, що гнилець поширюється через штучну вощину, виготовлену з воску, одержаного від перетоплювання стільників з хворих на гнилець сімей. Тому, виготовляючи штучну вощину, ми стерилізували віск в автоклаві.

Працюючи в Укрсадовинтресті по організації пасік у радгоспах цієї системи, нам доводилось купувати бджіл у пасічників. Внаслідок чого у деякі радгоспи потрапило багато бджолиних сімей, хворих на гнилець.

Оздоровлення них пасік ми проводили перегоном бджіл способами Прокоповича, Горбачова, Цандера, Корабльова та Полтєва, але робили це з деякими відмінами залежно від сили сімей та ураженості розплоду. Стільники дезинфікували також за способом Барбера і Гуцельмана, спрощеним Харківською дослідною станцією бджільництва (тепер Українська дослідна станція бджільництва).

Нижче подаємо приклади перегонів хворих на гнилець бджолиних сімей в деяких радгоспах.

В радгоспі «Зелений Гай» Вознесенського району Миколаївської області на медозборі з акації, при наявності кількох хворих сімей на гнилець, відкачували на пасіці мед, внаслідок чого виникла крадіжка і гнилець вмить поширився на здорові сім’ї. Нам особисто довелося виїхати з тресту в цей радгосп і протягом 5 тижнів проводити боротьбу з гнильцем. Для цього були перевезені з лісу здорові сім’ї на другу дільницю радгоспу, а хворі на гнилець — на центральну дільницю, бо тут були найбільш відповідні умови для роботи по оздоровленню хворих сімей. Вулики з хворими сім’ями розмістили недалеко від їдальні, на майданчику з трав’янистим покривом. В кухні їдальні був великий куб, наповнений завжди гарячою водою, що використовувалась для дезинфекції. Поблизу знаходився і великий погріб, який був сухий, прохолодний і без будь-якого запаху. Він і використовувався нами для витримування бджіл на голодуванні.

Робота по оздоровленню хворих бджолиних сімей в радгоспі «Зелений Гай» проводилась так: всі хворі сім’ї відповідно до їх сили поділили на дві групи, а саме: перша група найбільш сильних, в яких налічувалось 21 сім’я, друга група менш сильна, в якій було 12 сімей. Спочатку переганяли сім’ї першої групи у нові вулики, а розплід від перегонів передавали у малосильні сім’ї другої групи. Для цього придбали нові вулики в такій кількості, щоб можна було одночасно перегнати в них всі сильні сім’ї першої групи, разом з тим виготовили з диктових скриньок 21 роївню і в денцях цих роївень накололи шилом багато дірочок. Для накривання роївень виготовили 21 холстинку з мішковини, а з старих простинь 10 радюжок. Робота провадилась так само, як при перегоні хворих нозематозних бджіл.

Після такого перегону бджіл, дезинфекції вуликів і стільників та відбудови бджолами нових гнізд і підгодівлі їх на зиму цукровим сиропом в наступні роки на цій пасіці гнильцю не спостерігалось.

Боротьба з американським гнильцем.

В нашій виробничій практиці в радгоспах Укрсадовинтресту був лише один випадок захворювання бджіл на американський гнилець у радгоспі «Білки» Вінницької області. Всіх хворих бджіл було перевезено на окремий відділок радгоспу, де провели дворазовий перегін бджіл — спочатку на рамки з смужками вощини і дводобовим голодуванням їх, а пізніше перегнали вдруге на рамки з цілими листами вощини і годували їх сиропом. Вулики та їх гнізда, з яких вигнали бджіл вперше, спалили, а вулики, в яких оселили бджіл на рамки з смужками вощини при першому перегоні, продезинфікували 4-процентним розчином формаліну і не заселяли їх бджолами протягом року, а рамки із смужками вощини спалили. При другому перегоні оселяли бджіл в зовсім нові вулики. Сім’ї-перегони залишались на цьому відділку радгоспу протягом багатьох років і хвороби більше не спостерігалось.

Лікування бджіл, хворих на гнильці, за Алексєєнко.

Ф. М. Алексеенко спочатку зупиняється на профілактичних заходах боротьби з гнильцями, але оскільки про це вже сказано вище, ми зупинемось тут лише на рецептах лікування різними препаратами, не вдаючись в подробиці способів перегону та дезинфекції.

Лікують бджіл відразу ж після виявлення хвороби, застосовуючи ноосульфазолнатрій, саназин, пеніцилін, сульфатрол, сульдимід, стрептоміцин та інші препарати.

Лікування нопсильфазолнатрієм. Норсульфазолнатрій або норсульфазол, являє собою білий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді, продається в аптеках. Лікувальний корм готують так: 1 г норсульфазолнатрію розчиняють у чверті склянки гарячої води і додають до 1 л сиропу, виготовленого з однієї частини води та однієї частини цукру або меду. Після охолодження до температури свіжонадоєного молока його згодовують бджолам наприкінці дня. наливаючи, в годівниці або скляні банки по 0,5—1 л на сім’ю через кожні 5—7 днів. За весь час лікування кожній сім’ї необхідно дати лікувальний корм від 3 до 5 і більше разів залежно від перебігу захворювання.

Лікування норсульфазолнатрієм дає позитивний результат у малоуражених недавно захворілих на європейський гнилець сімей. Проте Р. П. Ібрагімов (Азербайджанський науково-дослідний ветеринарний інститут) повідомляє що застосування водного розчину норсульфазолнатрію лікувального ефекту при американському гнильці не дає. Він може бути використаний на неблагополучних щодо американського гнильцю пасіках як додатковий засіб у проведенні комплексних оздоровчих заходів, а також з метою профілактики.

Лікування саназином. Саназин — синтетичний антибіотик, являє собою кристалічний порошок темно-синього кольору, без запаху, розчинний у воді. Водні розчини саназину не руйнуються кип’ятінням і зберігають свою активність більше року. Препарат продається в аптеках за рецептом ветеринарного лікаря.

Саназин згодовують з цукровим сиропом або медом, не застосовуючи перегону бджіл.

Дослідження показали, що саназин в лікувальних дозах є нешкідливим препаратом для бджіл та розплоду і дає змогу повністю оздоровити пасіку протягом одного-двох сезонів.

Рекомендується провадити лікування саназином так. Насамперед уражені сім’ї треба підготовити до лікування. У них скорочують і утеплюють гнізда, а слабкі сім’ї, що мають 4—5 вуличок бджіл, посилюють зрілим розплодом від здорових сімей. Стільники з великою кількістю уражених личинок видаляють з вулика для перетоплення на віск. Протягом 10—15 днів після початку лікування у хворих сімей старих маток замінюють на нових плідних від здорових сімей.

Саназин в кількості 0,1—0,2 г розчиняють у кип’яченій гарячій воді з розрахунку 0,1 г препарату на 100 г води і залишають для кращого розчинення на кілька годин. До цього розчину додають Г л сиропу, який готують з розрахунку 1 частина цукру і 1 —1,5 частини води. Лікувальний корм після охолодження до температури 30° дають кожній сім’ї по 1,0—1,5 л через кожні 6—7 днів. Кількість сиропу призначають залежно від сили сім’ї та міри ураження. Сім’ям з великою кількістю бджіл або з сильно ураженим розплодом за один раз дають більше лікувального корму.

Лікувати уражених європейським гнильцем сімей саназином краще на початку з’явлення хвороби, тобто в травні — червні.

Лікування пеніциліном. Науковий працівник А. С. Зяб-кін і проф. В. І. Полтєв для лікування європейського гнильцю запропонували пеніцилін, який застосовують у кількості 900 тис. МО (міжнародних одиниць) на 1 л сиропу. Бджолам кожної хворої сім’ї дають по 100 мл лікувального сиропу на кожну вуличку бджіл від 3 до 5 разів з проміжками в 5—7 днів.

Пеніциліновий цукровий сироп готують так. Спочатку розчиняють препарат у кип’яченій холодній воді. Потім розчин пеніциліну додають до цукрового сиропу.

Лікування проводять як з перегоном бджіл, так і без нього. Сім’ї мало або середньо уражені лікують без перегону. При цьому з гнізд хворих сімей видаляють запаси меду, перги і стільники з ураженим розплодом; залишають свіжовідбудовані стільники і одноденний засів. Розплід з гнильцевих сімей збирають у сім’ї-інкубатори.

Лікування сульфантролом і сульцимідом. Кандидат ветеринарних наук П. Р. Пісковой (Краснодарський край) застосував з позитивними результатами при європейському і американському гнильцях сульфантрол та сульцимід. Препарати брали у кількості до 2 г на 1 л сиропу при згодовуванні по 100—300 мл сиропу на одну вуличку бджіл кожній сім’ї з проміжками в 5—6 днів.

Сульцимід проявляє також лікувальну і профілактичну дію, якщо додати його 0,05% у воду напувалок.

Лікування стрептоміцином. Ветеринарний лікар І. Г. Безпалько з лікувальною і профілактичною метою при захворюванні бджіл європейським гнильцем випробував стрептоміцин. За його даними, позитивні результати дає згодовування стрептоміцину в кількості 500 тис. одиниць на 1 л сиропу з розрахунку по 500 г сиропу кожній сім’ї протягом 5 днів підряд.

На пасіці учбового господарства «Червоний ветеринар» Дергачівського району Харківської області нами в 1955 році був застосований одночасно саназин по 0,1 г і пеніцилін — по 900 тис. МО на 1 л сиропу при щоденному згодовуванні по 300 г сиропу на бджолосім’ю протягом 8 днів. Усім здоровим сім’ям цього господарства з профілактичною метою давали протягом згаданого часу цукровий сироп, до якого на кожний літр додавали 50 мг саназину і 50 тис. МО пеніциліну. Цей метод виявився високоефективним. Отже, його можна рекомендувати для боротьби з європейським гнильцем.

Кандидат ветеринарних наук Н. І. Смирнова і ветеринарний лікар В. С. Самишкіна (1957) пропонують метод одночасного згодовування пеніциліну по 300 тис. МО і стрептоміцину — по 200 тис. одиниць на 1 л цукрового сиропу. Досвід показав, що три-, чотириразове згодовування по 1 л лікувального сиропу з цими препаратами кожній сім’ї через 5 днів також дає добрі результати.

Комбінований спосіб лікування. При сильному ураженні бджолосімей європейським гнильцем, або коли вони не піддаються лікуванню, застосовують комбінований метод оздоровлення. Полягає він у тому, що спочатку бджіл ураженої сім’ї переганяють, а потім годують цукровим сиропом, у якому розчинений один із зазначених вище лікувальних препаратів. Здійснювати цей спосіб необхідно весною до початку головного медозбору, при наявності хоч би невеликого взятку.

Перегнаній сім’ї дають лікувальний корм з розрахунку 0,25 л на одну вуличку бджіл. Одночасно в перегнаних сім’ях старих маток знищують і підсаджують молодих плідних маток, виведених від здорових, продуктивних сімей, більш стійких до зараження гнильцем.

Розплід від уражених сімей вирощують в так званих збірних сім’ях, використовуючи для цього вулики з числа неперегнаних сімей.

Звільнені від,рамок з медом і сушнику, після знищення маток, вулики збірних сімей з розплодом ставлять у темне приміщення на 3 тижні. Бджіл цих сімей підгодовують один раз сиропом з норсульфазолнатрієм і дають воду.

Льотки вуликів закривають металевою сіткою, щоб бджоли не вилітали. Коли немає приміщення для виведення розплоду, збірні сім’ї розміщують в тіні дерев або під навісом, на віддалі 0,5 км від пасіки. Вулики в таких випадках не закривають сіткою і води бджолам не дають. При з’ явленні у збірній сім’ї свищових маточників їх знищують. Через 10 днів, а якщо розплоду буде ще багато, то і через 21 день бджіл збірної сім’ї переганяють у знезаражений вулик на цілі листи штучної вощини, формують нову сім’ю і дають їй плідну матку. Одночасно таку сім’ю підгодовують лікувальним сиропом у згаданій вище дозі.

При лікуванні дуже ослаблих гнильцевих сімей їх з’єднують по дві в одному вулику, а потім підгодовують лікувальним сиропом по 0,15 л на одну вуличку бджіл від 3 до 5 разів через ножні п’ять днів.

При виявленні захворювання восени хворих сімей перед зимівлею переселяють у знезаражені вулики на стільники із запечатаним медом від здорових бджіл.

Проведені досліди показали, що нові лікувальні препарати є надійним засобом боротьби з гнильцевим захворюванням бджіл. Особливо добре виправдав себе спосіб лікування бджіл від європейського гнильцю за допомогою одночасного згодовування двох або трьох препаратів, наприклад, саназину і пеніциліну, пеніциліну і стрептоміцину або саназину, норсульфазолнатрію і пеніциліну в зазначених вище дозах і проміжках між згодовуванням.

Заходи боротьби з американським гнильцем. Основним заходом боротьби з американським гнильцем є перегін зараженої бджолиної сім’ї у новий або знезаражений вулик з наступною підгодівлею лікувальним сиропом. Для проведення оздоровчих заходів треба придбати по 6—8 листів штучної вощини на кожну уражену сім’ю, а також необхідну кількість лікувальних препаратів і засобів дезинфекції.

Перегін бджіл проводять в кінці дня при наявності хоч би незначного взятку. Бджіл переганяють двічі: спочатку на смужку штучної вощини, а через 4 дні на цілі її листи. Техніка .перегону бджіл така ж, як і при європейському гнильці. Перегнаній сім’ї дають лікувальний сироп і підсаджують матку від здорової сім’ї. ]

Лікувальний сироп готують з однієї частини цукру і однієї частини гарячої води, в яку додають один з таких препаратів: норсульфазолнатрію в кількості 1 г, суль-фантролу або сульциміду 2 г, пеніциліну 900 тис. МО на 1 л сиропу.

При слабкому ураженні бджолосімей американським гнильцем, а також коли немає взятку для проведення перегону, бджіл лікують тільки препаратами.

Дезинфекцію пасічницького інвентаря і місця стояння вулика проводять тими ж способами, що й при європейському гнильці.

Лікування бджіл, хворих на європейський гнилець, кормовим біоміцином за способом А. К. Бойка та Є. В. Вагіної.

Лікування бджіл, хворих на європейський гнилець, антибіотиками (пеніцилін, біоміцин, стрептоміцин та ін.) дорого коштує та й роботи з ним багато, бджоли під чаг взятку не беруть сиропу з цими ліками, а в безвзятковий період при підгодівлі бджіл ліками виникає крадіжка. Все це гальмує заходи боротьби з гнильцем.

Відділ по вивченню хвороб бджіл Української дослідної станції бджільництва в 1960 році випробував для лікування бджіл від європейського гнильцю спочатку біоветин, а потім кормовий біоміцин, обпилюючи ними стільники сушнику з медом, пергою та з личинками, уражені гнильцем та два бокових стільники, на яких нема розплоду. Це обпилення кормовим біоміцином дало великий ефект, хворі личинки зникали після одного-двох обпилень і бджоли починали інтенсивно працювати. Навіть при більш сильному обпиленні кормовим біоміцином бджіл із здорового розплоду вони не гинуть. Цим препаратом лікували бджіл на європейський гнилець на колгоспних пасіках і домагались повного їх виліковування. Рецидивів захворювання личинок восени не було.

На підставі цього можна радити лікувати бджіл від європейського гнильцю кормовим біоміцином способом обпилення кормів і розплоду та двох сусідніх стільників, струсивши з них бджіл.

На обпилення однієї сім’ї потрібно кормового біоміцину 5—10 г. Обпилення провадиться спринцовкою без носика або порошковдувачем.

Дозування антибіотиків у боротьбі з європейським гнильцем.

Науково-дослідний інститут бджільництва (В. Т. Черепов) при лікуванні європейського гнильцю бджіл рекомендує застосовувати такі дози антибіотиків: для пеніциліну — 1 млн. од., стрептоміцину, біоміцину, терраміцину і левоміцетину — по 500 тис. од. з розрахунку на 1 л цукрового сиропу, при триразовій дачі хворим сім’ям через 5—7 днів по 150— 200 мл на вуличку бджіл.

Стимулююче значення антибіотиків в підвищенні продуктивності бджіл. П. П. Копаневич (Московська ветеринарна академія) говорить, що застосування антибіотиків для профілактики хвороб має і стимулююче значення в підвищенні продуктивності бджіл. Стимулююча разова доза на одну бджолосім’ю установлена для пеніциліну в сиропі 200 тис. од., для біоміцину в сиропі 100 тис. од. і для БКВ (біоміцин кормовий вітамінізований) шляхом обпилювання — 5 г. Ці дози при триразовому згодовуванні з тижневими перервами підвищують продуктивність бджолосімей на 15—20%. Лікувальні дози антибіотиків продовжують також тривалість життя бджіл, підвищують їх активність, прискорюють ріст сімей та якісно їх поліпшують.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Способи боротьби з гнильцями

Наступна сторінка    - Отрутохімікати, що їх застосовують для дезинфекції в бджільництві

Попередня сторінка   - Американський гнилець

Повернутися до початку сторінки Способи боротьби з гнильцями