Плодові та ягідні медоноси

Абрикос (Prunus armeniaca L.)

Абрикос — досить високе гіллясте плодове дерево з родини розоцвітих. Листки чергові, прості, округлені або яйцевидні, загострені, при основі серцевидні, по краях з простими або подвійними зубцями. Квітки білі або червоні, майже сидячі, розміщені по одній або дві, рідше пучками. Чашечка пурпурового кольору, віночок білувато-червоний. Цвіте в квітні і, отже, дає ранній взяток. Культивується на півдні України, але в останній час успішно-просувається і в північні райони.

Медоносність рослини посередня — з 1 га суцільних насаджень можуть зібрати до 40 кг меду.

До грунту абрикос невимогливий, але любить освітлені сонцем місця. Розмножується кісточками і щепленням.

Вишня (Prunus сerasus L.)

Вишня — рослина невеликих розмірів, заввишки від 2 до 7 м, належить до родини розоцвітих. Листки її еліптичні, загострені. Квітки зібрані в прості зонтики і складаються з п’яти білих пелюсток та п’ятироздільної чашечки, тичинок багато. Віночок і тичинки прикріплені до країв ввігнутого квітколожа, на дні якого сидить зав’язь. По дну квітколожа розміщені нектарники і в ньому можна помітити окремі дрібненькі крапельки цукристого соку, а часом від виділеного нектару буде блищати все денце. Цвіте вишня в квітні — травні. Росте повсюдно. Бджоли беруть з неї нектар і пилок.

Медопродуктивність рослини за сприятливих умов погоди може становити 30 кг і більше меду з гектара. Нектар з вишні краще виділяється в ранкові години.

Вишня дуже невимоглива до грунту, але краще росте на суглинках з достатньою кількістю перегною. Розводиться щепленням, кореневими живцями, паростками і відводками. Кісточки слід висівати відразу ж після достигання плодів. Сходи корисно пікірувати. Наступної весни їх висаджують у шкілку.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Черешня (Prunus avium L.)

Черешня — досить велике плодове дерево, досягає іноді в висоту понад 15 м. Листки її овальні, загострені, матово-С'Зітлозелені, звисають униз. Серед кісточкових вважається кращим медоносом. За сприятливих умов погоди вона може дати до 40 кг меду з гектара. Одна бджолина сім’я збирає з неї до 3 кг меду. Якщо поряд будуть цвісти вишні й черешні, то бджоли ідуть на черешню. Цвіте вона в квітні — травні.

Розводять садову черешню так само, як і вишню.

Черешня — типова перехреснозапильна рослина і в межах одного сорту самобезплідна. Тому в садах одночасно висаджують по кілька перехреснозапильних сортів. Кращими перенощиками пилку є бджоли. Росте черешня на Україні всюди, але більше її культивують у південно-західних районах.

В Криму для бджільництва певне значення мають також дикі черешні, плоди в яких дрібненькі.

Яблуня (Pуrus malus L.)

Яблуня є основною плодовою породою в садах Радянського Союзу, і зокрема України, займаючи до 70%, їх загальної площі. Росте заввишки 5—8 м, належить до родини розоцвітих. Листки яйцевидні, короткочерешкові. Квітки білі або рожеві. Приймочки в них достигають раніше, ніж пиляки. Останні закривають хід до нектарників. Отже, бджоли, пробираючись до нектару, набирають на себе багато пилку.

Серед плодових культур яблуня вважається хорошим медоносом, бо виділяє багато нектару в ранньовесняний період. Нектар яблуні світло-жовтий, тягучий, дуже солодкий на смак. Середня медопродуктивність 1 га насаджень яблуні за визначенням науково-дослідного інституту бджільництва становить 20 кг. Мед з яблуні блідо-жовтий, дуже приємного аромату. За період цвітіння при сприятливій погоді бджоли можуть приносити по декілька кілограмів меду на вулик. Взяток з яблуні має велике значення для раннього розвитку розплоду. Зустрічається вона і в дикому стані, переважно в лісах.

Підвезення пасік в яблуневі сади для запилення їх бджолами значно підвищує врожаї яблук. Без бджіл же процент зав’язування плодів у яблуневих садах буває, мізерний, бо інші комахи у ранньовесняний період не можуть забезпечити перехресне запилення яблуні. Українською дослідною станцією бджільництва були постазлені спостереження над яблунею в Глобівсько-Основ’янському радгоспі Харківської області. Ряд дерев, які були віддалені на 200 м від пасіки, дали в середньому на одно дерево 234 кг плодів. Такі ж самі дерева, що були на відстані від пасіки 500—600 м і менше відвідувались бджолами, дали урожай, який не перевищував 104—163кг з дерева.

Розмножується яблуня висаджуванням щеп.

Груша (Pyrus communis L.)

Груша як плодове дерезо займає друге місце після яблуні. Росте заввишки 5—10 м, належить до родини розоцвітих. Листки яйцевидно-круглясті, дрібно-кільчасті. Квітки білого кольору, зібрані в зонтики. Нектарники знаходяться в квітколожі. Цвіте в кінці квітня — на початку травня.

Медоносність груші нижча від яблуні. Бджоли беруть з неї нектар і пилок; нектар її швидко висихає і містить в собі мало цукру. Приймочки достигають на 2—3 дні раніше, а тому самозапилення неможливе. Отже, груша вимагає перехресного запилення.

Дика груша дає більше меду і частіше відвідується бджолами, ніж культурна.

Розводиться груша, як і яблуня, щепленням.

Слива (Prunus domestica L.)

Плодове кісточкове дерево з родини розоцвітих, заввишки до 10 м. Листки еліптичні, зарубчасті. Квітки зібрані в прості зонтики і складаються з п’яти зеленувато-білих пелюсток і п’яти чашолистиків. Тичинок 25-30. Віночок і тичинки прикріплені до країв ввігнутого квітколожа, на дні якого сидить вільна зав’язь і розміщені нектарники. Цвіте в травні. Росте по всій Україні.

Медоносність сливи посередня, бджоли беруть з неї нектар і пилок.

Розмножується кісточками та щепами. Любить суглинкові грунти з домішкою чорноземлі.

Персик (Persica Mill.)

Плодове дерево заввишки 6—8 м. Листки чергові, прості, видовжено-ланцетні, черешки короткі. Квітки блідо-рожеві, сидять поодиноко або попарно, чашолистики зелені. Нектарники розміщені на блюдцеподібному квітколожі. Цвіте в березні-квітні, до розпускання листків. Бджоли беруть з нього нектар і пилок. В УРСР вирощується на великих площах в Криму. Розмножується щепленням.

Кизил (Cornus mas L.)

Кущова рослина або рідше деревце заввишки 3—7 м. Належить до родини кизилових. Листки супротивні, яйцевидні, загострені, цілокраї. Квітки на верхівках бічних укорочених пагонів зібрані головками, золотисто-жовтого кольору. Ягоди довгасто-круглі, темно-червоні, іноді жовті, їстівні. Росте в лісах та в садах. Цвіте дуже рано: з березні — квітні.

Кизил вважається доброю медоносною рослиною, бджоли беруть з неї багато нектару і пилку. Запилюється бджолами.

Вирощують його насінням та черенками. Любить вологі, вапнисті грунти. Культивується переважно з південних районах республіки. Рекомендований також для полезахисних насаджень в колгоспах і радгоспах.

Агрус(Ribes grossularia L.)

Ягідний кущ з родини ломикаменевих, заввишки до 1 м. Стебла агрусу вкриті колючками. Листки маленькі, круглясті, трилопатеві. Квітки зібрані з китиці, мають форму дзвіночка із зігнутими зеленувато-червонуватими; залозисте кілечко, розміщене навколо плідника, виділяє багато нектару. Культивується в садках, але росте і в лісах. Ягоди культурного агрусу великі, дикого — дрібні. Цвіте в квітні — травні.

Медоносність рослини досить висока. Зранку й до в.ечора протягом майже цілого місяця квітки її відвідуються бджолами, які беруть з неї нектар і пилок.

Розводиться агрус поділом кущів та відводками. До грунту невимогливий. Його можна висаджувати в захисні смуги, утворювати живопліт та насаджувати на пасіках по,над доріжками.

Чорна смородина (Ribes nigrum L.)

Кущова ягідна рослина з родини ломикаменевих, заввишки 1—1,5 м. Має характерний для неї запах листя і молодих гілок. Дає чорні вітамінні плоди. Широко культивується в садах. Листки серцевидні, трилопатеві, латки гострі з нерівними зубцями. Квіткові китиці висячі. Віночок квітки червонуватий, отвір віночка вузький, нектарники сидять глибоко (на 5 мм) від краю отвору. Цвіте в квітні — травні. Відвідують та запилюють тільки бджоли, можливе й самозапилення.

Медоносна рослина, бджоли беруть з неї нектар і пилок. 1 га суцільних насаджень може дати в середньому 30 кг меду. Зустрічається вона і в дикому стані.

Розмножують чорну смородину головним чином живцями. Заготовляють їх з однорічних пагонів завдовжки в 30—35 см переважно восени. Нарізані з осені живці зберігають у підвалі або прикопаними у відкритому грунті, але так, щоб вони були зовсім закриті землею. Навесні їх висаджують на добре розпушену грядку в похилому положенні. Живці швидко укорінюються і вже восени або на другу весну їх можна пересаджувати на постійне місце.

Грунт під смородину обробляють з осені. Висаджуючи на постійне місце укорінені живці, надземну частину молодих рослин обрізують, залишаючи їх завдовжки 10—12 см, з кількома вічками, з яких потім розвиваються основні гілки куща.

Щоб смородина не дичавіла і кількість плодів не зменшувалась, треба щороку восени, одночасно з розпушуванням землі навколо кущів, вносити добрива й видаляти старі розгалуження гілок та сушняк.

Порічки червоні і білі (Ribes rubrum L.)

Кущова ягідна рослина з родини ломикаменевих, заввишки 1—1,5 м. Листки серцевидні з великими зубцями. Квітки зеленувато-білі, зібрані в китиці. Ягоди червоні, а в білої — жовтувато-білі. Культивуються порічки так само як і смородина. Квіткові чашечки неглибокі, нектар швидко висихає, і тому бджоли їх мало відвідують. Запилюються бджолами, але можливе і самозапилення. Цвітуть у квітні — травні.

Медоносність рослини середня, бджоли беруть з неї нектар і пилок.

До грунту порічки невибагливі, але краще люблять чорноземлю. Розмножуються живцями.

Малина (Rubus idaeus L.)

Кущова рослина з родини розоцвітих. Розводиться в садах і росте в дикому стані, переважно із лісах, ярах та по берегах річок. Стебло дворічне, після плодоношення сохне, а замість нього від коріння виростає нове. Листки паристо-пірчасті; знизу білуваті, нижні з 5—7 листочків, верхні потрійні. Квітки зібрані китицями, віночок білий, складається з 5 пелюсток. Ягоди червоні, іноді жовті. Зацвітає малина через місяць після з’явлення на ній листя, в кінці травня й червні. Цвітіння розтягується на місяць і більше, залежно від погоди.

Квітки малини виділяють багато нектару й дають достатньо пилку. Бджоли протягом усього періоду цвітіння літають на малині цілими днями, навіть після заходу сонця й при низькій температурі, збираючи з неї нектар та пилок. Спостереженнями Науково-дослідного інституту бджільництва та його опорних пунктів встановлено, що квітки малини виділяють так багато нектару, що бджола за одну хвилину встигає вибрати його лише з 3—5 квіток, тоді як у інших рослин бджоли за одну хвилину відвідують 10—30 квіток. Вважають, що кількість нектару, яку виділяє 1 га насадження малини, дорівнює в середньому 100 кг. Але ця кількість змінюється залежно від густоти насадження рослин, умов погоди під час її цвітіння, а також від сорту. Посушливі роки позначаються на нектарозиділенні малини дуже негативно.

Розводять малину переважно кореневими паростками, висаджуючи їх в добре підготовлений грунт. Робити не краще восени. Малина добре росте на суглинкових, супіскових та чорноземних грунтах. Може самозапилюватися, але при перехресному її запиленні бджолами врожай ягід набагато збільшується.

Виноград (Vitis vinifera L.)

Витка кущова багаторічна рослина з родини виноградних. Культивується для одержання ягід, що йдуть на виробництво вина і споживання їх в чистому вигляді. Вирощують виноград і як декоративну рослину. В дикому стані (V. hederaceae Wild.) зустрічається майже в усіх частинах світу. До грунту невибагливий, але не росте на заболочених грунтах. Має сильну, розгалужену кореневу систему; посухостійкий, довгорічний; розмножується відводками (чубуками). Виноград — рослина теплолюбна, і коли його вирощують у північних районах, то лозу й пагони на зиму вкривають.

Цвітіння винограду починається з половини травня і продовжується протягом 10 днів. Дрібненькі зеленувато-жовті квітки лози своїм приємним ароматом дуже приваблюють бджіл. Квітки мають до п’ять нектарників, з яких у південних районах вирощування винограду (Крим, Кавказ, Середня Азія, Молдавія) виділяється чимало нектару, але далі на північ значення винограду як медоноса втрачається.

Ягоди круглі, овальні, витягнуто-циліндричні; вони сидять на ніжках, прикріплених до гілочок грона, що має центральну вісь чи окремі розгалуження. Сік стиглих ягід містить від 10—12 до 20—35% цукру і може бути їжею для бджіл. В окремі роки бджоли збирають його з потрісканих ягід до 1 кг на бджолосім’ю. Але мед із виноградного соку не є повноцінним кормом для бджіл і непридатний для зимівлі.

Бджоли сприяють кращому запиленню винограду і відіграють велику роль у підвищенні його врожайності й боротьбі з так званим горошінням. За даними дослідів, проведених у Криму, Середній Азії й на Закарпатті, запилення ряду сортів бджолами підвищує врожай ягід винограду на 20—40%.

Суниці (полуниці) (Fragarіa L.)

Ягідна рослина з родини розоцвітих. Листки трійчасті з прилистками на черешку. Квітки з чашечкою, підчашею і 5 білими пелюстками. Квітколоже розростається в соковиту, м’ясисту червону ягоду, вкриту багатьма сім’янками. Ягоди споживаються в свіжому вигляді і йдуть на виготовлення варення. Вони мають в своєму складі вітамін С, каротин і залізо.

Суниці, як садові, так і лісові (F. vesca L.), бджолами відвідуються рідко. Беруть вони з них нектар і пилок.

Розмножуються суниці повзучими стеблами, які в вузлах укорінюються. Стебла ці виходять з укороченого кореневища і називаються вусами.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел

Ви дивилися сторінку - Плодові та ягідні медоноси

Наступна сторінка    - Польові й городні медоноси

Попередня сторінка   - Лісові й паркові деревні, кущові і трав’янисті медоноси

Повернутися до початку сторінки Плодові та ягідні медоноси