Бджільництво

О.Г.Мегедь, В.П.Поліщук. Київ. "Вища школа", 1987

Корми і підгодівля бджіл

У медоносних бджіл виробився інстинкт утворювати клуби на холодний період року, нагромаджувати запаси кормів на зимівлю, безвзятковий період і на час несприятливої погоди влітку. Цей інстинкт у різних порід бджіл і в окремих ліній проявляється по-різному. Замінюючи породи бджіл і ліній бджолиних маток більш продуктивними, підвищують продуктивність сімей. Ще ефективніше використання міжпорідних і міжлінійних помісей, в тому числі й складних (з трьох порід або ліній).

Корми, споживані бджолами, містять необхідні для них вуглеводи, білки, жири, мінеральні солі, вітаміни.

Beekeeper's textbook

Учебник пчеловода

Учебник пчеловода

Нектар і мед, вироблений з нього, є вуглеводистими кормами. Основна складова частина їх — прості цукри (фруктоза і глюкоза), дисахариди (переважно сахароза) та інші складніші сполуки. Зрілий мед містить їх 75—80 % . Вміст води в меді становить в середньому 18 % .

З меду як джерела енергії сім'я виробляє необхідну кількість тепла і підтримує в активний період температуру в гнізді на рівні 34—35 °С. Навіть взимку, коли температура клубу бджіл значно знижується і коливається від 14 °С до 27 °С, поки немає розплоду, сім'я підтримує тепло за рахунок з'їденого корму, бо поживних речовин у бджіл практично немає.

Витрата меду збільшується, коли сім'я відновлює виховання розплоду. Він є основною частиною так званої «кашки», якою годують личинок з четвертого дня їхнього розвитку. Так, на вигодування і утримання протягом життя 1000 трутнів витрачається близько 7 кг меду.

Вуглеводистий корм є основним джерелом енергії для здійснення льотної роботи. Цим пояснюється збільшення витрат його в другій половині весни та влітку, коли настає період заготівлі запасів меду.

Енергетичний корм потрібен для здійснення різних фізіологічних процесів в організмі бджіл: вироблення воску, молочка і ферментів, збільшення маси тіла, обміну речовин, дихання тощо.

Запаси меду, створені бджолами на зимовий період, забезпечують підтримання їхніх життєвих процесів на певному рівні без переходу до стану анабіозу. Бджолина сім'я пристосувалась до економного витрачання меду, достатній запас якого у вулику сприяє кількісному нарощуванню бджіл і значно підвищує продуктивність сімей. Так, наприкінці сезону в гнізді залишають 20—25 кг корму до весняного медозбору. На всі потреби в умовах помірного клімату протягом року сім'я витрачає близько 80—85 кг меду.

Зібраний нектар бджоли переробляють у мед, складають у комірках стільників і в зрілому вигляді запечатують восковими кришечками. Виготовляючи кришечки, бджоли додають невелику кількість перги.

Природним кормом для бджіл є квітковий мед і перга. На відміну від меду, виробленого з цукрового сиропу, натуральний квітковий мед містить вітаміни, мікроелементи та речовини, що надають йому кольору, аромату та інших характерних для кожного сорту властивостей. Більшість бджолярів у Степу й Лісостепу основні запаси меду (по 3—4 стільники) заготовляють з білої акації, еспарцету, буркуну, лучних медоносів та степового різнотрав'я. Мед з білої акації найбільш цінний для зимівлі, бо довго не кристалізується. Через те що він не має аромату, і через низьке діастазне число цей мед не користується значним попитом як продукт харчування.

Непридатний на час зимівлі мед, вироблений бджолами з нектару хрестоцвітих рослин (озимого ріпака, свиріпи, гірчиці білої), бо такий мед швидко кристалізується і взимку стає непридатним для споживання бджолами. Мед, вироблений бджолами в жарку посушливу погоду з нектару соняшнику, також малопридатний для зимівлі бджіл, бо він швидко кристалізується. Такий мед використовують як товарну продукцію і для нарощування сили сімей.

Треба спостерігати в час медозбору, з яких рослин бджоли збирають нектар. У деяких місцевостях бджоли іноді збирають нектар з тютюну, махорки, жовтцю, азалії. Мед з жовтцю й азалії для людей отруйний, а з махорки і тютюну — неприємний на смак.

Крім нектару, бджоли збирають різні солодкі речовини: у безвзятковий період виділення попелиці на листі і молодих гілках верби, липи, дуба; медяну росу з листя липових дерев; соки із солодких плодів, овочів, винограду, зрізаних стебел кукурудзи. Мед, вироблений з цих речовин, непридатний для зимівлі бджіл, проте його можна використовувати навесні, влітку і восени для нарощування сили сімей до продуктивного медозбору, збільшення виробництва воску посиленою відбудовою стільників. Для зимівлі бджіл він не придатний тому, що містить значно більше неперетравних речовин — декстринів і мінеральних речовин, ніж квітковий, і споживання його призводить до переповнення задньої кишки, проносу і загибелі сімей бджіл. Невикористаний мед з домішкою соків плодів, овочів треба відкачати, а бджіл підгодувати цукровим сиропом або підставити у гніздо рамки з доброякісним медом.

Мед із домішкою паді, яка перевищує норму (способи визначення паді описано в розділі «Технологія виробництва продукції бджільництва»), треба обов'язково відкачати, а запаси корму поповнити згодовуванням бджолам 50—60% -го цукрового сиропу.

Передові бджолярі основні запаси меду на час зимівлі заготовляють влітку з таких сильних медоносів, як біла акація, еспарцет, лучне і степове різнотрав'я, зокрема буркун і чистець польовий. Щоб не перевозити запаси кормів кілька разів, у вулику корпуси з медом знімають, а запечатані стільники виймають з лежаків і зберігають у сховищах стільників або в ящиках, шафах чи корпусах у зимівниках. При цьому ведуть боротьбу з восковою міллю.

Пилок бджоли збирають з квіток рослин. Він містить необхідні для організму протеїни, жири, вуглеводи, вітаміни та інші речовини. Протеїни (сукупність азотистих сполук) є основною частиною цього корму. Пилок різних рослин неоднаковий за вмістом азотистих сполук — від 16 до 42 % (мед містить їх 0,5 % ).

Бджоли створюють запаси пилку у вигляді перги, яка виробляється в комірках стільників збагаченням його цукрами, медом та виділеннями залоз бджіл, а також у процесі молочнокислого бродіння. Пилок як у свіжому, так і в переробленому стані є основним джерелом білків. Більшість білкового корму споживають личинки, тому в період виховання розплоду бджоли інтенсивно збирають пилок і виготовляють з нього кашку. Достатня кількість зібраного пилку забезпечує годування матки та бджолиних личинок молодшого віку.

Пилок споживають і бджоли. Підвищену потребу в ньому вони відчувають в перші дні життя, коли збільшується запас білка в тілі, формуються й розвиваються органи. Вирощені без достатнього запасу перги і виснажені восени бджоли (наприклад, внаслідок переробки цукрового сиропу) стають фізіологічно неповноцінними, живуть недовго.

Хоч азотисті сполуки до складу воску й не входять, пилок потрібний сім'ї під час будування стільників. Бджоли споживають його і готуються до секреторної діяльності клітин воскових залоз.

Пергу бджоли виробляють з квіткового пилку. Принесений у кошичках задніх ніг пилок бджоли складають у комірки крайніх, відносно розплоду стільників і утрамбовують його головами. При цьому в пергу вони додають невелику кількість меду. У підготовленому таким способом пилку проходять процеси ферментації, і він перетворюється на пергу. Пергу бджоли при продуктивному взятку приливають медом і запечатують. Такі медопергові стільники дуже цінні для весняного розвитку сімей.

Як уже зазначалося, перга, вироблена бджолами з квіткового пилку, є повноцінним білковим кормом для бджіл та вигодовування бджолиного розплоду. Властивості пилку визначаються особливостями рослин, з яких його зібрано. Є рослини, з яких бджоли збирають нектар і пилок або лише пилок. Рослин, з яких бджоли збирають лише пилок, порівняно небагато. Найбільшу цінність для бджолиних сімей мають пилконоси, які цвітуть рано навесні (ліщина звичайна, верба козяча), бо нестачу нектару можна поповнити згодовуванням бджолам цукрового сиропу.

Повноцінний розвиток бджолиних сімей і висока продуктивність їх можливі при постійному забезпеченні їх не тільки вуглеводистим кормом, а й пергою. На вирощування 1 кг бджіл витрачається від 0,9 до 1,5 кг пилку. Загальна річна потреба однієї сім'ї становить близько 30 кг. З нього в організм надходять ліпіди, вітаміни та більшість елементів мінерального живлення.

Кількість зібраного пилку залежить від потреби бджолиної сім'ї і наявності пилконосів. Збільшенню збору пилку сприяють відбір з вулика однієї або обох накривних рамок з пергою, утримання сімей у багатокорпусних вуликах, конструкція яких стимулює збирання пилку. В багатокорпусному вулику значна площа стільників нижнього корпусу буває заповнена пергою. В українському вулику крім крайніх медопергових стільників пергою іноді заповнюються і смужки стільників біля нижніх планок рамок 40—50 мм завширшки.

Ліпіди — жири і жироподібні речовини. Під впливом ферменту ліпази в середній кишці бджіл вони розщеплюються до жирних кислот, які використовуються для вироблення залозами молочка, воску, відкладання про запас енергетичного матеріалу, фізіологічних і біохімічних процесів у клітинах.

Оскільки бджоли збирають пилок з різних видів рослин, склад ліпідів, особливо жирних кислот, різноманітний. Загальний вміст їх у перзі коливається від 1,5 до 19,5 %.

Мінеральні речовини необхідні бджолам для обмінних процесів. У складі мінеральних солей, білків і ліпідів вони надходять в організм з нектаром (медом), пилком і водою. Середній вміст мінеральних солей у квітковому меді становить 0,17 %, падевому — 1, пилку — 2—4 % . Мед, вироблений з цукрового сиропу, містить мінеральних речовин на 17 мікроелементів менше, ніж у нектарі. Саме це призводить до різних порушень обміну речовин, послаблення дії гормонів, вітамінів.

Воду бджоли активно носять навесні, коли у вуликах багато розплоду, а нектару немає. Вони використовують її разом з медом і пергою для приготування кашки личинкам. Влітку, особливо в спеку, витрата її збільшується внаслідок випаровування з гнізд. В.А.Нестерводський дійшов висновку, що за мінеральним складом найбільш придатна для бджіл джерельна вода. М'яку воду, наприклад дощову, треба підсолювати (5 г солі на 1 л). Воду (звичайну й підсолену) бджоли беруть із загальнопасічних напувалок. Лише взимку, при кристалізації неякісного меду, їм спеціально дають воду. Нею змочують клаптик тканини і кладуть його на дрібну сітку над центром клубу бджіл.

Підсоленої води бджолам потрібно небагато. Тому на пасіці з 100 вуликів наповнюють звичайною водою скляну банку місткістю 3 л, додають повну столову ложку кухонної солі, накривають пластмасовою кришкою-годівницею. Потім банку перевертають догори дном і ставлять в кінці дошки, де бджоли беруть воду із звичайної напувалки. Якщо бджоли не споживають такої води, змінюють її концентрацію.

Витрачання корму бджолиною сім'єю.

Бджолина сім'я залежно від сили витрачає різну кількість корму. Найбільше його витрачають бджоли у сильних сім'ях, а також для вигодовування личинок, виділення воску і на льотну діяльність (табл. 8).

Таблиця 8.

Витрачання корму бджолиною сім'єю протягом року
(за О.С.Нуждіним)

Навесні, протягом двох місяців після першого обльоту, бджолина сім'я витрачає до 30 кг корму. При цьому вона використовує запаси меду і зібраний бджолами корм.

За даними Науково-дослідного інституту бджільництва, якщо про запас у вуликах відкладено до 6 кг кормів на сім'ю, матки відкладають менше яєць, розвиток сім'ї затримується. Тому на зиму бджолам треба створювати запаси корму, з яких 10—12 кг залишилось би на весну. Якщо корму не вистачає, треба поповнити запаси підгодівлею з годівниць (мал. 43).

Мал. 43. Годівниці для бджіл.

Досвід передових господарств свідчить, що основні запаси кормів на зимово-весняний період треба створювати влітку. Пасіки для цього вивозять на масиви нектароносів, підсівають медоноси для заповнення безвзяткових періодів і створення взятку в серпні — вересні. При недостатньому взятку або якщо його немає, сім'ї підгодовують цукровим сиропом та замінниками перги: соєвим знежиреним дрібнорозмеленим борошном, знежиреним сухим молоком, сухими пивними дріжджами.

Треба витримувати певну відповідність між кормовою базою і кількістю бджолиних сімей, які доцільно тримати на пасічному точку. В більшості місцевостей на одному пасічному точку в період підтримуючого медозбору можна тримати не більш ніж 50—60 сімей. Тому пасіку, яку обслуговує бджоляр, слід розміщувати на двох точках на відстані не ближче ніж З км один від одного.

Залежність медозбору від забезпеченості бджолиної сім'ї кормами.

Протягом року корми витрачаються нерівномірно (табл. 9).

Таблиця 9.

Кормовий баланс сильної бджолиної сім'ї по періодах розвитку
(за О.М.Ковальовим)

Облік запасів кормів, які залишають бджолам на час зимівлі, здійснюють під час осінньої ревізії пасіки. В разі нестачі кормів на час зимівлі і на весну та за несприятливої для льоту бджіл погоди і відсутності взятку влітку сім'ям згодовують цукровий сироп. Запаси кормів на зимово-весняний період доводять до норми (2 кг на вуличку бджіл) або з розрахунку не менш ніж 5 кг на 1 кг бджіл, які зимуватимуть. Крім того, щоб корму вистачило до медозбору в наступному році, навесні у вуликах має бути 6—10 кг меду на сім'ю бджіл.

Запаси кормів значною мірою визначають розвиток і продуктивність бджолиних сімей. Чим більше кормів залишено на період зимівлі, тим більше гарантії виживання сім'ї. Крім того, великі запаси кормів навесні сприяють нарощуванню сили сімей до більш повного використання медозбору.

Корм, який споживають бджоли протягом року, поділяють на підтримуючий і продуктивний. Підтримуючий витрачається лише на живлення бджіл, матки, трутнів, вигодовування їхнього розплоду і підтримання в гнізді необхідної температури. Продуктивний використовується в значно більших кількостях під час перероблення нектару в мед, виділення воску, споживається бджолами під час збору нектару і квіткового пилку. В період зимового спокою бджіл (від останнього осіннього до першого весняного обльоту) бджоли витрачають порівняно невелику кількість кормів — у грудні близько 1 кг на сім'ю. Витрата кормів збільшується з початком вигодовування розплоду, тобто починаючи з лютого, і весь час зростає.

Взимку бджолині сім'ї, як правило, не годують. Лише в разі нестачі меду сім'ям підставляють медові стільники або дають різний цукровий корм: 50—60-й цукровий сироп, канді, льодяники, цукрово-пилкову пасту. Рідкий корм роздають у годівницях, а тістоподібні корми і льодяники кладуть на рамки зверху клубу бджіл. Останнім часом набуває поширення підгодівля бджіл в кінці зимівлі медоперговою сумішшю, яка сприяє прискореному розвитку сімей.

Для умов Української PCP було встановлено норму забезпеченості сильної бджолиної сім'ї кормами, яка незалежно від способів зимівлі становить 23 кг. Оскільки сила сімей, приміщення й місцевості, де вони зимують, різні, норму коригують в господарствах.

Для північних і східних областей і країв СРСР, де зими довші й суворіші, норма запасів кормів становить 25—30 кг (на нуклеус 8 кг).

Цукор як замінник меду.

Цукор лише частково замінює мед як повноцінний вуглеводний корм. В ньому немає мікроелементів, вітамінів та домішки квіткового пилку, що містить натуральний бджолиний мед. Цукор бджолам згодовують в разі відсутності нектарного і пилкового взятків та запасів меду і перги у вуликах. Однак слід пам'ятати, що при згодовуванні цукру формуються неповноцінні бджоли з недорозвиненими крилами. Це негативно позначається на льотній діяльності бджіл (вони не можуть далеко літати і приносити багато нектару).

При підгодівлі консистенцію сиропу встановлюють залежно від часу підгодівлі, наявності кормів у вуликах і поставленого завдання. Для нарощування сили сімей бджолам згодовують рідкий 30% -й цукровий сироп, для поповнення кормових запасів — 50— 60% -й. Щоб не виснажувати бджіл у слабких сім'ях і нуклеусах, їм підставляють стільники з медом із запасів, а якщо його не заготовили, то переставляють стільники від сильних сімей, а останніх підгодовують. Під час зимівлі сім'ям краще згодовувати інвертований цукровий сироп.

Інститут бджільництва рекомендує такий рецепт приготування інвертованого сиропу: на 74 кг цукру беруть 18,5 кг води і 7,5 кг розтопленого меду. Суміш ретельно розмішують у баку з подвійними стінками. Цукор за 6 діб під впливом ферменту інвертази, який є в меді, розкладається на глюкозу і фруктозу. Такий сироп містить 56 % інвертованих цукрів. Стимулюючи розвиток бджолиних сімей, підгодівлі весною і восени доцільно провадити з додаванням у цукровий сироп 2—3 % квіткового пилку, перги й мікродоз соку алое та інших стимуляторів (0,5—1 см³ на 1 л сиропу).

На великих пасіках сироп бджолам роздають за допомогою автоцистерн або місткостей, встановлених на кузові автомобіля УАЗ-452Д або на іншому транспорті. За допомогою двох шлангів з дозаторами два працівники розливають сироп у годівниці двох рядів вуликів, між яким проїжджає автомобіль. На невеликих пасіках сироп розливають за допомогою лійок.

Останнім часом для збільшення кількості розплоду і профілактики захворювань на нозематоз і гнильці бджіл підгодовують цукрово-медовим тістом, додаючи до загальної маси 2—3 % пилку та лікувальних препаратів для запобігання захворюванням.

В разі недостатньої кількості перги (або коли її немає у вуликах зовсім) її частково замінюють знежиреним соєвим борошном, дріжджами, сухим збираним молоком та сумішами їх з цукром, цукровою пудрою і медом. Тістоподібні корми зберігають у герметично закритих місткостях. Роздають сім'ям, нарізаючи на куски масою 1 кг. Кладуть їх замотаними в марлю над центром клубу бджіл.

Інститут бджільництва рекомендує такі рецепти пастоподібних кормів для бджіл:

Канді для підгодівлі бджіл: на 80 кг цукрової пудри беруть 19 кг розтопленого меду і 1 л води. Суміш розмішують до утворення однорідної маси.

Канді без меду: на 68 кг цукрової пудри — 32 кг інвертованого цукру, ретельно перемішують. Зберігають у закритих баках.

Білково-цукрова паста: на 10,5 кг соєвого борошна 3,5 кг сухого збираного молока, дріжджів і квіткового пилку, 54 кг цукрової пудри і 18 кг квіткового меду.

Замінники перги лише частково задовольняють потребу бджіл у білковому кормі. До таких замінників належать сухі пивні дріжджі, сухе збиране молоко, соєве знежирене борошно дрібного помелу. Соєве борошно має дрібні клітини, а тому краще, ніж горохове, перетравляється бджолами. Борошно із злакових взагалі не засвоюється бджолами.

З метою поповнення запасів білкового корму у вуликах для нарощування сили сімей навесні бджіл підгодовують білковою сумішшю (суміш Гайдака), яка складається з 70 % знезжиреного, дрібнозмеленого соєвого борошна, 10 % сухого незбираного молока, 10 % пивних дріжджів, 5 % жовтка курячого яйця, 5 % казеїну. Зменшуючи вміст соєвого борошна, до суміші додають 15—20 % перги або обніжжя бджіл, щоб вона набула потрібного аромату й смаку. Таку суміш бджоли поїдають охочіше.

У ЧССР для підгодівлі бджіл у безвзяткові періоди застосовують препарат «Сояпил». До складу цього борошноподібного препарату входить понад 10 компонентів, зокрема соєве борошно і рибофлавін. Але і цим препаратом не можна повністю замінити пергу.

Для забезпечення білковим кормом за допомогою пилковловлювачів відбирають обніжжя бджіл, консервують його медом або цукром, а також висушують. Висушене обніжжя розмелюють і виготовляють з нього тістоподібний корм. Консервований білковий корм згодовують бджолиним сім'ям навесні при нарощуванні сімей до медозбору.

Підгодівля бджіл у теплицях.

Бджолині сім'ї використовують у теплицях для запилення культур закритого грунту, зокрема огірків. Пилку з культур закритого грунту бджолина сім'я як за льотний день, так і за період цвітіння збирає дуже мало. Кількість зібраного пилку, в багато разів менша за ту, що потрібна сім'ї для вирощування розплоду та задоволення потреби бджіл у білкових кормах. Саме тому така пасіка має складатися з двох частин — запилювальної і резервної, яка заготовляє запаси меду, пилку і перги і відновлює силу сімей, ослаблених на запиленні. Водночас запилювальну пасіку в період, коли бджоли працюють у теплиці, забезпечують медом і пергою, відбираючи стільники від бджіл резервної пасіки. Крім того, бджіл у теплицях привчають до запилення певних культур, згодовуючи сім'ям рідкий цукровий сироп, настояний на пелюстках квітів запилюваних культур. Для роздавання корму у вуликах весь час тримають годівниці.

Підгодівля бджіл у зимівниках і надворі.

Інколи під кінець зимівлі у зимівниках і на волі бджолиним сім'ям не стає запасів кормів. Таким сім'ям дають рамки з медом, підставляючи їх до клубу, а напровесні кладуть пластом над центром клубу бджіл на дві-три планочки розміром 200 X 10 X 15 мм. Коли стільників немає, бджіл у зимівниках підгодовують 50—60%-м цукровим сиропом. Сироп наливають у скляні банки 0,5—1 л, зав'язують складеною вчетверо марлею або білим полотном, перевертають над відром чи бачком, щоб марля або тканина зволожилась, і ставлять над центром клубу бджіл. За один раз дають 1—1,5 кг корму.

Під весну під час зимівлі на волі бджолам дають медопергову пасту. Кусок тіста масою 1 кг замотують марлею і кладуть над центром клубу бджіл. В разі потреби дають додатково ще 0,5—1 кг.

Новая конструкция улья разрешает получать мед “из крана” и не беспокоить пчел