Маточне молочко

Властивості молочка.

Свіже маточне молочко являє собою желеподібну білувато-жовту масу з легким своєрідним запахом, на смак кислувато-гостру, спричинює незначне подразнення слизових оболонок. На відкритому повітрі під дією кисню, світла й температури в ньому відбуваються значні зміни, які призводять до втрати лікувальних властивостей і псування. Молочко не повністю розчиняється у воді, частина речовин утворює суспензію. Розчини маточного молочка мають кислу реакцію — рН 1 % -го водного розчину становить 3,6—3,8, а натурального — 3.

Маточне молочко — біологічно активна речовина. Вона є специфічним кормом для маточної личинки, впливає на розвиток статевої системи та інших органів бджолиної матки, яка живиться ним протягом усієї личинкової стадії. Личинки у бджолиних комірках споживають молочко протягом 3 днів. Оскільки воно має дещо інший склад, ніж маточне, то з личинок, які його споживають, вирощуються самки з недорозвиненою статевою системою.

Висока активність маточного молочка через 2 год після виділення його залозами починає поступово втрачатися. Тому правильна технологія збирання і зберігання цієї продукції має велике значення. Спеціальними дослідами (вирощування маток з личинок для перевірки якості молочка) доведено можливість зберігати його при температурі мінус 1 °С протягом 2 місяців, від мінус 2 °С до мінус 5 °С —6, мінус 10 °С —до 9—10, від мінус 15 °С до мінус 18 °С — протягом 12—19 місяців.

Маточне молочко виявляє біологічну дію і на організм інших тварин. Воно сприяє прискоренню росту і збільшенню маси тіла, яйцекладки, відтворенню потомства, синтезу білків, підвищує статеву активність, змінює склад крові тощо. Воно виявляє антибіотичну, бактерицидну та бактеріостатичну дію проти багатьох, мікроорганізмів: бактерій, вірусів, грибів, деяких видів типу найпростіших. Антибіотичні властивості мають екстракти і розчини маточного молочка в концентраціях від 1:10 до 1: 1000. Розчини дуже малої концентрації (1: : 10 000), навпаки, сприяють розвиткові бактерій.

Протимікробна дія маточного молочка, що зумовлюється вмістом 10-окси-2-деценової кислоти, зберігається протягом 4 місяців при зниженій температурі (1 °С).

Маточне молочко поліпшує загальний обмін речовин, функції серцево-судинної системи, кровотворення, стимулює діяльність центральної і периферичної нервової системи, підвищує опірність організму щодо інфекційних хвороб. Виявлено також позитивний вплив його на ендокринну систему та пригнічення розвитку деяких пухлин. Молочко підвищує апетит, тонус і тургор тканин, запобігає передчасному старінню організму.

Біологічні й технологічні умови збирання молочка.

Молочко збирають від сімей-виховательок, де систематично з личинок виховують маток. Коли личинки досягають 4-денного віку і у мисочках найбільша кількість корму, їх викидають з незапечатаних маточників, а молочко вибирають. Потім на ті самі місця прищеплюють личинок, і так сім'я продовжує виробляти продукцію протягом 3 і більше тижнів. Продуктивність бджолиних сімей на збиранні молочка залежить від таких умов: «осиротіння» бджіл внаслідок відбирання матки або спеціальної ізоляції її у відгородженій частині вулика; наявність молодих бджіл, в яких добре функціонують залози; достатнє забезпечення кормом, а в періоди без взятку щоденна підгодівля цукровим сиропом (по 0,5—1 кг); скорочення гнізда для створення тісноти, за якої бджоли схильні закладати багато маточників; суворе додержання технології прищеплення личинок; наявність у гнізді перги та збирання бджолами свіжого пилку.

Вихід молочка залежить також від породних та індивідуальних особливостей бджолиних сімей. Бджоли, що мають підвищену схильність до роїння, закладають багато маточників і добре виділяють молочко. Найбільш продуктивні з них сім'ї жовтої кавказької (кубанської) породи, які можуть приймати на виховання одночасно близько 200 личинок.

Для виконання робіт, пов'язаних з добуванням молочка, необхідно в чистій кімнаті пасічного будинку або в кочовій будці обладнати невелику лабораторію. Стіни білять або обклеюють шпалерами світлого кольору, підлогу фарбують. Кімната має бути світлою, щоб лаборант легко міг виконувати роботи з перенесення личинок. До початку робіт температура повітря має становити 25 °С, а вологість — не нижче ніж 70 % . Для підвищення вологості кип'ятять у відкритій посудині воду або розбризкують її по підлозі. У зручному місці ставлять столик та кілька низеньких стільців, а біля стіни—шафу для складання інструментів і матеріалів та холодильник. У польових умовах для тимчасового зберігання продукції потрібні сумки-холодильники або термоси та лід.

При збиранні маточного молочка додержують таких правил санітарії та гігієни: роботу виконують у білих чистих халатах, шапочках, а також марлевих пов'язках (на рот і ніс); стіл застеляють чистою клейонкою; посуд для молочка та інструменти, що контактують з ним, миють, висушують і дезинфікують спиртом; підлогу в лабораторії миють щодня після закінчення роботи; перед збиранням молочка руки миють з милом і протирають ватним тампоном, зволоженим спиртом; у кімнату забороняється вхід стороннім особам. Працівникам, зайнятим на збиранні молочка, необхідно пройти медичний огляд.

Технологія збирання молочка.

Технологія збирання молочка передбачає такі найголовніші операції: підготовка сімей-виховательок, прищеплення личинок у штучні мисочки з воску, регулярне відбирання маточників з молочком і роздавання в той же день нових прищеплених личинок у сім'ї-виховательки, відбирання молочка з маточників у спеціальний посуд, систематичний догляд за бджолиними сім'ями.

Спеціальні рамки з мисочками виготовляють завчасно. На 4 або 5 горизонтальних планках з нижнього боку закріплюють розтопленим воском штучні мисочки по 15—25 шт. на кожній (мал. 80). Високопродуктивним сім'ям в одній рамці можна дати до 100 мисочок з личинками. Планки роблять знімними або рухомими, що обертаються на цвяхах, завдяки чому зручно прищеплювати личинки та відбирати молочко. Для поліпшення теплового режиму в гнізді сім'ї-виховательки запропоновано використовувати звужену рамку, в якої верхній і нижній бруски та всі планки мають ширину 10 мм. На кожну сім'ю-виховательку потрібно мати по 2—3 таких рамки. Мисочки виготовляють з чистого високоякісного воску.

Мал. 80. Рамка з маточниками для відбирання маточного молочка.

Щоб бджоли краще прийняли личинки, для перших личинок денце зволожують краплиною маточного молочка. Доцільно рамки із свіжими мисочками дати сім'ям для освоєння протягом доби або півдоби. При повторному прищепленні личинок лише деякі мисочки, що випадково зруйнувалися або розгризені бджолами, потребують поновлення.

Застосовують два способи підготовки сімей-виховательок до збирання молочка: з повним осиротінням, коли матку відбирають у сформований відводок; з умовним поділом її на дві частини, одна з яких, хоч залишається без матки, але бджоли можуть «спілкуватися» через решітку в перегородці вулика.

При неповному осиротінні в нижній частині перегородки залишають 2 ряди отворів роздільної решітки. Вулик-лежак поділяється нею проти льотка так, щоб більша частина його залишилася для сім'ї-виховательки. У менший відділ переносять матку і ставлять 3 порожні стільники для відкладання яєць та один з кормом (біля перегородки). З другого боку створюють буферну зону з кількох кормових рамок, а далі за ними — розплід. Посередині гнізда сім'ї-виховательки залишають порожні місця для двох рамок, туди через добу дають личинок для годування молочком. Між ними та по обидва боки ставлять стільники з відкритим розплодом, який приваблює багато бджіл-годувальниць.

Найбільший запас молочка, як уже зазначалося, створюється навколо личинок 3—4-денного віку. Перед запечатуванням маточників його вже менше, бо личинки стають великими і споживають багато корму. Тому технологією збирання молочка передбачається прищеплювання наймолодших личинок віком не більш як 8—12 год і відбирання маточників через 3 доби. Протягом 2 днів гніздо сім'ї-виховательки не відкривають і дають корм у верхні годівниці. Періодично на 3-й або 6-й день матці підставляють порожній стільник для засіву, переносячи рамку з молодим розплодом у сім'ю-виховательку. Внаслідок щоденної підгодівлі в її гнізді створюватиметься запас меду, який треба забрати в запечатаному вигляді і використати потім при формуванні гнізда на зиму. За такої технології в теплу літню пору сім'ї тривалий час можуть давати молочко, оскільки переставлянням рамок забезпечується поновлення складу годувальниць і нормальна функція відокремленої матки. Протягом двох місяців від сім'ї збирають по 400 г цінної продукції. Цей спосіб в умовах тривалого теплого літа ефективний при збиранні молочка для товарних цілей.

При повному осиротінні сім'ю-виховательку можна використовувати протягом 3 тижнів. При цьому матку від сім'ї відбирають у відводок (повне осиротіння), а гніздо скорочують відповідно до кількості бджіл. Через 5—6 год у центр його ставлять рамки з прищепленими личинками. Регулярно через 3 доби відбирають молочко і повторно прищеплюють личинок. Через кожні 6 днів виховательку підсилюють печатним розплодом від резервних сімей.

Технологія збирання молочка від сімей, яких утримують у багатокорпусних вуликах, майже така сама, за винятком підготовки гнізда. Його ділять на 2 частини горизонтальною перегородкою між двома корпусами. Матку весь час утримують у нижньому корпусі, де розміщують 1—2 стільники з медом і пергою, 2 порожніх для засіву, один — з відкритим розплодом. Під час взятку вільний простір заповнюють порожніми стільниками. Над перегородкою у верхньому корпусі в середній частині залишають місце для рамки з мисочками, а по обидва боки ставлять по 1 стільнику з відкритим розплодом, далі по 1—2 стільники з печатним розплодом і біля стінок — медопергові. У кожному корпусі відкривають льоток, бажано в протилежних напрямках. Через кожні 12—15 днів у процесі добування молочка корпуси міняють місцями, але матку завжди залишають внизу.

Тривале використання сімей-виховательок без поповнення їх молодими бджолами недоцільне. За даними Української сільськогосподарської академії, добування молочка протягом майже 2 місяців знижує їхню продуктивність після 25-денного використання. Доведено, що збір молочка зменшується не тільки через зменшення кількості прийнятих на виховання личинок, а й внаслідок недостатнього наповнення маточників. Так, наприкінці дослідного періоду через 7—8 тижнів бджоли відкладали у маточники мало корму — вихід молочка становив по 110—120 мг. Протягом перших 20 днів вихід молочка становив по 200—250 мг в середньому на один маточник. Дослідні дані свідчать, що у призначених для збирання маточного молочка сім'ях-виховательках мають бути бджоли різного віку. Добування його зменшується не тільки через старіння бджіл, а й при формуванні сімей лише з молодих нельотних бджіл (без льотних бджіл на 12 % зменшується кількість прийнятих личинок і на 20 % —відкладання молочка в маточниках).

Зменшення продуктивності сімей-виховательок пояснюється також порушенням співвідношення різних вікових груп бджіл, які забезпечують підтримання життєвих процесів сім'ї у нормальному стані. І хоч з часом це співвідношення відновлюється, проте бджолам доводиться для цього виконувати додаткові функції, що перевантажує їх. У сім'ях без льотних бджіл на деякий час припиняється і зменшується надходження свіжого корму — нектару й пилку, який є важливою умовою виділення молочка. При формуванні сімей-виховательок без льотних бджіл у літню пору за сприятливої погоди у вуликах залишались особини віком не старше ніж З—5 днів, які ще не робили орієнтувальних обльотів. Функція виділення молочка у них не розвинена або слабка, що також знижує продуктивність такої сім'ї.

Саме на цих особливостях грунтуються прийоми періодичного підставляння у безматкові сім'ї-виховательки рамок з печатним розплодом, що забезпечує вирівнювання співвідношення між віковими групами бджіл.

Щоб з'ясувати залежність виділення молочка в маточники від наявності розплоду різного віку в гнізді сім'ї-виховательки, проведено такий дослід з трьома групами бджолиних сімей.

У першій (контрольній) групі сім'ї-виховательки формувались без утворення відводків для збереження маток, Маток від них забирали, залишаючи в гнізді весь відкритий і закритий розплід.

Другу групу складали сім'ї, в гніздах яких залишався тільки відкритий розплід. Сім'ї третьої групи, навпаки, формувались тільки із закритим печатним розплодом, тобто без відкритих личинок і яєчок. Інші умови були аналогічними.

Результати обліку продуктивності показали, що в групі сімей-виховательок тільки з відкритим розплодом (печатний розплід відібрано для формування відводків з матками) збір молочка знизився порівняно з контрольними на 9,2 % . У третій групі сімей, де було відібрано відкритий і залишився тільки печатний розплід, зібрано 77,7 % молочка проти контролю.

Ця різниця пояснюється значним зменшенням відкладання молочка у маточники.

Наявність у гнізді сім'ї-виховательки відкритого розплоду підтримує активний стан залоз, які виробляють корм для личинок, а це забезпечує вищу продуктивність сімей за кількістю одержаного маточного молочка. Якщо тривалий час у гнізді немає відкритого розплоду, функція видільних залоз у бджіл згасає швидше. Тому при формуванні сімей-виховательок для одержання маточного молочка (а також виведення маток) треба обов'язково залишати в гнізді рамки з відкритим розплодом.

Найбільше личинок (80—90 % ) приймають сім'ї у період підготовки до роїння, коли в ній багато бджіл-годувальниць, та під час нектарного і пилкового взятків. Якщо взятку немає, сім'ї підгодовують цукровим сиропом (щодня по 500 г). Позитивно впливає на вихід молочка утеплення і скорочення гнізд сімей-виховательок.

Для високопродуктивного використання сімей велике значення має техніка прищеплення личинок у підготовлені мисочки. їх переносять спеціальним шпателем. Загнутий кінчик його підсовують зі спинного боку личинки, щоб не пошкодити шкіру. У штучній мисочці класти її треба в центрі денця, відсовуючи шпатель у протилежному напрямку. Личинок беруть із стільників будь-якої сім'ї. Для зручності виконання робіт комірки з маленькими личинками треба зрізати гострим ножем на половину їх висоти.

У процесі роботи рейки з мисочками чи рамки з ними тримають на стільнику найближче до комірок, з яких беруть личинки. Як тільки буде закінчено перенесення личинок у мисочки однієї рейки, їх повертають догори дном і загортають у зволожену тканину. В міру підготовки рейки з личинками ставлять у гнізда бічних планок звичайних рамок і роздають сім'ям-вихователькам. У стандартній рамці (435x300 мм) їх вміщується 5, а в рамках багатокорпусного вулика — по 4. Оскільки довжина рейок однакова, кількість мисочок в одному ряду одна й та сама. При перенесенні в гніздо рамки з личинками захищають від вітру й сонця.

Через 72 год після роздавання личинок рамки з маточками забирають у лабораторію для збирання молочка. Рейки з них виймають і кладуть на столі в зручному місці. Верхівки не запечатаних маточників зрізають майже над рівнем молочка, потім шпателем викидають личинки і починають збирати молочко здебільшого вручну скляними лопаточками. Для прискорення і полегшення цієї роботи можна використати прилад, який складається із збирача спеціальної конструкції, приймального посуду і вакуум-насоса. Молочко надходить у стерильну посудину місткістю 75 см³ або трохи більшу. Збирач виготовляють з двох скляних трубок, одна з яких пристосована для вибирання молочка з маточників і має лійкоподібне розширення на кінці. Збирачем такої конструкції молочко швидко вибирають без втрат його у вигляді залишків на дні та стінках маточників. При цьому воно засмічується восковими часточками. Під час роботи збирач щільно затиснутий у горловині приймальної посудини і з'єднаний гумовою трубкою з вакуум-насосом. Маточне молочко герметично закривають і відправляють для переробки. Щоб відділити від молочка шматочки воску, шкірочки з личинок та інші сторонні домішки, продукцію фільтрують крізь ситечко з шовкових або тонких пластмасових ниток на місці збирання або здавання.